Землі історико-культурного призначення

Землі рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, призна­чені для організованого масового відпочинку і туризму населен­ня. До них відносяться земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів; навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів і розташовані поза землями оздоров­чого призначення.

За межами міст та інших населених пунктів землі, зайняті лісопарками та іншими зеленими насадженнями, шо вико­нують захисні та санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпо­чинку населення, включаються до складу зеленої зони.

Навколо міст і промислових селищ виділяються приміські зелені зони, в тому числі лісопаркові захисні пояси, як те­риторії, шо виконують захисні, санітарно-гігієнічні й рекре­аційні функції. На території рекреаційних зон забороняються:

а) господарська та інша діяльність, шо негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкоди­ти використанню їх за цільовим призначенням;

б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначен­ням.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законодавством України.

До земель історико-культурного призначення належать землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам’яток та архітектурно-ланд­шафтних комплексів. Ці землі використовуються в особливому режимі. Вилучен­ня земель історико-культурного призначення для потреб, що суперечать їх основному цільовому призначенню, і будь-яка діяльність, що не відповідає встановленому режиму, не допускаються. Відповідно до законодавства окремі землі історико-культурного призначення можуть бути повністю вилучені з господарського використання, враховуючи землі, на яких і в яких розташовуються історико-культурні об'єкти, шо підлягають дослідженню і консервації.

До об'єктів, що розташовуються на землях історико-куль­турного призначення, відносяться пам'ятники історії і куль­тури.

Усі пам'ятки історії та культури, які знаходяться на тери­торії України, охороняються державою.

До пам'яток історії та культури належать:

пам'ятки історії — будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави;

пам'ятки археології — городиша, кургани, залишки ста­родавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів;

пам'ятки містобудування і архітектури — архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови містта інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також пов'язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

До пам'яток історії та культури можуть бути віднесені й інші об'єкти, що становлять історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.

Ансамблі й комплекси пам'яток історії та культури, які ста­новлять особливу історичну, наукову, художню чи іншу куль­турну цінність, можуть бути оголошені рішеннями Кабіне­том Міністрів історико-культурними заповідниками, охоро­на яких здійснюється на підставі окремого про кожний з них положення.

Державний контроль за охороною і використанням пам'я­ток історії та культури здійснюється Радами народних депу­татів, їх виконавчими органами та спеціально уповноважени­ми на те державними органами відповідно до законодавства.

Державний контроль за охороною і використанням пам'я­ток історії та культури має своїм завданням забезпечити виконання всіма міністерствами, державними комітетами і відомствами, державними, кооперативними, іншими гро­мадськими підприємствами, організаціями, установами і громадянами обов'язків щодо додержання встановленого порядку охорони, використання, обліку і реставрації пам'я­ток, а також інших правил, передбачених законодавством.

Охорона і використання пам'яток природи та інших об'єктів навколишнього природного середовища, пов'язаних з пам'ят­ками історії, археології, містобудування та архітектури, здійснюються державними органами охорони пам'яток за погодженням в необхідних випадках з іншими заінтересова­ними органами.

Пам'ятки історії та культури використовуються для роз­витку науки, освіти й культури та естетичного виховання. Використання пам'яток історії та культури в господарських і інших цілях допускається, якщо це не завдає шкоди схо­ронності пам'яток і не порушує їх історико-художньої цінності. Надання пам'яток історії та культури в користу­вання державним підприємствам, організаціям, установам, а також іншим організаціям і особам для наукових, культурно-освітніх, туристських та інших цілей здійснюється в порядку і з додержанням умов, які визначаються законо­давством.

Користування пам'ятками історії та культури здійснюється на підставі відповідних охоронних зобов'язань.

З метою забезпечення охорони пам'яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва встановлюються охоронні зони, зони регулювання забудови і зони охороного природного ландшафту в порядку, що визначається законодавством.

Зони охорони пам'яток історії та культури встановлюють­ся виконавчими комітетами обласних, міських Рад народних депутатів за поданням відповідних державних органів охоро­ни пам'яток. Зони охорони пам'яток історії та культури вклю­чаються у проекти планування, забудови і реконструкції відповідних міст та інших населених пунктів.

У межах зазначених зон забороняються проводження зем­ляних, будівельних та інших робіт, а також господарська діяльність без дозволу відповідних органів охорони пам'яток.

Проекти районного планування, генеральні плани міст, селиш міського типу та сільських населених пунктів, проекти детальної планіровки та забудови повинні передбачати охоронні зони, зони регулювання забудови і зони охоронного ландшафта. Проекти планування, забудови і реконст­рукції міст та інших населених пунктів, які мають пам'ятки історії, археології, містобудування і архітектури, монумен­тального мистецтва, підлягають погодженню з відповідними органами охорони пам'яток.

Закон передбачає спеціальні заходи щодо забезпечення збереження пам'яток історії та культури при будівельних та інших роботах. Будівельні, меліоративні, шляхові та інші ро­боти, які можуть створювати загрозу для існування пам'яток історії та культури, проводяться тільки за погодженням з державними органами охорони пам'яток і після здійснення заходів, шо забезпечують охорону пам'яток. Проекти бу­дівельних, меліоративних, шляхових та інших робіт повинні передбачати заходи, шо забезпечують схоронність пам'яток історії та культури, і бути погодженими з державними орга­нами охорони пам'яток.

Підприємства, організації, установи в разі виявлення в процесі ведення робіт археологічних та інших об'єктів, які мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, зобов'язані повідомити про це державний орган охорони пам'яток і зупинити подальше ведення робіт.

Заходи щодо забезпечення схоронності пам'яток історії та культури при проводженні будівельних, меліоративних, шля­хових та інших робіт організуються і координуються відпо­відними державними органами охорони пам'яток. Зазначені заходи включають виявлення пам'яток, їх дослідження і фікса­цію, передачу речових знахідок в музеї або інші спеціальні сховища, а також інші необхідні роботи, які проводяться за вказівкою державних органів охорони пам'яток.

Державні органи охорони пам'яток мають право зупиняти будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи в разі ви­никнення в процесі проведення цих робіт небезпеки для пам’яток шторі, та культури або порушення правил їх охорони до числа обмежень, які зв'язані з забезпеченням охорони пам'ятників історії і культури, відноситься право виконавчих органів державної влади і органів місцевого самовряду­вання обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, самохідних машин та механізмів по шляхах, що пролягають через зони охорони пам'яток історії та культури, якщо ство­рюється загроза для існування пам'яток.

Особливі вимоги пред'являються до ведення розкопок і розвідок пам'яток археології. Така діяльність допускається тільки при наявності дозволів (відкритих листів), що вида­ються і реєструються у встановленому порядку. Організації і громадяни, які здійснюють археологічні роботи, зобов'язані забезпечити схоронність пам'яток.

Дата добавления: 2015-05-10