Предметом правового регулювання будь-якої галузі права є сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами. 16 страница

Держфінмоніторинг України у межах своїх повноважень має право отримувати в установленому законодавством порядку: від центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону виконують функції регулювання і нагляду за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, правоохоронних органів, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також безоплатно від підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності інформацію (в тому числі ту, що становить банківську або комерційну таємницю, та копії документів, що її підтверджують), необхідну для виконання покладених на нього завдань, зокрема про випадки порушення законодавства суб'єктами первинного фінансового моніторингу; від правоохоронних органів, до яких надходять узагальнені матеріали про фінансові операції, інформацію про хід опрацювання та вжиття відповідних заходів на підставі зазначених матеріалів; від суб'єктів первинного фінансового моніторингу необхідну для виконання покладених на нього завдань інформацію (в тому числі копії документів, що її підтверджують), пов'язану з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, зокрема щодо осіб, які здійснюють такі операції. Він має також право: здійснювати в установленому законодавством порядку доступ, у тому числі автоматизований, до баз даних суб'єктів державного фінансового моніторингу, центральних органів виконавчої влади та інших державних органів; залучати до розгляду питань, що належать до його компетенції, спеціалістів державних органів, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).195

195 Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України: Указ Президента України від 24 грудня 2004 року № 1527/2004 // Офіційний вісник України. 2004. №52.-Ст. 3455.

(Особливі повноваження щодо здійснення контролю за регулюванням ринку цінних паперів має Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а саме: виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію спеціальних дозволів, виданих нею, анулювати дію таких дозволів, накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання дозволів на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.196

Функції контролю за мобілізацією, розподілом та використанням коштів цільових централізованих фондів здійснюють органи управління фондів: правління та виконавча дирекція.

Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, визначає перспективні та поточні завдання Фонду. Виконавча дирекція та її робочі органи: забезпечують виконання рішень правління Фонду та дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття; контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття. Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка: контролює виконання Фондом статутних завдань та цільове використання ним коштів; заслуховує звіти правління Фонду та виконавчої дирекції Фонду з питань виконання статутних завдань Фонду та цільового використання коштів Фонду; у разі потреби вимагає від правління Фонду проведення аудиторської перевірки діяльності Фонду; ставить питання про відповідальність посадових осіб виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів за виявлені порушення.

Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України:

спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; щорічно, а також у разі потреби заслуховує звіти директора виконавчої дирекції Фонду про її діяльність; затверджує: річні бюджети Фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету та коштів резерву Фонду; Положення про порядок використання коштів лікувально-профілактичними, навчальними та іншими закладами, які надають Фонду соціальні послуги, та контроль за їх цільовим використанням; Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і Комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду. Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка:

1) перевіряє діяльність Фонду;

2) заслуховує звіти правління та виконавчої дирекції Фонду з питань виконання Фондом його статутних завдань і використання страхових коштів, дає відповідні рекомендації Фонду;

3) у разі потреби, крім щорічних аудиторських перевірок використання страхових коштів, призначає позачергові перевірки фінансової діяльності Фонду або окремих напрямів його роботи, діяльності робочих органів виконавчої дирекції Фонду. Перевірки проводяться за рахунок коштів Фонду;

4) узагальнює практику застосування законодавства про страхування від нещасного випадку, готує пропозиції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та Кабінету Міністрів України про його вдосконалення;

5) у разі наявності порушень законодавства про страхування від нещасного випадку встановлює Фонду соціального страхування від нещасних випадків строк для їх усунення. Якщо зазначені порушення не усунено, порушує питання про відповідальність посадових осіб Фонду згідно із законодавством.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює контроль за використанням коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг. Правління Фонду: визначає за погодженням із Національним банком України порядок надходження та обліку коштів Фонду; розглядає та затверджує річний бюджет Фонду, звіт про його виконання; здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання; спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду, правлінь і виконавчих дирекцій відділень Фонду.

Виконавча дирекція Фонду здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка: контролює виконання статутних завдань та цільове використання коштів Фондом; заслуховує звіти правління та виконавчої дирекції Фонду з питань виконання завдань, покладених на Фонд, і використання коштів Фондом, дає відповідні рекомендації Фонду; заслуховує інформацію правління та виконавчої дирекції Фонду про підготовку та виконання бюджету Фонду; порушує питання про відповідальність посадових осіб органів управління Фонду, з вини яких допущено порушення прав застрахованих осіб; у разі необхідності вживає заходів для проведення аудиторської перевірки використання страхових коштів та окремих напрямів роботи Фонду, правління та виконавчої дирекції Фонду.

