Розвиток вітчизняної психодіагностики

Вітчизняна психодіагностика пройшла три етапи в свєму розвитку.

Етап зародження. Тривав під впливом психодіагностичного буму в Європі та Америці до середини 1930-х років. Пов'язаний з іменами А. П. Болтунова, Н. Н. Ланге, Г. І. Россолімо, Ф. Е. Рибакова. На Україні публікують свої новаторські дослідження А. М. Мандирка й М. Ю. Сиркін. Основна увага в їхніх роботах приділяється теоретичним аспектам прикладної статистики в психологічному тестуванні, а також критеріям точності тестових випробувань і сполученості одержуваних даних із соціальними факторами. Основне досягнення етапу - визнання ідеї стандартизованого вимірювання психічних явищ. Негативну реакцію суспільства викликали слабка наукова база психодіагностики, недосконалість інструментарію, неприпустимо широке поширення тестів серед непрофесіоналів, велика кількість поспішних «психологічних діагнозів» і етичних помилок. Постанова ВКП (б) 1936 року призвело до кризи психодіагностики. Практичне використання 'тестів, визнаних буржуазними і непотрібними, фактично було заборонено. Це були роки масового застосування тестів в народну освіту, профвідборі і профорієнтації, в промисловості і на транспорті. Якщо в педології, більше уваги приділялося тестам інтелекту, то в психотехніки - тестам спеціальних здібностей. Використання було інтенсивним і неконтрольованим. Масові тестові обстеження не підкріплювалися серйозною перевіркою якості інструментарію, рішення про переведення деяких учнів у класи для розумово відсталих дітей приймалися на основі коротких тестів без врахування інших факторів, що впливають на результати перевірки. У промисловості на основі таких же тестів робилися спроби класифікації працівників за різними професіями, без уважного обліку особистих схильностей та інтересів. Також були неминучі технічні накладки: погана адаптація зарубіжних тестів-зразків, залучення непрофесіоналів до проведення тестування, категоричність висновків і т.п.

Об'єктивні помилки і ряд причин суб'єктивного характеру (наприклад, стверджують, що І.В. Сталін був незадоволений низьким тестовим балом сина Василя) привели до появи 4 липня 1936 постанови ЦК ВКП (б) «Про педологічні перекручення в системі Наркомпросса», яке поклало заборона на застосування безглуздих (як там зазначалося) тестів і анкет. Були припинені всі психодіагностичні дослідження, закриті всі педологічні установи і майже всі лабораторії по психотехніки та психофізіології праці. Слово «тест» зробилося непристойним. Різка критика педології супроводжувалося запереченням всього позитивного, що було зроблено вченими в області педології, психотехніки, психодіагностики і психології в цілому.

Етап відродження. У 50-60-ті роки тестування застосовувалося неофіційно і часто так не називалося. Перелом у ставленні до тестування стався після того, як позитивну думку про науково обгрунтовані методи психологічної діагностики особистості висловили Олексій Миколайович Леонтьєв (1903-1979), Олександр Романович Лурія (1902-1977) та Анатолій Олександрович Смірнов (1894-1980) у статті «Про діагностичні методи психологічного дослідження школярів» в журналі «Радянська педагогіка» (1969. - № 7).

З кінця 60-х років починається другий період розвитку вітчизняної психодіагностики. Вона розвивається в пато-і нейропсихології, а також в тих областях, де СРСР повинен був зберегти переваги - авіаційна і космічна медицина, спортивна психологія та ряді інших областей. У них застосовувалися наукові методи відбору та оцінки кандидатів: льотчики, оператори, космонавти, спортсмени та ін. Цей період відзначений бурхливими дискусіями про місце психодіаг ностики в системі психологічного знання, про принципи і методи, про ставлення до зарубіжного досвіду. У 70-і роки проводяться перші спеціалізовані конференції з психодіагностики в Талліні. У 1960-х роках відбувається відновлення ідей тестування. Велику роль зіграли дослідження під керівництвом Б. Г. Ананьєва, психодіагностична діяльність К. М. Гуревича, В. М. Блейхера, Л. Ф. Бурлачука.

Етап інтенсивного розвитку. З 1980-х років починається подолання відставання відчизняної психодіагностики. Напрямок та темп розвитку визначали дослідження О. О. Бодалева, К. М. Гуревича, В.М. Дружиніна, Е. О Клімова, А. Є. Личко, В.М. Мельникова, Є.С. Романової, Л. М. Собчик, О. Є. Соколової, В. В. Століна, О. Г. Шмельова, Л. Т. Ямпільського. У 1990-х роках попит на психологічні тести істотно зріс у зв'язку з масовим характером професії психолога. Однак професійна підготовка нерідко здійснювалася з порушенням етики. Серед психологів з'явилася думка про кризу психологічної діагностики. Подолання кризи пов'язано: • з удосконаленням основ психодіагностичної культури; • залученням загальних теоретичних положень психології для розробки тестових методик; • підвищенням якості підготовки фахівців в області психодіагностики з обов'язковим прослуховуванням курсу «Професійна етика психодиагноста»; • розвитком інтегральної психодіагностики; • розробкою методик, що задовольняють всім психометричним вимогам; • обов'язкової культурної адаптацією та стандартизацією зарубіжних тестів.

Дата добавления: 2015-05-22