Додаткова

10.

План

1. Вступ. Психологія як наука. Психологія в системі підготовки фахівців.

2. Природа психіки і предмет пcихологічної науки.

3. Нервова система, мозок, психіка та поведінка людини.

4. Характеристика свідомості. Несвідоме, підсвідоме та надсвідоме.

Домашнє завдання

1. Зробити в зошиті короткий конспект лекції.

2. Знати основні поняття теми та вміти оперувати ними

3. Самостійно опрацювати теми, що надані нижче

4. Підготувати короткі відповіді на питання до обговорення, та на проблемні питання.

5. Розв’язати психологічні задачі.

6. ВСТУП. ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ПСИХОЛОГІЯ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

Своєю назвою та першим визначенням психологія зобов’язана грецькій міфології. Ерот, син Афродіти, закохався в дуже гарну молоду жінку Психею. Але Афродіта була незадоволена тим, що її син, Бог, хоче поєднати долю з простою смертною, і докладала всіх зусиль, щоб розлучити закоханих, змушуючи Психею пройти через ряд випробувань. Але кохання Психеї було таким сильним, а її праг­нення зустрітися з Еротом таким великим, що це вразило богів, і вони вирішили допомогти їй ви­конати всі вимоги Афродіти. Ерот в свою чергу переконав Зевса - головне божество греків - пере­творити Психею в богиню, зробивши її безсмерт­ною. Так закохані з’єдналися навіки.

Для греків цей міф був класичним зразком справжнього кохання, вищої реалізації людської душі. Тому Психея - смертна, здобувши безсмер­тя, - стала символом душі, яка шукає свій ідеал.

Психологія — одна з наук про людину, її життя і діяльність.

Психологія вивчає діяльність людини; її психічні процеси, стани, властивості; закони виникнення, розвитку і перебігу психічної діяльності; становлення психічних властивостей людини; життєве значення психіки.

Основою виникнення психології як науки був побутовий емпіричний досвід

людей. Психологічні знання допомогли людям краще пізнати одне одного, вплинути на окремі дії та вчинки, попере­дити небажані врахувати індивідуальні особливості. Ці знання нако­пичувалися, передавалися з покоління в покоління, закріплювалися в прислів'ях, приказках, творах мистецтва. Однак в цілому ці знання були позбавлені систематичності, глибини доказовості і тому не мог­ли бути міцною опорою для роботи з людьми.

Термін «психо­логія» утворений від 2-х грецьких слів: psyche- душа, психіка, logos- знання, наука

Психологія — це наука про закономірності, формування ■ та розвиток психіки як особливої форми життєдіяльності

В наш час замість поняття «душа» викори­стовується поняття «психіка». З лінгвістичної точки зору «душа» і «психіка» — одне і те саме. Однак з розвитком культури і особливо науки значення даних понять не збігаються.

Психологія — наука і дуже стара, і дуже молода. З одного боку, вік її близько 2500 років.

Перше систематичне викладення психічних явищ було зро­блено давньогрецьким філософом Арістотелем в його трактаті «Про душу». Проте наукове експериментальне вивчення психіч­них явищ та їх закономірностей почалося з середини XIX ст., а істинно наукова психологія почала створюватися ще пізніше на межі XIX і XX ст.

В історії психології виокремлюють кілька основних підходів до визначення меж та етапів її розвитку.

Відповідно до першого підходу, психологія має тривалу передісторію і коротку історію, яка починається з другої поло­вини XIX ст. (Г. Еббінгауз). Розвиток психології поділяють на два етапи: передісторія (до кінця першої половини XIX ст.) та історія (з другої половини XIX ст.).

Представники другого підходу вважають, що розвиток пси­хологічної думки потрібно розділити на три етапи:

1 етап — донаукова (міфологічна) психо­логія — коли панували анімістичні уявлення про душу;

2 етап — філософська психологія — коли психологія була частиною філософії (від анти­чності до XIX ст.);

3 етап — власне наукова психологія, з другої половини XIX ст. Цей період пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого у природничих наук, який дав змогу психології відокремитися від філософії.

Третій підхід — культурологічний — розвиток психологіч­ної науки розглядається в контексті розвитку людської куль­тури загалом. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, яку розробив український вчений В. А. Ро- менець. Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології ви­окремлюють за історичними епохами: психологія Міфологічно­го періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччя, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвітництва, психологія Сцієнтизму (епохи, що бере початок у XIX ст., у якій, до речі, живемо й ми; її назва походить від лат. «БсіепНа» — наука, і відображає ту рушійну силу, яку має наука в сучасній культурі).

