Предметом правового регулювання будь-якої галузі права є сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами. 17 страница

198 Ожегов С. И. Словарь русского языка / Под ред. А. Ю. Шведовой. – 18-е изд. стереот.- М. Рус. язык, 1987. – С. 401.

199 Чистяков А. А. Уголовная ответственность и механизм формирования ее основания. Монография. – М.; Юнити Дана Закон и право, 2002.- С. 35.

200 Философский энциклопедический словарь.- М.- Прогресс, 1983, -С.. 49.

201 Див.: Погорілко В.Ф., Федоренко В. Л. Юридична відповідальність за порушення конституційного законодавства України // Часопис Київського університету права- 2001. - № 1. – С. 30- 37; Тодыка Ю. Н. Конституционное право Украины: отрасль права и наука. – Симферополь; Таврида, 1997 – 117 с.,; Тодыка Ю. Н. Конституция Украины проблемы теории и практики. – Х.: Факт 2000.- С. 188 – 200; Наливайко Л. Р.Конституційно – правова відповідальність: питання теорії та практики:Автореф. дис. канд. юрид.наук:12. 00.02/ Київський національний ун- т імені Тараса Шевченка. – К., 2000.- 16 с.; Мельник О. В. Конституційно – правова відповідальність вищих органівдержавної влади: Автореф. дис… канд. юрид. наук

12.00.02/ Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка.- К., 2000. -17 с.; Наливайко Л. Р. Проблеми визначення поняття, специфічних ознак та функцій конституційної відповідальності в сучасній конституційній теорії// Право України. – 1999. – № 10.- С. 45 – 50; Наливайко Л.Р. Конституційно – правова відповідальність в Україні: критерії класифікації та види // Віче. - № 1999. - № 10. С. 25 -32; Майданник О. О. Конституційно – правова відповідальність: ознаки, підстави, суб’єкти // Право України.0 2001.- № 5; та інші.

202. Карасева М. В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. – М Юристь,2000 –С. 181- 200; Кучеров И. И., Судаков О. Ю., Орешкин И. А. Налоговый контроль и ответственность за нарушения законодавства о налогах и зборах/ Под ред. И. И. Кучерова.- М., 2001, - С. 143; Туркіна Н. В. Поняття і специфіка фінансово – правових санкцій // Право і безпека.- 2002. – С. 127; та інші.

203 Зражевсвская Т. Д., Боброва Н. А. Ответственность в системе гарантий конституционніх норм.- Воронеж. 1985.- С.17.

204. Строгович М. С. Сущность юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979. - № 5. – С.74.

205 Бахрах Д. Н. Советское законодательство об административной ответственности.-. - Пермь: Изд-во Перм. гос. ун-та, 1969. - С. 64; Самощенко И.С., ФарукшинМ.Х. Ответственность по советскому законодательству. - M.: Юрид. лит, 1971. – С. 73; Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву// Советское. m і и право. - 1972. - № 9. - С. 37.

206 Братусь С. Спорные вопросы теории юридической ответственности // Советское государство и право. - 1973. - № 4. - С. 27.

207 Иоффе О. С. Вина и ответственность по советскому праву // Советское государство право. - 1972. -№ 9. - С. 35.

208 Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву. - Л.: Изд-во ЛГУ.1955.-С 9.

209 Явич Л. С. Общая теория права. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. - С 276.

210 Mалеин Н.. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. - М: Юридю лит. 1985.- С. 134.

211 Братусъ С. Н. Юридическая ответственность и законность. - М.: Юрид. лит.,1976.- С. 69.

Отже, ретроспективна юридична відповідальність - це обов'язок суб'єкта фінансового права, який скоїв правопорушення, зазнавати заходів державного примусу. Саме зміст ретроспективної юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права розглянемо у цій главі.

Юридичній відповідальності суб'єктів фінансового права властиві як загальні ознаки юридичної відповідальності, так і специфічні, притаманні лише для юридичної відповідальності за правопорушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування.