Одним із основних завдань Фонду соціального захисту інвалідів

відповідно до Положення про Фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26 вересня 2002 року № 1434, є здійснення контролю за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та контроль за цільовим використанням підприємствами, установами і організаціями коштів, переданих їм Фондом для здійснення заходів щодо соціального захисту інвалідів. Для виконання цього завдання Фонд має право:

1) залучати спеціалістів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

2) отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

3) здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо дотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001, основними завданнями Пенсійного фонду України є: ефективне використання коштів Фонду, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю

витрачанням коштів Фонду. Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: складає звіт про виконання бюджету Фонду; прогнозує і моделює надходження коштів до бюджету Фонду та ефективний розподіл фінансових ресурсів; організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо: повного та своєчасного обліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; забезпечення збирання та аккумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Фонду; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; проведення перевірок правильності сплати зазначеного збору; обліку коштів фонду, ведення статистичної та бухгалтерської звітності; здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів Фонду.

Пенсійний фонд України має право:

1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ним функцій, передбачених законодавством;

2) проводити планові, а також у передбачених законодавством випадках позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок;

3) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Фонду та порядок їх використання;

4) вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності документи, що підтверджують приховування (заниження) розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховуються страхові внески, або порушення порядку використання коштів Фонду;

5) порушувати відповідно до законодавства справу про банкрутство підприємства, установи, організації або вносити пропозиції щодо скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в разі систематичної несплати ними страхових внесків;

6) застосовувати фінансові санкції, передбачені законом;

7) стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків;

8) порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Питання для самоконтролю

1. Визначте систему органів, які беруть участь у здійсненні фінансового контролю в Україні?

2. Назвіть основні напрями реорганізації існуючої та створення власної системи фінансового контролю в Україні.

3. На які етапи можна поділити процес формування системи органів фінансового контролю в Україні?

4. Які повноваження у сфері фінансового контролю здійснює Верховна Рада України?

5. Визначте роль у здійсненні контролю за дотриманням бюджетного законодавства Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

6. Які особливості контрольних повноважень Президента України?

7. Обгрунтуйте роль Секретаріату Президента України у здійсненій контрольних повноважень Президентом України.

8. Яким чином реалізуються контрольні функції Кабінету Міністрів України?

9. Визначте повноваження місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення фінансового контролю на відповідній території.

10. Обґрунтуйте, чому Рахункова палата є постійно діючим органом контролю.

11. Назвіть завдання та функції Рахункової палати.

12. Як Рахункова палата взаємодіє з іншими органами під час здійснення фінансового контролю?

13. Які основні завдання Міністерства фінансів України під час здійснення фінансового контролю?

14. Визначте обсяг повноважень у сфері фінансового контролю Державного казначейства України.

15. Назвіть функції органів Державної контрольно-ревізійної служби України у сфері фінансового контролю.

16. Які права під час здійснення фінансового контролю мають органи Державної контрольно-ревізійної служби?

17. Дайте перелік функцій органів Державної податкової служби у сфері фінансового контролю.

18. Які права під час здійснення фінансового контролю мають органи Державної податкової служби?

19 Установіть обсяг прав та обов'язків податкової міліції.

20 Який орган здійснює державне регулювання діяльності банків в Україні?

21, Які заходи впливу може застосувати Національний банк України за

порушення банківського законодавства?

22. Які завдання у сфері фінансового контролю здійснюють митні органи?

23. Визначте повноваження Державної митної служби України у сфері фінансового контролю.

24. З якою метою створено Державну пробірну службу?

25 Визначте повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України у сфері фінансового контролю.

26. З якою метою створено Державний комітет фінансового моніторингу та які він має повноваження щодо здійснення фінансового контролю?

27. Назвіть повноваження щодо здійснення контролю за регулюванням ринку цінних паперів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

28. Проаналізуйте зміст контрольних повноважень правління та виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

29. Які контрольні функції виконує правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України?

30. Визначте обсяг контрольних повноважень керівних органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

31. Обґрунтуйте, посилаючись на законодавство, чи має Фонд соціального захисту інвалідів повноваження у сфері фінансового контролю.