Розвиток психологічної науки можна розглядати також залежно від того, що було її предметом (четвертий підхід) –

психологія як наука про душу

психологія як наука про свідо­мість

психологія як наука про пове­дінку

психологія як наука про психіку

Основні галузі психологічної науки

ü Загальна психологія

ü Соціальна психологія

ü Психологія праці

ü Педагогічна психологія

ü Вікова психологія

ü Психологія спорту

ü Паропсихологія

Значення психології як науки:

1 дає можливість розбиратися в психічному житті людей;

2 допомагає розбиратися в своєму психічному житті

3 дає можливість розуміти самого себе, пізнати свої сильні та слабкі сторони;

4 допомагає правильно організувати розумову працю.

Принципи психології:

1 детермінізм (обумовлення) – психіка визначається способом життя і змінюється із зміною зовнішніх умов;

2 єдність свідомості та діяльності – свідомість та діяльність не розривні. Свідомість утворює внутрішній план діяльності людини;

3 розвиток – психіка може бути правильно зрозумілою, якщо вона розглядається у безперервному розвитку, як процес і результат діяльності.

2. ПРИРОДА ПСИХІКИ І ПРЕДМЕТ ПCИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ.

Міні-лексикон: душа, психіка, поведінка, наукові психологічні знання, парадигма, предмет психологічного дослідження, популярна психологія, парапсихологія, психічні якості, психічні процеси методи збору психологічної інформації, тест.

Наука, яка вивчає психіку людини, закономірності її психічної діяльності, називається ПСИХОЛОГІЄЮ. Отже,

ПСИХОЛОГІЯ ЦЕ НАУКА ПРО ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ПСИХІКИ ЯК ОСОБЛИВОЇ ФОРМИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ПРЕДМЕТОМ ПСИХОЛОГІЇ є об’єктивні закони психічної діяльності, її виникнення і розвиток, формування психічних властивостей людини.

ПСИХІКА це властивість мозку як високоорганізованої матерії віддзеркалювати об'єктивну дійсність і на основі психічного образу, який при цьому формується, цілеспрямовано регулювати діяльність суб'єкта і його поведінку.

Основні функції психіки - регуляторна, відображення.

Зігмунд Фрейд (Фройд)

СПІВВІДНОШЕННЯ СВІДОМОГО І ПІДСВІДОМОГО

СТРУКТУРА ПСИХІКИ

— Психічні процеси – форми суб’єктивного відображення об’єктивних реальностей (відчуття, сприйняття, воля, пам’ять, увага, мислення, емоції та почуття).

— Психічні властивості – психологічні особливості, які відрізняють людей, їхні вчинки, мотиви Д (Т, Х, Зд., Потр., Спрям.).

— Психічні стани – характеризуються тимчасовою динамікою психічних процесів, які впливають на поведінку людини. Складні і прості. (Адаптованості, Перевтома, монотонія, афект, стрес, підйому).

— Психічні утворення – набуті властивості особистості, які проявляються в діяльності (ЗНУ, звички, уміння, (звичка))

Структура психічних процесів

Піраміда потреб А. Маслоу

3. НЕРВОВА СИСТЕМА, МОЗОК, ПСИХІКА ТА ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ.

Теоретичні основи будови та функціонування мозку та психіки

ü Психіка є властивість високоорганізованої матерії – нервової системи.

ü У людини носієм психіки є головний мозок.

ü Нервова система здійснює дві найважливіші функції:

- зв'язок людини з навколишнім його світом і узгодження,

- координацію роботи всіх частин організму, управління ним.

ü Всі явища людської психіки виникають, формуються і розвиваються в процесі діяльності мозку, що відображає навколишню дійсність.

Відділи центральної нервової системи

• I. Шийні нерви • II. Грудні нерви • III. Поперекові нерви • IV. Крижові нерви • V. Куприкові нерви • 1. Головний мозок • 2. Проміжний мозок • 3. Середній мозок • 4. Міст • 5. Мозочок • 6. Продовгуватий мозок • 7. Спинний мозок • 8. Шийне потовщення • 9. Поперечне потовщення • 10. «Кінський хвіст»

Симпатична система активізує організм і готує його до атаки, оборони або втечі. В результаті активації симпатичної системи частішають серцебиття і дихання, бронхи розширюються, моторика і секреція шлунково-кишкового тракту (ШКТ) зменшуються, судини звужуються, артеріальний тиск збільшується, запаси глікогену печінки перетворяться в глюкозу необхідну для активних дій.	Симпатична система активізує організм і готує його до атаки, оборони або втечі. В результаті активації симпатичної системи частішають серцебиття і дихання, бронхи розширюються, моторика і секреція шлунково-кишкового тракту (ШКТ) зменшуються, судини звужуються, артеріальний тиск збільшується, запаси глікогену печінки перетворяться в глюкозу необхідну для активних дій.