Загальними ознаками юридичної відповідальності є такі:

1) настає лише за скоєне правопорушення;

2) суб'єктами такої відповідальності можуть бути як колективні, так і індивідуальні, наділені деліктоздатністю - здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні діяння;

3) базується на застосуванні державного примусу - державно-владного впливу уповноважених державних органів на поведінку тих, хто скоїв правопорушення;

4) виражається в обов 'язку правопорушника нести покарання (новий обов'язок, якого не існувало до скоєння правопорушення) за його протиправну поведінку;

5) викликає для правопорушника певні негативні наслідки (матеріальні, фізичні, моральні): втрату конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади), організаційного (позбавлення ліцензії на здійснення банківських операцій) та майнового характеру (конфіскація валютних цінностей, штраф, припинення бюджетного фінансування);

6) встановлюється державою в особі уповноваженого органу відповідно до санкцій норм права, якими визначається вид і міра відповідальності;

7) є формою негативної реакції держави на правопорушення суб'єкта, винного у його скоєнні;

8) здійснюється під час правозастосовчої діяльності шляхом дотримання визначеного процедурно-процесуального порядку та форм, установлених законом (поза процесуальною формо юридична відповідальність неможлива).

Специфічні ознаки юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права зумовлені особливостями фінансово-правового регулювання і полягають у тому, що така відповідальність:

1) спрямована на охорону фінансових правовідносин;

2) настає за правопорушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;

3) встановлюється державою у санкціях охоронних правових норм, які можуть застосовувати і окремі суб'єкти фінансового права (Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Державна митна служба України, Національний банк України тощо);

4) у результаті застосування юридичної відповідальності суб'єкти фінансового права зазнають певних втрат, які, зазвичай, мають майновий характер і спрямовані на відшкодування державі, органам місцевого самоврядування завданої правопорушенням шкоди та покарання правопорушника у формі, властивій сфері фінансово-правового регулювання, - грошовій;

5) їй властиве власне коло санкцій, але вона також забезпечується санкціями інших галузей права.

Отже, юридична відповідальність суб'єктів фінансового права - це сукупність правовідносин між державою в особі уповноважених органів та порушником приписів правових норм, змістом яких є покладання обов'язку на такого суб'єкта нести відповідальність та невідповідність своєї юридично значущої поведінки у сфері фінансової діяльності держави органів місцевого самоврядування тій, яка приписана йому правовими нормами, забезпечуючи можливість застосування державою до такого суб'єкта заходів державного примусу.

Зміст юридичної відповідальності розкривається у її меті, функціях її принципах.

Мета юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права-це вияв соціальної необхідності та ефективності такої відповідальності. Вона дає можливість глибше пізнати її сутність та показати результати, які досягаються за допомогою даного правового засобу. Основною метою юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права є охорона та захист суспільних відносин у сфері мобілізації, розподілу та використання фондів коштів. Юридична відповідальність суб'єктів фінансового права поряд з охороною суспільних відносин у зазначений сфері має й більш вузьку мету - покарання винних у вчиненні правопорушень. При цьому держава, застосовуючи захід державного примусу до порушників, переслідує ще одну мету - превентивну, тобто запобігання вчиненню правопорушень суб'єктами фінансового права у майбутньому.

Мета юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права визначає її функції - головні напрями юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших суб'єктів фінансового права, які скоїли чи можуть скоїти правопорушення.

За допомогою юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права реалізується охоронна функція права та її мета - охорона правопорядку.

Спеціальне призначення юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - охорона суспільних відносин у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування - реалізується у її правоохоронній і виховній функціях.

Правоохоронна функція юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права, в свою чергу, поділяється на правовідновлювальну і каральну.

Правовідновлювальна (компенсаційна) функція спрямована на примусове виконання суб'єктами фінансового права невиконаних обов'язків. Вона дає можливість державі, органам місцевого самоврядування стягнути з винного завдану шкоду, відшкодувати збитки, компенсувати втрати через скоєне правопорушення.

