Класифікація тестів

Тест як основний інструмент психодіагностики.

Тест як основний інструмент психодіагностики. Класифікація тестів. Адаптація зарубіжних тестів. Стандартизація тестів.

Тест є основним інструментом психологічної діагностики, за допомогою якого здійснюється діагноз психологічний.

Тест (англ. test - проба, перевірка) - фіксоване у часі випробування, призначене для встановлення кількісних та якісних індивідуально-психологічних відмінностей.

Термін „тест” має давню історію. Слово походить зі старофранцузської мови та є синонімом до слова „чашка” (лат. testa - ваза з глини), яким називали невеликі ємності з глини, що використовувалися алхіміками для проведення дослідів.

Близьке до сучасного значення терміну „тест” як терміну психологічного з'являється у кін. 19ст. У психологічні дослідження введений Дж. Кеттелом (1890).

У психодіагностиці існують різні класифікації тестів.

❖ Залежно від особливостей тестових задач виділяють:

- тести вербальні - це тести, у яких матеріал тестових задач представлений у вербальній формі (при цьому основним змістом роботи досліджуваного є операції з поняттями, мислительні дії у словесно-логічній формі);

- тести практичні - це тести, у яких матеріал тестових задач представлений невербальними завданнями.

❖ Залежно від форми процедури дослідження виділяють:

■ тести групові -- методики, призначені для одночасного обстеження групи досліджуваних;

■ тести індивідуальні.

❖ За направленістю виділяють:

■ тести інтелекту - це тести, призначені для вимірювання рівня інтелектуального розвитку;

■ тести особистості - це тести, направлені на вимірювання неінтелектуальних проявів особистості.

§ тести окремих психологічних функцій.

❖ Залежно від наявності чи відсутності часових обмежень виділяють:

■ тести швидкості - це тип психодіагностичних методик, у яких основним показником продуктивності роботи досліджуваних є час виконання тестових задач;

■ тести результативності -- тип методик, орієнтованих на вимірювання або констатацію результату, досягнутого досліджуваним при виконанні тестового завдання.

❖ Залежно від характеру тестового матеріалу, який пропонується

досліджуваному, виділяють:

■ тести апаратурні - методики, які передбачають використання технічних

пристроїв різної складності, що дозволяє одержати релевантну задачі інформацію про досліджуваного;

■ тести бланкові - тести, завдання яких пред’являються на спеціально розроблених бланках дослідження та передбачають самостійну роботу з ними досліджуваного (або групи досліджуваних).

❖ Тести розрізняються залежно від принципів конструювання тесту:

■ критеріально-ключовий принцип;

■ факторно-аналітичний принцип.

Ефективність використання тестів залежить від врахування таких факторів:

ü теоретична концепція, на який базується тест;

ü область використання, яка характеризує особливості контингенту досліджуваних, для яких призначений тест, за віковими, статевими, соціокультурними, професійними та іншими критеріями;

ü комплекс відомостей, обумовлених стандартними вимогами до психологічних тестів (відомості про процедуру проведення та обробки результатів, наявні норми тесту);

Норми тестові - кількісні та (або) якісні критерії оцінки результатів тесту що дозволяють визначити рівень досягнень або ступінь вираження психологічних якостей, які є об’єктом вимірювання. У якості критеріїв виступають статистичні показники вибірки стандартизації (середній рівень розвитку великої сукупності людей, подібних з досліджуваним за рядом соціально- демографічних характеристик), а також різні ознаки-симптоми, які свідчать про рівень виражу досліджуваних якостей.

Ряд психодіагностичних методик потребують періодичного (раз на 5-7 років) перегляду норм у зв’язку з їх „старінням".

^ психометричні характеристики процедури (зокрема, знання та правильне використання основних статистичних принципів вимірювання),

^ комплекс відомостей про надійність та валідність.

Враховуючи те, що у вітчизняній психодіагностиці широко застосовуються зарубіжні тести, на особливу увагу заслуговує процедура їх адаптації.

Адаптація тесту (лат. аdaptio - пристосування) - комплекс заходів, що забезпечують

адекватність тесту у нових умовах його використання.

Адаптація тесту включає такі основні етапи:

- аналіз вихідних теоретичних положень автора тесту;

- переклад тесту та інструкцій до нього на мову користувача, експертна оцінка відповідності оригіналу;

Лінгвістичний аспект адаптації тесту передбачає пристосування його лексики та граматики до віку та освіти контингенту населення, яке планується обстежити, врахування коннотативного значення мовних одиниць та категорій. Важливим також є врахування соціокультурних відмінностей, які стосуються особливостей культури того суспільства, у якому створювався тест.

* Наприклад, показовим є досвід словацьких психологів. Питання „Чи часто ви відчуваєте збудження?” у чеській та словацькій мові має виражене додаткове еротичне значення порівняно з мовою оригіналу (англійською), у якій швидше йдеться про загальну активність організму.

- перевірка надійності та валідності тесту, яка здійснюється у відповідності з психометричними вимогами;

- стандартизація тесту на відповідній вибірці.

Крім вимог до тесту, має також значення врахування правил проведення тестування:

1. Перш ніж використовувати тест, психологу необхідно познайомитися з ним та спробувати його провести на собі або з іншою людино. Це дозволить надалі уникнути можливих помилок, пов’язаних з проведенням тестування.

2. Важливо, щоб перед початком виконання завдань досліджуваний добре їх зрозумів та зрозумів інструкцію.

3. Під час дослідження необхідно слідкувати за тим, щоб всі досліджувані працювали самостійно. Незалежно один від одного та не впливали один на одного, що могло б змінити результати тестування.

4. Для кожного тесту має існувати обґрунтована та вивірена процедура обробки та інтерпретації результатів, що дозволяє уникнути помилок, які виникають на етапі тестування.

Дата добавления: 2015-05-22