Відділи симпатичної та парасимпатичної системи тонко взаємодіють, забезпечуючи стабільність внутрішнього середовища при реагуванні на дії зовнішнього середовища.
Нажаль цей механізм недосконалий. у ньому виникають збої, які призводять до цілого ряду захворювань людини.

Відмінність психіки людини від психіки тварин

1. Тварина може діяти лиже в межах ситуації, що сприй­мається безпосередньо, а всі здійснювані нею акти обмежені біологічними потребами. Людина може передбачати події, чинити відповідно пізнаної необхідності.

2. Тварини здатні використовувати предмети як знаряддя, але жодна тварина не може створити знаряддя праці й виконувати колективні знаряддєві дії.

3. Тварини здатні переживати емоції, але тільки людина може переживати почуття.

4. Різні умови розвитку психіки тварин і людини. Розвиток психіки у тваринному світі підкорено біологічним законам, а розвиток психіки людини детермінується суспільно-історич­ними умовами.

4. ХАРАКТЕРИСТИКА СВІДОМОСТІ. НЕСВІДОМЕ, ПІДСВІДОМЕ ТА НАДСВІДОМЕ

Поняття про свідомість, її особливості та функції

Людина як істота, що володіє найскладнішими проявами психіки, є носієм свідомості.

Свідомість — це особливе утворен­ня, що сформувалось під час суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності, є фор­мою цілеспрямованого психічного відображення.

Свідомість – вища форма розвитку психіки. Результат суспільно – історичних умов формування людини в трудовій діяльності, при постійному спілкуванні з іншими людьми.

Характеристики свідомості:

1 сукупність знань про навколишній світ;

2 чітке розрізнення суб”єкту і об”єкту;

3 наявність цілі діяльності;

5 наявність відношення до оточуючого.

Самосвідомість – усвідомлення людини з допомогою мови себе самої, свого відношення до оточуючого світу.

Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколиш­нього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає.

Свідомість характеризується певними особливостями.

Ознаки свідоломості
Рефлексивна здатність, тобто спроможність людини відображати саму себе.	Мисленне уявлення дійсності – побудова схеми буття в психіці людини, причому стосовно минулого і майбутнього.	Використання мови для позначення психічних образів, здатність до комунікації.	Найскладніші прояви інтелектуальної діяльності – абстрактне мислення.	Регуляція окремих вчинків і поведінки в цілому.

пізнавальна

Функції свідомості

регулятивна

прогностична

рефлексивна

комунікативна

Структура свідомості

/Знання - сукупність інформації про навколишню дійсність та спосо­бів її переробки, механізмом чого є діяльність пізнавальних процесів (відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення тощо).	Ставлення - суб'єктивне пере­живання людиною ставлення до подій. Виражається в емоціях та почуттях - так званій афективній сфері психіки.
Цілеспрямованість діяльності - спроможність людини до постанов­ки та досягнення мети, навіть при подоланні перешкод. Втілюється в діяльності та вольовій регуляції.	Самосвідомість – здатність людини до пізнання самої себе. Виражається в образі «Я», самооцінці та рівні домагань.

Підсвідомість — це уявлення, бажання, потяги, почуття, стани, психічні явища та акти, які колись упродовж життя «вийшли» зі свідомості, виявляються у відповідних ситуаці­ях ніби автоматично, без чіткого і зрозумілого усвідомлення, але за певних умов їх можна повернути назад і усвідомити
Несвідомість — це сукупність психічних явищ, актів і ■ станів, які виявляються на глибокому рівні функціонування психіки й цілковито позбавляють індивіда можливості впли­ву, оцінки, контролю і звіту в їхньому впливові на поведінку, вчинки, діяльність	Надсвідомість утримує психічні явища, акти і стани, які виникли внаслідок взаємодії зі Всесвітом, а також психічні механізми такої взаємодії

Домашнє завдання

Самостійно опрацювати теми:

1. Історія психології. Основні напрями.