Каральна (штрафна) функція спрямована на покарання державою того, хто скоїв правопорушення, шляхом обмежень особистого, майнового та організаційного характеру та на запобігання новим правопорушенням. Каральні санкції характеризують реакцію держави на правопорушення.

Виховна функція юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права покликана формувати у таких суб'єктів мотиви до правомірної поведінки, запобігти як новим правопорушенням, які підлягають юридичній відповідальності (часткова (спеціальна) превенція), так і правопорушенням інших суб'єктів фінансового права (загальна превенція). Відповідно, розрізняють загальнопревентивну та спеціальнопривентивну функції юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

Принципи юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - це вихідні основоположні ідеї, що виражають її сутність, природу, призначення, випливають з її змісту і які дають можливість забезпечувати правопорядок у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. їх поділяють на 2 групи: загальноправові та міжгалузеві.

Загальноправові принципи закріплені в Конституції України. До них належать:

1) принцип верховенства права (ст. 8). Цей принцип конкретизується у інших статтях Конституції України, відповідно до змісту яких: ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19); права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55) та на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої такими діяннями (ст. 56); кожному гарантується право знати свої права і обов'язки (ст. 57); кожен має право на правову допомогу (ст. 59); ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ст. 60) тощо;

2) принцип рівності усіх перед законом, відповідно до якого не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24). Важливими складовими елементами цього принципу є: єдність і взаємозв'язок прав і обов'язків; взаємна відповідальність держави і особи. Ще Цицерон сформулював сутність цього принципу, за яким під дію закону повинні попадати всі;15

3) принцип законності (ст.ст. 29, 61, 62, 124) полягає в тому, що юридична відповідальність настає за ті діяння, які передбачені законом; застосовується у визначеному законом порядку; передбачає наявність складу правопорушення - протиправного, винного діяння. Принцип законності виражається у вимогах:

а) якості нормативно-правових актів, несуперечливості їх

один одному;

б) суворого дотримання та виконання правових приписів

усіма суб'єктами фінансового права;

в) невідворотності відповідальності таких суб'єктів за винне

протиправне діяння;

4) принцип гуманізму розкривається шляхом дотримання основних конституційних прав суб'єктів фінансового права при застосуванні до них заходів юридичної відповідальності (ст. ст. 28, 29, 32, 55);

5) принцип справедливості означає відповідність між правами та обов'язками суб'єктів фінансового права, що скоїли правопорушення, між правопорушенням і покаранням та можливістю застосування заходів державного примусу до правопорушника у межах закону. Принцип справедливості виявляється у такій системі формальних вимог:

- неможливо призначити кримінальне покарання за проступки;

- закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність (ст. 58);

- ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (ст. 58);

- якщо шкода, завдана правопорушником, має зворотний характер, юридична відповідальність повинна забезпечити її відшкодування;

- за одне й те саме правопорушення можна притягнути до юридичної відповідальності одного виду один раз (ст. 61);

- юридичну відповідальність несе той, хто здійснив правопорушення;

- вид і міра покарання мають бути конкретними, індивідуальними із урахуванням тяжкості вчиненого правопорушення;

6) принцип обґрунтованості означає необхідність: об'єктивно, всебічно та аргументовано розглядати обставини справи; установити факт скоєння правопорушником конкретного протиправного діяння, установити інші юридично значущі факти про факт та суб'єкт правопорушення; установити відповідну норму права, яка у загальній формі фіксує юридичну відповідальність за конкретне правопорушення конкретного суб'єкта фінансового права;

7) принцип доцільності - змістом, якого є відповідність обраного заходу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності - захистити правопорядок у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування, виховати поважне ставлення до права суб'єктів фінансового права. Цей принцип передбачає в деяких випадках пом'якшення і навіть відмову від застосування заходів відповідальності за наявності можливості досягнути її мети іншим шляхом;