32. Назвіть повноваження Пенсійного фонду України під час здійснення фінансового контролю.

Додаткова література:

1. Георгіца А. 3. Фінансові права парламенту: досвід зарубіжних країн / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск II. - С. 69-74.

2. Голицький В. Ф. Співпраця органів державної контрольно-ревізійної служби з підрозділами відомчого контролю // Фінансовий контроль. -2001.-№3.-С. 23.

3. Горячек І. Взаємовідносини банку Англії з аудиторами та звітуючими ревізорами // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 5. - С. 31-34.

4. Гриценко О. Сутність і призначення Рахункової палати: проблемні питання // Право України. - 2004. - № 10. - С. 121-125.

5. Дмитренко Е. С. Повноваження контрольно-ревізійного підрозділу Міністерства аграрної політики України / Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства: Навчальний і науково-практичний посібник / Кол. авт.; За ред.. А. П. Гетьмана, В. 3. Ярчука. - К.: Юрінком Інтер.-2005.-С. 391-392.

6. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Практикум: Навчально-методичний посібник. - К.: Атіка, 2004. - С. 27-33.

7. Дмитренко Е. С. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності / Юридична енциклопедія. В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: «Укр. енцикл.», 2004. - Т. 6: Т-Я. -С. 293.

8. Довідник працівника державної контрольно-ревізійної служби: В 2 т. / М.М. Каленський та ін. (авт. - упоряд.). - К.: Дія, 2001. - Т. 1. - 432 с; Т. 2.-370 с.

9. Дорогих О. М. Організаційно-правові основи діяльності державної контрольно-ревізійної служби України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська державна юридична академія. - О., 1999. - 20 с.

10. ЕрицянА. В. Государственный контроль за соблюдением законодательства субъектами предпринимательской деятельности (теоретический аспект) // Государство и право. - 2002. - № 2. - С. 103-108.

11. Законодавство про контроль та перевірки.Ч.1, 2. -- К.: МИТ, 2002. - 232 с.

12. Ионова А. И. Счетные палаты ФРГ: правовые основы и принципы деятельности // Государство и право. - 1998. - № 3. -- С. 94-98.

13. Кінащук Л. Правовий статус державної контрольно-ревізійної служби України в системі фінансового контролю // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 5. - С. 93-96.

14. Клименко А. Фінансовий моніторинг - особлива форма фінансового контролю // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 4. - С. 101-105.

15. Контролирующие органы Украины. Государственная налоговая администрация: Сборник нормативных документов. - X., 2000. - 59 с.

16. Концепція розвитку Міністерства фінансів України // Фінанси України, 1997.-№3.-С. 27-41.

17. Кружевич М. Місце та роль Рахункової палати України в системі органів фінансового контролю // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 12 - С. 19-21.

18. Кружевич М. Рахункова палата як орган парламентського контролю // Право України. 2001. -№ 11. - С. 144-147.

19. Кузьменко О. Проблеми співвідношення компетенції парламенту і Рахункової палати у контрольно-бюджетній сфері // Право України. 2001. -№4.-С. 101-105.

20. Майданик О. Деякі проблеми законодавчого забезпечення контрольної функції парламенту // Право України. 2001. - № 12. - С. 128-131.

21. Осипчук Л. Інститут казначейства як гарант фінансового забезпечення економічних реформ в Україні // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 12.-С. 15-17.

22. Парламентский контроль в области финансов в скандинавских странах // Журнал российского права. - 2001. - № 2. - С. 131-141.

23. Печуляк В. Система податкових органів України та їх місце в контексті здійснення адміністративної реформи // Підприємництво, господарство і право. - 2004.-№ 3. - С. 84-87.

24 ІІогосян Н. Д. Проблемы законодательства о Счетной палате Российской Федерации // Государство и право. - 1997. - № 11. - С.5-13.

25. Рева Д. Правовое положение субъектов контрольно-налоговых правоотношений // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 1. С. 33-38.

26. Роговенко Д. До питання про статус Рахункової палати України // Право України. - 2004. - № 7. - С. 106-110.

27 Романів Є. Напрямки підвищення ефективності роботи Державної контрольно-ревізійної служби в умовах перехідної економіки // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - № 11. - С. 6-28. Романів Є. М. Організація контрольно-ревізійної роботи // Фінанси

України. - 1997. -№ 7. - С. 27 - 35.

29. Савченко Л. Закон «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» потребує вдосконалення // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. -№8.-С. 23-26.