2. Рефлекторний характер психіки. Динамічний стереотип. Процеси збудження та гальмування.

3. Характеристики свідомості.

4. Методи дослідження в психології

Питання для обговорення на семінарах

1. Основні підходи до визначення етапів розвитку психології як науки.

2. Особливості етапу розвитку психології як науки про душу.

3. Особливості етапу розвитку психології як науки про свідо­мість.

4. Особливості етапу розвитку психології як науки про по­ведінку.

5. Предмет вивчення психології на сучасному етапі розвитку науки.

6. Основні психологічні категорії.

7. Класифікація психічних явищ.

8. Галузі психологічних знань.

9. Психологічне дослідження, його етапи.

10. Принципи психологічного дослідження.

11. Взаємозв’язок методології, методів і методик психологіч­ного дослідження.

12. Поняття про метод психологічного дослідження.

13. Місце загальнонаукових та конкретнонаукових методів у психології.

14. Вимоги до методів психологічного дослідження.

15. Поняття про спостереження, види спостережень.

16. Вимоги щодо організації спостереження.

17. Переваги та недоліки методу спостереження.

18. Поняття про експеримент, його види.

19. Переваги та недоліки експерименту.

20. Особливості опитувальних методів: бесіди, анкетування, інтерв’ю.

21. Соціометричне дослідження в психології.

22. Аналіз продуктів діяльності як метод психології.

23. Поняття про психіку, її основні функції.

24. Стадії та рівні розвитку психіки тварин.

25. Особливості психічного відображення.

26. Поняття про свідомість, її функції.

27. Структура свідомості.

28. Поняття про несвідоме, його прояви.

29. Філогенетичні фактори формування свідомості.

30. Онтогенетичні фактори формування свідомості.

Спираючись на опрацьований зміст розділу, сформулюйте відповіді на проблемні питання

1. Проаналізуйте зміни предмету вивчення психології в рам­ках останніх досягнень науки.

2. Визначте місце загальної психології в системі психологіч­них наук.

3. Обґрунтуйте значимість психології для життєдіяльності сучасного суспільства.

4. Відзначте основі відмінності наукового психологічного зна­ння від побутового.

5. Охарактеризуйте основні етапи розвитку психіки людини.

6. Опишіть взаємозв'язок рівнів розвитку психіки і форм по­ведінки живих організмів.

7. Визначте відмінність між подразливістю та чутливістю.

8. Розкрийте сутність та умови виникнення свідомості як ви­щого рівня розвитку психіки.

9. Визначте відмінність експерименту як методу наукового дослідження від спостереження.

10. Визначте вимоги, яких необхідно суворо дотримуватися під час використання бесіди та анкетного опитування.

Розв’яжіть психологічні задачі

1. Уявіть, що до Вас звертається допитливий учень: «На мою думку, на тлі інших наук психологія виглядає досить дивно. Зро­зуміло, що вона прагне вивчати об'єктивні закони, яким підко- рюються психічні вища. Інакше кажучи, вона досліджує те, що існує поза суб'єктом і незалежно від нього. Але не можна не ба­чити, що носієм психічних явищ усе-таки виступає окремий суб'єкт. Саме тому всі психічні явища є суб'єктивними, тобто такими, які протиставляються об'єктивним. Отже, виникає па­радоксальна ситуація: психологія прагне підвести об'єктивну базу під те, що за своєю суттю є суб'єктивним. Що ж насправді вивчає психо­логія?»

Що Ви відповісте цьому учневі?

2. Відомо, що першим методом психології була інтроспекція — спроба прямого проникнення людини в своє психічне життя. В подальшому на зміну йому прийшли опосередковані методи психологічного пізнання — спостереження та експеримент. Са­моспостереження нині відіграє другорядну роль і використову­ється як допоміжний метод психологічного дослідження.

Чому так сталося? Чому психіка людини не може вивчатися безпосередньо?

3. Шкільний психолог може виявити причину невстигання учня, наприклад з математики, застосувавши для цього різні методи. В одному випадку за допомогою стандартизованих ви­мірювань він може визначити рівень розвитку його математич­них здібностей. В другому — запропонує школяреві ряд задач з пройденого матеріалу. В третьому — проведе бесіду з учителем, учнем, його батьками.

Якими методами користуватиметься психолог у кожно­му з перелічених випадків? Який з них матиме перевагу над іншими?

4. Визначте, в якому рядку всі перелічені поняття належать до психічних явищ:

1) Думки, спогади, мозок, розум, інтерес, здібності.