8) принцип невідворотності полягає: у неминучості настання юридичної відповідальності правопорушника; у дійовому, якісному і повному розкритті правопорушення; у оперативності застосування заходів відповідальності за скоєне правопорушення; у професіоналізмі і сумлінності діяльності правозастосовних органів; у ефективності заходів, що застосовуються до правопорушника. Принцип невідворотності юридичної відповідальності означає, що кожен суб'єкт фінансового права, в протиправних діяннях якого є склад правопорушення, повинен понести юридичну відповідальність і що без законних підстав ніхто не може бути звільнений від відповідальності та покарання;

9) принцип своєчасності означає можливість притягнення правопорушників до відповідальності протягом терміну давності - часу не дуже віддаленого від факту правопорушення.

Міжгалузевим змістом наділений принцип особистого характеру відповідальності. Сутність його полягає в тому, що:

а) лише суб'єкт, який скоїв правопорушення і вину якого доведено,

може нести відповідальність і підлягати застосуванню заходів

державного примусу. Ст. 62 Конституції України визначає, що

особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може

бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде

доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним

вироком суду;

б) заходи державного примусу мають персональний, особистий

характер і можуть застосовуватися лише до конкретного

суб'єкта, визнаного таким, що вчинив правопорушення,

уповноваженими органами. Відповідно до ст. 61 Конституції

України юридична відповідальність має індивідуальний

характер.

Існують різні підстави для поділу юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права на окремі види.

Залежно від уповноважених органів, які мають право застосовувати юридичну відповідальність до суб’єктів фінансового права, її поділяють на таку, що накладається:

- контрольно-наглядовими органами;

- правозастосовчими органами.

За джерелами права, норми яких регулюють відповідальність суб'єктів фінансового права, розрізняють:

- відповідальність, передбачену у законах України;

- відповідальність, передбачену у підзаконних нормативних актах: постановах та інших нормативно-правових актах Верховної Ради України; указах і розпорядженнях Президента України; декретах, постановах, розпорядженнях Кабінету Міністрів України; нормативно-правових актах міністерств, відомств, інших центральних органів виконавчої влади;

- відповідальність, передбачену у рішеннях органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій.

За формами накладання юридичної відповідальності за порушення суб'єктами фінансового права приписів правових норм:

- юридична відповідальність суб'єктів фінансового права, що накладається у судовому порядку органами судової влади й проявляється в розгляді справ про правопорушення з обов'язковим винесенням рішення, яке визначає винність (невинність) суб'єкта правопорушення, а в разі вини - визначає міру юридичної відповідальності;

- юридична відповідальність суб'єктів фінансового права, що накладається у позасудовому порядку державними органами та їх посадовими особами, місцевими органами та їх посадовими особами.

Щодо кількості суб’єктів фінансового права, які скоїли протиправне діяння, розділяють індивідуальну (щодо фізичних осіб) та колективну (щодо юридичних осіб) юридичну відповідальність.

Окремо виділяють також державну (внутрішню) і міжнародну юридичну відповідальність суб'єктів фінансового права.

Поширеною є класифікація юридичної відповідальності залежно від галузевої належності правової норми, що встановлює відповідальність. Згідно з ст. 92 Конституції України існує чотири види такої відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна. У юридичній літературі ще розрізняють матеріальну конституційну та фінансово-правову відповідальність. Кримінальну та адміністративну відповідальність відносять до публічної відповідальності, а цивільно-правову, дисциплінарну та матеріальну - до приватної.