30. Савченко Л. А. Правовий статус Рахункової палати. - Ірпінь, Вид-во Академії ДПС України, 2002. - 132 с.

31. Савченко Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні. -Ірпінь: Вид-во Академії ДПС України, 2001. - 408 с.

32. Стефанюк І. Про взаємодію контролюючих і правоохоронних органів при здійсненні контролю за діяльністю суб'єктів господарювання // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - № 8. - С. 21-24.

33. Тарасов А. М. Региональный президентский контроль: вопросы совершенствования // Журнал российского права. - 2002. - № 5. - С. 42-49.

34. Тентюк В. П. Українське казначейство: додаткова фінансова інституція чи державна необхідність? // Фінанси України. - 1996. - №7.- С. 5-10.

35. Тігова Т., Осипчук Л. Історичні аспекти виникнення та розвитку державного казначейства // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 2. -С. 18-22.

36. Труш І. Упорядкування механізму проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами // Право України. - 2002. - № 4. - С. 32-35.

37. Устинова І. П. Парламентський контроль у системі реформування фінансового контролю / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск II. - С. 301-313.

38. Чечуліна О. Державне казначейство: правовий статус та напрямки діяльності // Економіка. Фінанси. Право. - 2000. - № 12. - С. 18.

39. Чуніхіна Л. Новий погляд на фінансовий контроль // Право України. -2005. -№ 5. -С. 60-63.

ГЛАВА 11.

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

1. Загальноправовий зміст юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

2. Поняття та склад правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

3. Особливості застосування до суб'єктів фінансового права юридичної відповідальності.

1. Загальноправовий зміст юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права

У будь-якому суспільстві вчинялися, вчиняються і, швидше за все, будуть вчинятися діяння, які є неправомірними і, відповідно, вимагають застосування заходів примусу.

Ідею відповідальності, що зародилася із появою суспільства,197 розглядають протягом усього періоду його розвитку як частину соціальної проблеми, адже відповідальність - це одночасно і свідомість, і стимул, і санкція. Вона може як спонукати до певної діяльності, так і утримати від здійснення певних дій.

197. Самощенко И. С., Форушин М. Х. Ответственность по советскому законодательству.- М. Юрид. лит., 1971. – С. 12.

Поведінка суб'єктів фінансових правовідносин є соціальною поведінкою, яка характеризується такими ознаками:

1) має зовнішньо виражений характер у вигляді дії або бездіяльності;

2) може бути або соціально корисною (правомірна поведінка), або соціально шкідливою (правопорушення);

3) має свідомо виражений характер, тобто передбачає усвідомлення суб'єктом результатів своєї поведінки;

4) має вольовий характер, тобто передбачає наявність контролю за поведінкою суб'єкта з боку його волі.

5) має властивість викликати певні наслідки.

Усі вчинки суб'єктів фінансового права можна поділити на суспільно корисні та шкідливі. Відповідно розрізняють правомірну та протиправну поведінку суб'єктів фінансового права.

Правомірна поведінка - суспільно необхідна, бажана і допустима поведінка суб'єктів фінансового права (дія чи бездіяльність). Така поведінка відповідає приписам правових норм (наприклад, подання фізичною особою податкової декларації до податкового органу у визначені законодавством терміни).

Неправомірна (протиправна) поведінка (правопорушення) - суспільно небезпечне (шкідливе) протиправне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи - суб'єкта фінансового права, що зумовлює юридичну відповідальність. Така поведінка полягає в порушенні приписів правових норм суб'єктами фінансового права (наприклад, ухилення від сплати податків).

Реальна правомірна та неправомірна поведінка суб 'єкта фінансового права складає зміст його юридичної відповідальності.

У "Словнику російської мови" С. Ожегова поняття «відповідальність» тлумачиться як необхідний обов'язок відповідати за свої дії, вчинки, бути відповідальним за них. 198

З філософської точки зору під відповідальністю розуміють специфічний стан особи, яка володіє вільною волею, що передбачає можливість дати звіт за обраний цією особою варіант поведінки.199

"Філософський енциклопедичний словник" визначає відповідальність як філософсько-соціологічне поняття, що відображає об'єктивний, історично конкретний характер взаємовідносин між особистістю, колективом, суспільством з точки зору свідомого здійснення взаємних вимог, що пред'являються їм. Відповідальність індивіда формується як результат тих зовнішніх вимог, які йому пред'являє суспільство, колектив. Сприйняті індивідом, вони стають внутрішньою основою мотивації його відповідальної поведінки регулятором якого виступає совість.200

Серед видів соціальної відповідальності (моральної, політичної організаційної, партійної тощо) особливе місце посідає юридична відповідальність.