2) Відчуття, травлення, мислення, уява, інтерес, здібності.

3) Характер, забування, бажання, думки, мрії, потреби.

4) Воля, радість, уважність, апетит, пригадування, біль.

5. Чому павук, посаджений в банку разом з мухою, не «впізнає» її, перебуваючи при цьому в голодному стані, в той час як в зви­чайних умовах спеціально ловить мух в павутиння і з’їдає їх?

6. Як відомо, клювання у курчати — інстинктивний механізм, готовий вже до моменту народження. Але спочатку курча клює і зернята, і дрібні камінці, й інші предмети. Лише потім воно навчається відрізняти зернята і клювати тільки їх. На цьому прикладі поясніть взаємозв’язок інстинкту і навички.

7. Чому зайця легше навчити «бити в барабан», а борсука «пра­ти білизну», ніж навпаки? Який узагальнений висновок можна зробити про навички тварин?

8. Поза кліткою, в якій сидить шимпанзе, на відстані, що не дозволяє дотягнутися кінцівкою, кладуть принаду (банан, апельсин). У клітці лежить палиця. Мавпа може наблизити до себе принаду, лише скориставшись палицею. Спочатку вона намагається схопити фрукти безпосередньо лапою. Ці спроби не приносять успіху. Активність шимпанзе на деякий час начеб­то згасає. Тварина відволікається від принади, не намагається більше дістати її. Потім знову вдається до таких спроб, але тепер уже бере палицю, протягує її до плоду, доторкується до нього, тягне палицю назад, знову протягує її і знову тягне назад. У ре­зультаті плід усе більше наближається до мавпи, зрештою вона здобуває його. Задачу розв’язано.

Як пояснити таку поведінку тварини? Про яку стадію роз­витку психіки вона свідчить?

9. Прокоментуйте наступну думку. Наведіть принаймні 5 доводів «за і проти»».

Рекомендована література

Підручники та навчальні посібники

1. Варій М. Й. Основи психології і педагогіки: навчальний посібник рекомендовано МОН України / М. Й. Варій. ­­­­­­­­­­– К.: ЦУЛ, 2009. – 368 с.

2. Варій М. Й. Психологія особистості: навчальний посібник / М. Й. Варій. –­ К. ЦУЛ, 2009. – 598 с.

3. Винославська О. В. Психологія: навч. посібник / О. В. Винославська та інші. – К.: фірма ІНКОС, 2010. – 360 с.

4. Скрипченко О. В. Загальна психологія: підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. ­– К.: Либідь, 2010. – 464 с.

5. Сергєєнкова О. П. Педагогічна психологія: навчальний посібник / О. П. Сергєєнкова. – К.: ЦУЛ, 2012. – 168 с.

6. Столяренко О. Б. Психологія особистості: навчальний посібник / О. Б. Столяренко. – К.: ЦУЛ, 2012. – 280 с.

7. Філоненко М. М. Психологія спілкування: навчальний посібник / М. М. Філоненко. – К.: ЦУЛ, 2009. – 222 с.

8. Ходаківський Є. І. Психологія управління: підручник / Є. І. Ходаківський. – К.: ЦУЛ, 2011. – 608 с.

9. Цимбалюк І. М. Психологія: навчальний посібник / І. М. Цимбалюк. – Львів: Світ, 2009.- 460 с.

10. Бочелюк В. Й. Методика та організація наукових досліджень з психології: навчальний посібник рекомендовано МОН України / В. Й. Бочелюк. – К.: ЦУЛ, 2009. – 356 с.

11. Бочелюк В. Й., Зарицька В. В. Психологія: вступ до спеціальності: навч. посібник / В. Й Бочелюк., В. В. Зарицька. – К.: ЦУЛ, 2009 — 288 с.

12. Бродовська В. Й., Грушевський В. О., Патрик І. П. Тлумачний російсько-український словник психологічних термінів: словник / В. Й. Бродовська, В. О. Грушевський І. П. Патрик. – К.: ВД «Професіонал», 2009. —512 с.

13. Видра О. Г. Вікова та педагогічна психологія: навчальний посібник / О. Г. Видра. – К.: ЦУЛ, 2011. – 120 с.

14. Дуткевич Т. В. Практична психологія: вступ до спеціальності: навчальний посібник / Т. В Дуткевич. – К.: ЦУЛ, 2010. – 255 с.