Кримінальна відповідальність полягає у застосуванні заходів кримінального покарання до фізичних осіб - суб'єктів фінансового права, винних у скоєнні злочину. Кримінальна відповідальність - це особливий елемент у механізмі кримінально-правового регулювання, в межах якого здійснюється реагування держави на вчинений особою злочин;213 це правовий обов'язок особи, яка скоїла злочин, зазнавати (підкоритися) заходів державного впливу або бути покараною.214

Адміністративна відповідальність - це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення - порушення суб'єктами фінансового права загальнообов'язкових правил, чинних в управлінні та в інших сферах, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законодавством адміністративного примусу у вигляді штрафу, оплатного вилучення предмета, конфіскації предмета, позбавлення спеціального права, виправних робіт, адміністративного арешту.

Під цивільно-правовою відповідальністю розуміють відповідальність фізичної чи юридичної особи за порушення договірних зобов'язань за заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення особистих майнових прав. її сутністю є покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав або в заміні невиконаного обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.215 Цивільно-правова відповідальність g негативним для порушника наслідком скоєного ним цивільного правопорушення.216 Вона має майновий та компенсаційний характер.

Трудовим законодавством передбачено випадки накладання дисциплінарної (статті 139-152 КЗпП України)217 та матеріальної відповідальності (статті 130-138 КЗпП України) на працівників і посадових осіб - суб'єктів фінансового права.

Дисциплінарну відповідальність, передбачену Кодексом законів про працю України, законами України, статутами й положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників, застосовують за порушення трудової дисципліни у вигляді догани, звільнення, інших дисциплінарних стягнень.

Матеріальна відповідальність - це відповідальність працівника за матеріальну шкоду, завдану підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків (ст. 130 КЗпП України). Ця відповідальність може бути обмеженою (ст. 133 КЗпП України) та повною (ст. 134 КЗпП України).

Конституційна відповідальність - це передбаченій нормами конституційного права вид соціальної та юридичної відповідальності, що існує в сфері конституційно-правових відносин, характеризується) наявністю специфічних суб'єктів, механізму реалізації та санкцій і полягає у примусовому перетерплюванні заходів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) та у відповідальному стані зобов’язанного суб'єкта (позитивний аспект).218

Фінансово-правову відповідальність визначають як застосування до порушника фінансово-правових норм заходів державного примусу уповноваженими на те державними органами. Така відповідальність настає за фінансове правопорушення, встановлюються у фінансово-правових нормах, викликає для правопорушника певні негативні наслідки, як правило, майнового характеру та реалізується у специфічній процесуальній формі.219

Залежно від того, до якої групи суб'єктів фінансового права належить той, хто притягається до відповідальності, виділяють:

- відповідальність державних органів і посадових осіб;

- відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

- відповідальність політичних партій, громадських організацій тощо;

- відповідальність юридичних осіб;

- відповідальність фізичних осіб.

Залежно від функцій юридичної відповідальності суб’єктів фінансового права виокремлюють правовідновлювальну (компенсаційну) та штрафну (каральну) юридичну відповідальність.

Належність фінансово-правової норми, що порушена, до фінансово-правового інституту чи підгалузі фінансового права зумовлює поділ юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права на такі види:

- відповідальність за порушення бюджетного законодавства;

- відповідальність за порушення податкового законодавства;

- відповідальність за правопорушення у сфері державних та місцевих запозичень;

- відповідальність за порушення законодавства, яким регулюється грошовий обіг та розрахунки;

- відповідальність за порушення валютного законодавства тощо.

Суб'єкти фінансового права, які скоїли протиправні діяння, притягаються до юридичної відповідальності за наявності сукупності підстав.

Підстави юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - це сукупність обставин, зазначених у правових нормах, наявність яких робить таку відповідальність можливою і необхідною.

Визначити підстави юридичної відповідальності суб’єктів фінансового права - означає відповісти на питання: за що суб'єкт підлягає відповідальності; чому суб'єкт має нести таку відповідальність; на якій правовій підставі він підлягає такій відповідальності?

Підстави юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права визначають, хто, коли, за що і якій відповідальності підлягає.220

Слід розрізняти підставу притягнення до юридичної відповідальності і підстави настання юридичної відповідальності.

Підстава притягнення до юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність суб'єктів фінансового права можливою.

