Озділ І. Загальні положення цивільного права. Особи приватного права виникають на підставі приватно-правово­го акта

М

особи приватного права виникають на підставі приватно-правово­го акта.

У новому ЦК України юридичні особи також поділяються на приватні і публічні. До ознак юридичних осіб публічного права належить публічний характер мети створення цих суб'єктів права, до юридичних осіб публічного характеру належать державні, ад­міністративно-територіальні одиниці, державні установи, торгові і промислові палати.

Як юридичні особи публічного права у деяких країнах функціо­нують окремі державні підприємства. Порядок створення, правовий статус юридичних осіб публічного права регулюється нормами пуб­лічного права.

Але цивілістична доктрина і законодавство країн ЄС уніфікує правовий статус юридичних осіб публічного і приватного права. Так, Німецьке цивільне уложення зрівняло юридичних осіб публіч­ного права з юридичними особами приватного права щодо відпо­відальності за дії правління і його членів, а також втрати правоздат­ності у разі відкриття процедури банкрутства.

До юридичних осіб приватного права належать також колектив­ні утворення, створені відповідно до цивільного законодавства фізичними особами. Зокрема, відповідно до законодавства Франції основними видами є товариства та асоціації. Товариство утворю­ється шляхом укладення договору, в рамках якого сторони об'єд­нують майно з метою здійснення сумісної діяльності, серед яких розрізняють акціонерні товариства, товариства з обмеженою відпо­відальністю тощо.

Асоціації — це об'єднання осіб, діяльність яких спрямована на досягнення соціальних, культурних, наукових, добродійних цілей. У законодавстві України за своїм статусом схожі до цього виду юри­дичних осіб є об'єднання громадян, що створюються відповідно до однойменного закону. Водночас даний вид юридичної особи не може займатися підприємницькою діяльністю і володіє спеціальною пра­воздатністю.

Юридичні особи в Англії поділяються на корпорації, які представ­ляють сукупність осіб, і одноособові корпорації. При цьому основою розмежування є характер майнової відповідальності компанії перед третіми особами. Право Англії не використовує такий інститут, як установа, зате широко практикується інститут довірчої власності.

Одноособовою корпорацією, тобто такою, що складається з однієї особи, є публічний довірчий власник. Особливою формою юридичних осіб є публічна корпорація — організаційна форма державних під­приємств. Корпорації можуть об'єднуватися у спілки. Такі об'єднан-

Глава 4. Порівняльне цивільне право зарубіжних країн

я (квазікорпорації) визнаються єдиною структурою для досягнення евних цілей, наприклад, профспілки, але не завжди законодавство шглії визнає їх юридичними особами. Згідно із законодавством Анг-:ії профспілки не є юридичними особами, хоча окремими ознаками іридичної особи вони володіють. Так, профспілки мають закріплене а ними відокремлене майно, можуть укладати від свого імені дого-;ори, виступати стороною в суді тощо¹.

У законодавстві ФРН юридичні особи поділяються на спілки та 'станови.

Ознаками спілки є:

— досягнення певної мети, визначеної членами об'єднання;

— структура, що забезпечує організаційну єдність;

— незалежність існування об'єднання від зміни його учасників. Спілки є господарські, мета яких — підприємницька діяльність.

Установи — це юридичні особи, що створюються на підставі одно­сторонньої угоди приватної особи, яка складає установчий доку­мент, визначає мету створення установи і для досягнення цієї мети виділяє майно. Засновник визначає структуру установи, в тому чис­лі органи управління. Крім установчих документів, для створення установи у ФРН необхідно мати дозвіл компетентного органу дер­жавної влади. Після отримання такого дозволу виникає юридична особа, яка володіє закріпленим за нею майном. Майно може бути різноманітним за своєю природою. Установи можуть мати різнома­нітні цілі.

У законодавстві країн розвиненої економіки суб'єкти господарю­вання повинні бути зареєстровані. Як правило, реєстрація здійснюєть­ся у спеціальному реєстрі із зазначенням таких характеристик суб'єк­та, що реєструється, щоб кожний бажаючий міг одержати про нього повну інформацію. При реєстрації, згідно з Торговельним зводом ФРН та Комерційним кодексом Франції, передається засновницький ка­пітал у грошовій та натуральній формі.

Державна реєстрація суб'єктів господарської діяльності у захід­ному законодавстві розглядається як визнання їх суб'єктами права. Виникнення господарської правосуб'єктності пов'язується або з ре­єстрацією у відповідному органі, яким здебільшого є суд, або з опуб­лікуванням відомостей про реєстрацію у спеціальному інформацій­ному виданні. Поряд з інформацією інколи в інформаційному ви­данні передбачається дублювання відомостей про реєстрацію в одній з газет. Реєстрація має бути здійснена протягом певного стро-

¹ Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под ред. Е. В. Ва­сильєва. — М., 1993. — С. 83-84.

ку. Загалом у країнах Західної Європи поширений явочно-норма­тивний порядок виникнення суб'єктів господарської діяльності¹.

У країнах ЄС реєструються, як правило, товариства, які об'єдну­ють капітал. Об'єднання осіб не підлягають реєстрації. Наприклад, у ФРН товариства, які об'єднують осіб (тобто засновані на участі осо­би, а не лише капіталів), не підлягають реєстрації в торговому реєстрі.

Згідно з Типовим законом про комерційну корпорацію США установчі документи названого виду бізнесової організації мають бути зареєстровані секретарем штату. Документи, що подаються для реєстрації, повинні бути підписані головою ради директорів на­ціональної або іноземної корпорації, її президентом або іншою поса­довою особою, або засновником корпорації (уповноваженим пред­ставником). У разі відмови зареєструвати документ секретар штату повинен його повернути до національної або іноземної корпорації чи представнику в 5-денний строк з часу отримання документа у су­проводі стислого письмового пояснення причин відмови.

Дата добавления: 2015-05-10