Поняття господарських зобов’язань

Термин «обязательство» довольно часто употребляется в разных значениях. В одних випадках під ним розуміють угоду між особами, тобто договір, в інших — обов'язок, борг певної особи. В одних случаях под ним понимают соглашение между лицами, то есть договор, в других - обязанность, долг определенного лица. Крім того, в юридичній літературі існує поняття «зобов'язальне право», котре можна визначити як сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з передавання майна, виконання робіт, надання послуг, відшкодування шкоди. Кроме того, в юридической литературе существует понятие «обязательственное право», которое можно определить как совокупность правовых норм, регулирующих общественные отношения по передаче имущества, выполнении работ, оказании услуг, возмещение ущерба. Норми зобов'язального права — найзначніша частина цивільного законодавства. Нормы обязательственного права - самая значительная часть гражданского законодательства. У Цивільному кодексі України (далі — ЦК) 1308 статей, з яких 706 безпосередньо присвячено зобов'язанням. В Гражданском кодексе Украины (далее - ГК) 1308 статей, из которых 706 непосредственно посвящен обязательствам.

Водночас загальні положення про господарські зобов'язання містяться в розд. Вместе общие положения о хозяйственных обязательствах содержатся в разд. IV Господарського кодексу України (далі — ГК). IV Хозяйственный кодекс Украины (далее - ХК). Своєю чергою, у ГК із 418 статей майже 100 спрямовані на правове регулювання господарських зобов'язань. В свою очередь, в ХК из 418 статей почти 100 направленные на правовое регулирование хозяйственных обязательств.

Отже, є всі підстави стверджувати, що існує два інститути зобов'язального права — інститут цивільно-правових зобов'язань і інститут господарських зобов'язань. Следовательно, есть все основания утверждать, что существует два института обязательственного права - институт гражданско-правовых обязательств и институт хозяйственных обязательств.

Ведучи мову про господарські зобов'язання, доречно, на наш погляд, зупинитись на стислій порівняльній характеристиці цивільно-правових і господарських зобов'язань. Говоря о хозяйственных обязательствах, уместно, на наш взгляд, остановиться на краткой сравнительной характеристике гражданско-правовых и хозяйственных обязательств.

Визначення цивільно-правового зобов'язання міститься в ст. Определение гражданско-правового обязательства содержится в ст. 509 ЦК: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 509 ГК: обязательством является правоотношение, в котором одна сторона (должник) обязано совершить в пользу второй стороны (кредитора) определенное действие (передать имущество, выполнить работу, предоставить услугу, уплатить деньги и т.п.) либо воздержаться от определенного действия, а кредитор имеет право требовать от должника исполнения его обязанности.

Інакше кажучи, зобов'язання встановлює юридичний зв'язок між двома сторонами: кредитором, якому належить право вимоги, і боржником, на якого покладається обов'язок виконання. Другими словами, обязательства устанавливает юридическую связь между двумя сторонами: кредитором, которому принадлежит право требования, и должником, на которого возлагается обязанность исполнения.
З одного боку, зміст зобов'язання може бути реалізований, як правило, тільки через дії боржника, з другого — вирішальне значення має надання кредиторові можливості вимагати певних дій від боржника. С одной стороны, содержание обязательства может быть реализован, как правило, только через действия должника, с другой - решающее значение имеет предоставление кредитору возможности требовать определенных действий от должника. Якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що перша має право вимагати від другої. Если каждая из сторон в обязательстве имеет одновременно и права, и обязанности, она считается должником в том, что она обязана совершить в пользу второй стороны, и одновременно кредитором в том, что первая имеет право требовать от другой. У цьому полягає відмінність зобов'язальних відносин від правовідносин власності, оскільки в останніх перш за все важлива можливість здійснення певних дій безпосередньо власником. В этом состоит отличие обязательственных отношений от правоотношений собственности, поскольку в последних прежде всего важна возможность осуществления определенных действий непосредственно владельцем. Зобов'язальні правовідносини передбачають передачу майна не взагалі до не визначеного кола осіб, а тільки до чітко визначених кредиторів. Обязательственные правоотношения предусматривают передачу имущества не вообще к не определенного круга лиц, а только до четко определенных кредиторов. Зобов'язання встановлюється між конкретними суб'єктами (боржником і кредитором), тобто має відносний характер, на відміну від абсолютного характеру відносин власності, де з однієї сторони виступає власник, а з другої — необмежене коло осіб, які не повинні чинити перепони власнику за здійснення його права власності. Обязательство устанавливается между конкретными субъектами (должником и кредитором), то есть имеет относительный характер, в отличие от абсолютного характера отношений собственности, где с одной стороны выступает владелец, а со второй - неограниченный круг лиц, которые не должны чинить препятствия собственнику за осуществление его права собственности.