Фактичною підставою притягнення до юридичної відповідальності суб’єктів фінансового права є склад правопорушення.

Правопорушення не зумовлює автоматичне настання юридичної відповідальності, а лише є підставою для притягнення до неї.

Підстави настання юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права - це сукупність обставин, наявність яких робить таку відповідальність необхідною.

Тільки за наявності зазначених підстав, у порядку, встановленому нормами процесуального законодавства, настає юридична відповідальність правопорушника перед суспільством (державою), яка має публічний характер.

Підставами настання юридичної відповідальності є такі:

1. Фактична підстава - те, за що суб'єкт фінансового права несе відповідальність, тобто конкретні його дії або бездіяльність. Такою підставою є факт правопорушення, тобто скоєння суспільношкідливого, винного, протиправного діяння (дії чи бездіяльності) деліктоздатного суб'єкта фінансового права, що порушує врегульований правовими нормами порядок формування, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів держави, органів місцевого самоврядування, за яке законодавством встановлено юридичну відповідальність. Для притягнення суб'єкта фінансового права до юридичної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення. Склад правопорушення - це сукупність юридичних ознак протиправної поведінки, необхідних та достатніх для притягнення до юридичної відповідальності, за наявності яких суспільно шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Наприклад, суб'єкта фінансового права можна притягнути до юридичної відповідальності за ст. 199 Кримінального кодексу України за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї за наявності складу цього злочину: об'єкта - встановленого законом порядку формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави; об'єктивної сторони злочину, що полягає у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну або збуті предметів злочину (підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї); суб'єкта; суб'єктивної сторони у формі прямого умислу з метою подальшого збуту предметів злочину.221

2. Нормативна підстава - наявність норми права, яка забороняє соціально шкідливу (небезпечну) поведінку у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування та встановлює відповідні санкції за порушення цієї норми суб'єктами фінансового права. Правова норма не лише визначає фактичну підставу відповідальності суб'єктів фінансового права-склад правопорушення, у нормах права встановлюються заходи державного примусу, які повинні бути застосовані до суб'єктів такої відповідальності. Крім того, норми права встановлюють порядок притягнення до юридичної відповідальності, призначення мір покарання, виконання відповідальності, а також підстави звільнення від виконання заходів державного примусу. Так, норма ст. 119 Бюджетного кодексу України визначає не лише фактичну підставу відповідальності суб'єктів фінансового права-склад правопорушення: «Нецільове використання бюджетних коштів», а й заходи державного примусу, які повинні бути застосовані до суб'єктів такої відповідальності: зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням; притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.212

3. Відсутність підстав для звільнення правопорушника від відповідальності у випадках, зафіксованих нормами права.

Особу суб'єкта фінансового права може бути звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 48 Кримінального кодексу України, Якщо вона вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості і якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи у суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяние втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Також особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені ч. 1 та 2 ст 212 цього ж Кодексу, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до неї сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції).

4. Наявність правозастосовчого акта - рішення компетентного органу, яким покладається юридична відповідальність і який визначає обсяг і форму примусових заходів до конкретного суб'єкта - процесуальна підстава. До органів, у компетенцію яких входить прийняття рішення щодо покладання юридичної відповідальності на суб'єктів фінансового права, крім судових, належать також Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Національний банк України, Державна митна служба України тощо. Для прикладу, у результаті застосування специфічного заходу державного примусу - процедури зупинення операцій з бюджетними коштами правозастосовчим актом, який визначає обсяг і форму цього заходу, є розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами, яке приймається на підставі протоколу про бюджетне правопорушення або акта ревізії. Застосовувати його мають право уповноважені державою органи: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів до розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів. На підставі отриманого розпорядження орган Державного казначейства зупиняє відповідні операції та направляє уповноваженому органу корінець розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства, із зазначенням дати його отримання та виконання.223

Дата добавления: 2015-05-10