Юридична відповідальність - категорія, властива усім галузям права, інститут будь-якої правової системи, одна із суттєвих ознак права, необхідний механізм його дії. Такий вид соціальної відповідальності є одним із важливих засобів організації правильного (належного) виконання приписів правових норм, запобігання та припинення небажаної з точки зору закону поведінки суб'єктів суспільних відносин.

Категорії «юридична відповідальність у фінансовому праві», «юридична відповідальність суб'єктів фінансового права» є тотожними, але їх слід відмежовувати від категорії «фінансово-правова відповідальність».

Юридична відповідальність у фінансовому праві, як і юридична відповідальність суб'єктів фінансового права, застосовується у широкому значенні як адміністративна, кримінальна, цивільна та дисциплінарна (останнім часом з'явилось багато публікацій, в яких обґрунтовується також існування конституційної201 та фінансово- правової відповідальності202) відповідальність за порушення правових норм суб'єктами фінансового права.

Юридична відповідальність суб'єктів фінансового права у вузькому значенні - це лише фінансово-правова відповідальність.

У зв'язку із зазначеним юридична відповідальність суб'єктів фінансового права може бути як прямою відповідальністю, види й міра якої визначаються фінансовим правом (фінансово-правова відповідальність), так і опосередкованою (бланкетною) відповідальністю, види й міра якої визначаються іншими галузями права (адміністративно правова, кримінально-правова, цивільно-правова відповідальність дисциплінарна відповідальність).

Юридичну відповідальність розглядають у двох аспектах: позитивному та негативному, так як є галузі, які в об'єктивно-правовому плані мають виключно ретроспективну відповідальність (негативна відповідальність в охоронних галузях), і, навпаки, - галузі регулятивного змісту, які спираються, як правило, на позитивну юридичну відповідальність.203

Юридична відповідальність суб'єктів фінансового права - це сукупність суспільних відносин, врегульованих нормами чинного законодавства, зміст яких полягає в заохоченні за належну правомірну поведінку таких суб'єктів, передбачену правовими нормами (позитивний аспект), чи примусі до виконання приписів норм права в разі їх порушення, що здійснюються державою в межах чинного законодавства (негативний аспект).

І перспективна, і ретроспективна юридична відповідальність суб'єкта фінансового права означають його здатність передбачити наслідки своїх діянь і відповідати за них.

Юридична відповідальність повинна виступати головним чином у її загальному позитивному значенні - як відповідальне ставлення особи до своїх обов'язків, покладених на неї законом, як правильне, сумлінне, успішне, ефективне виконання обов'язків та дійовий державний і громадський контроль за таким виконанням.

Позитивна (перспективна) юридична відповідальність суб'єктів фінансового права означає:

1) відповідальність за майбутню поведінку;

2) обов'язок суб'єктів фінансового права діяти відповідно до приписів правових норм;

3) свідоме, відповідальне ставлення до покладених на них законом обов'язків.204

Така відповідальність передбачає відповідальну поведінку, підзвітність юридичну компетентність та заохочення за виконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки.

Негативна (ретроспективна) юридична відповідальність суб’єктів фінансового права - це відповідальність за минулу протиправну поведінку.205 Вона характеризується: засудженням суб’єктів правопорушення за протиправні діяння у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування; покладанням на нього встановленого законодавством та забезпеченого державою юридичного обов'язку бути позбавленим належних йому певних благ (майнового та особистого характеру) за скоєне правопорушення.

Така відповідальність - це:

1) захід державного примусу, що базується на юридичному та суспільному засудженні правопорушення і виражається в установленні для нього певних негативних наслідків у формі обмежень особистого або майнового характеру.206

2)здійснення негативних вчинків, які відступають від обов'язку;207

3) санкція за правопорушення, що виражається у застосуванні заходів примусу до правопорушників208, наслідок, встановлений у законі на випадок його порушення;

4) примус і покарання за здійснене порушення правової заборони;209

5) реакція на правопорушення;210

6) обов'язок, який виконується примусово, що існував раніше або виник знову внаслідок вчинення правопорушення.211

Дата добавления: 2015-05-10