15. Мартинюк А. І. Патопсихологія: навчальний посібник / А. І Мартинюк. – К.: ЦУЛ, 2009. – 208

Інформаційні ресурси

1. Народна освіта [Електронний ресурс]. – Режим доступу www.narodnaosvita.kiev.ua

2. Онлайн бібліотека навчальної літератури [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.culonline.com.ua/index.php

3. Навчально-методичний посібник [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://home.novoch.ru/~azazel/5lesson.html

4. Журнал «Наша Психология» [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.psyh.ru/.

психологічний тест: ГОТОВНІСТЬ ДО САМОРОЗВИТКУ

Мета: визначення загальної готовності до саморозвитку, ве­личини готовності за параметром «хочу знати себе», значення готовності «можу самовдосконалюватися».

Хід дослідження

Прочитайте кожне твердження в завданні, напишіть тільки його номер на аркуші й оцініть, наскільки це твердження пра­вильне для Вас. Якщо правильне, то проти номера поставте знак «+», непра­вильне —

«-». Якщо не знаєте, як відповісти, поставте «?». Останню від­повідь допускайте тільки в крайніх випадках.

1. Після того, як відповісте на всі запитання, зафіксуйте кіль­кість відповідей, що збіглися з «ключем»:

«+» на запитання 1, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 12 і «-» на всі інші запи­тання 2, 5, 6, 11, 13, 14.

Загальна готовність до саморозвитку вираховується за всією сукупністю відповідей. Кількість балів може змінюватися від 0 до 14.

Величина готовності за параметром «хочу знати себе» (ГЗС) визначається тільки врахо­вуючи збіги з «ключем» на питання 1, 2, 5, 7, 9, 10, 13.

У такий же спосіб Ви визначаєте значення готовності «можу самовдосконалюватися» (ГМС), підраховуючи кількість збігів з твер­дженнями 3, 4, 6, 8, 11, 12, 14.

2. Отримані значення перенесіть на графік: по горизонталі відкладіть величину ГЗС, по вертикалі — ГМС. По двох координатах Ви відзначите на графіку точку, що потра­пляє в один з квадратів.

А «можу самовдоско- налюва тися», але «не хочу знати себе»	Б «хочу знати себе» і «можу змінитися»
В «не хочу знати себе» і «не хочу змінюва­тися»	Г «хочу знати себе», але «не можу себе зміни­ти»

Характеристики можливих сполучень:

Квадрат Б. Найбільш сприятливе сполучення для подальшого особистісного розвитку. Прагнення до більш глибокого пізнання себе поєднується з потребою в дійсному самовдосконаленні.

Квадрат Г. Таке сполучення означає, що Ви бажаєте знати про себе більше, але ще не володієте добре навичками само­вдосконалення. Труднощі в самовихованні не мають викликати у Вас реакцію «Раз не виходить, то не буду це робити». Поди­віться уважно на твердження ГМС, що не співпали у відповідях з «ключем». Аналіз покаже Вам, де і над чим потрібно буде по­працювати.

Квадрат А. Якщо величина ГЗС менше, ніж ГМС, то Ви має­те більше можливості до саморозвитку, ніж бажання зрозуміти себе. У цьому випадку в освоєнні професії необхідно починати із себе. Професіоналізм досягається насамперед через побудову свого індивідуального стилю діяльності. А це без самопізнання неможливо.

Квадрат В. Якщо величини ГЗС і ГМС менше 4 балів, Ваш аналіз має бути спрямований на ті твердження, які не співпа­ли з «ключем». Адже саме там можна виявити причини Вашого небажання працювати над собою.

Отже, зробіть висновки щодо Вашої загальної готовності до саморозвитку, її співвідношення з готовністю за параметрами «хочу знати себе», та «можу самовдосконалюватися» і визначте причини недостатньої готовності до саморозвитку.

Текст методики

1. У мене часто з'являється бажання більше дізнатися про себе.

2. Я вважаю, що мені немає необхідності в чомусь змінюва­тися.

3. Я впевнений у своїх силах.

4. Я вірю, що все задумане мною здійсниться.

5. У мене немає бажання знати свої плюси і мінуси.

6. У моїх планах я частіше сподіваюся на удачу, ніж на себе.

7. Я хочу знати, як краще й ефективніше працювати.

8. Я вмію змусити і змінити себе, коли треба.

9. Мої невдачі багато в чому пов'язані з невмінням це робити.

10. Я цікавлюся думкою інших про мої якості і можливості.

11. Мені важко самостійно домогтися бажаного і виховати себе.

Дата добавления: 2015-05-22