Важливою рисою зобов'язальних відносин є також чітка визначеність їх змісту. Важной чертой обязательственных отношений является также четкая определенность их содержания. Боржник у кожному окремо взятому зобов'язанні повинен здійснити певні дії або утриматися від них. Должник в каждом отдельно взятом обязательстве должен совершить определенные действия или воздержаться от них.

Визначення безпосередньо господарського зобов'язання наводиться в ст. Определения непосредственно хозяйственного обязательства приводится в ст. 173 ГК: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК, на основі якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, 173 ХК: хозяйственным признается обязательство, которое возникает между субъектом хозяйствования и другим участником (участниками) отношений в сфере хозяйствования из оснований, предусмотренных ХК, на основе которого один субъект (обязанная сторона, в том числе должник) обязан совершить определенное действие хозяйственного или управленческо-хозяйственного характера в пользу другого субъекта (выполнить работу, передать имущество, уплатить деньги, предоставить информацию и т.п.) либо воздержаться от определенных действий,
а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. а другой субъект (управомоченная сторона, в том числе кредитор) имеет право требовать от обязанной стороны выполнения ее обязанности.

Привертає до себе увагу та обставина, що визначення господарського зобов'язання, наведене в ст. Обращает на себя внимание то обстоятельство, что определение хозяйственного обязательства, приведенное в ст. 173 ГК, загалом відповідає визначенню цивільно-правового зобов'язання, що міститься в ст. 173 ХК, в общем соответствует определению гражданско-правового обязательства, содержащегося в ст. 509 ЦК. 509 ГК. Зокрема, у визначенні господарського зобов'язання, як і у визначенні цивільно-правового зобов'язання, використовуються подібні поняття: боржник і кредитор, зобов'язання вчинити певну дію на користь другої (іншої) сторони, право вимагати від боржника (зобов'язаної сторони) виконання його (її) обов'язку. В частности, в определении хозяйственного обязательства, как и в определении гражданско-правового обязательства, используются сходные понятия: должник и кредитор, обязательства совершить определенное действие в пользу второй (другой) стороны, право требовать от должника (обязанного стороны) исполнение его (ее) обязанности. Водночас визначення господарського зобов'язання має і свої відмінності, головна з яких полягає в тому, що сторонами в господарському зобов'язанні можуть бути не тільки боржник і кредитор, як це має місце й у цивільно-правовому зобов'язанні, а й зобов'язана й управнена сторона — суб'єкт господарювання і наділені господарською компетенцією органи державної влади та місцевого самоврядування (так звані організаційно-господарські зобов'язання). Вместе определения хозяйственного обязательства имеет и свои отличия, главное из которых заключается в том, что сторонами в хозяйственном обязательстве могут быть не только должник и кредитор, как это имеет место и в гражданско-правовом обязательстве, но и обязана и управомоченная сторона - предприятие и наделенные хозяйственной компетенцией органы государственной власти и местного самоуправления (так называемые организационно-хозяйственные обязательства). Крім того, предметом господарського зобов'язання може бути обов'язок однієї зі сторін здійснити не тільки господарську дію (чи певну дію як у цивільно-правовому зобов'язанні), а й учинити певну дію саме управлінсько-господарського характеру. Кроме того, предметом хозяйственного обязательства может быть обязанность одной из сторон осуществить не только хозяйственное действие (или определенное действие как в гражданско-правовом обязательстве), но и совершить определенное действие именно управленческо-хозяйственного характера.

Дата добавления: 2015-05-10