Охарактеризуйте внутрішню та зовнішню політику Наполеона Бонапарта

http://referaty.net.ua/referaty/referat_62963.html

Наполеон І Бонапарт (Napoléon Bonaparte) (народився 15 серпня 1769 — помер 5 травня 1821) — генерал революційної армії з 1796 року, у 1799 році повалив владу Директорії і став диктатором (потім — імператором). З 1803 р. завоював майже всю Європу, створивши на її території маріонеткові королівства для своїх братів.

Внутрішня політика Наполеона

Внутрішня політика Наполеона полягала в укріпленні його особистої влади як збереження результатів революції: громадянських прав, прав власності на землю селян, а також тих, хто купив під час революції національну власність — тобто конфісковані землі емігрантів та церкви. Забезпечити все це повинен був цивільний кодекс, який увійшов в історію як кодекс Наполеона. Наполеон провів адміністративну реформу, створивши інститут підзвітних владі префектів департаментів та супрефектів округів. В міста та села призначались мери. Було створено державний Французький банк для збереження золотого запасу та емісії паперових грошей (1800), нейтралізована система збору податків.

Адміністративні та правові нововведення Наполеона заклали основу сучасної держави, а багато з них діють до сьогодні. Саме тоді було створено систему середніх шкіл – ліцеїв та вищих навчальних закладів. Усвідомлюючи важливість впливу на суспільну думку, Наполеон закрив 160 із 173 паризьких газет, а ті, що залишилися, поставив під контроль влади. Було створено потужну поліцію і розгалужену таємну службу. Наполеон уклав конкордат з папою Римським (1801). Рим визнав нову французьку владу, а католицизм був оголошений релігією більшості французів. При цьому свобода віросповідання зберігалась. Призначення єпископів та діяльність церкви ставились в залежність від держави.

В зовнішній політиці Наполеон прагнув забезпечити військово-політичну і економічну гегемонію Франції в Європі, здобути перемогу в боротьбі з Великобританією за світове торгівельне і колоніальне панування. В ході воєн з антифранцузькими коаліціями держав (в різні періоди в коаліціях брали участь Австрія, Великобританія, Пруссія, Росія, Швеція) французька армія під командуванням Наполеона здобула перемоги під Маренго (1800), Аустерліцом (1805), Єною (1806), Ваграмом (1809), внаслідок яких територія наполеонівської імперії охоплювала фактично всю Західну і Центральну Європу. Наполеон планував безпосередню висадку на Британські острови, але на морі Англія була сильніша. При Трафальгарі французький флот був знищений англійським під командуванням адмірала Нельсона (1805). Однак місяць по тому під Аустерліцем (нині Славков, Чехія) Наполеон завдав нищівного удару об'єднаним австрійським і російським військам.

Злякавшись зростання впливу Франції, проти неї виступила Пруссія, але була швидко переможена (Єна, 1806), французькі війська ввійшли в Берлін. Російські війська завдали великих втрат французькій армії в битві під Ейлау (1807), але програли при Фрідланді (1807).

У результаті війни до складу Франції ввійшли території Бельгії, Голландії, північної Німеччини, частини Італії. На іншій частині Італії, у центрі Європи, в Іспанії (1809) були створені залежні від Наполеона королівства, де правили члени його родини. Пруссія і Австрія були змушені укласти з Францією союз. Це зробила також і Росія (Тільзитський мир, 1807).

33.Поясніть причини, форми та зміст «холодної війни».

крах мандатної системи на Близькому Сході;

У 1943 році була проголошена незалежність Сирії та Лівану, у 1946 році здобуває незалежність Трансіорданія, у 1948 році на території Палестини було проголошено утворення держави Ізраїлю. Серед країн Азії у 1945 році незалежніть здобувають Індонезія та В’єтнам, у 1947 році Індія та Пакистан спочатку стають домініонами, а потім проголошують повну незалежність, у 1948 році незалежність здобувають Цейлон та Бірма, а також проголошені дві незалежні держави: Корейська народна демократична республіка (північ) та Республіка Корея (Південь). У 50-х роках розпочинаються визвольні процеси в Північній Африці: проголошено незалежність Лівії, Марокко, Тунісу, Судану та Гвінеї. І нарешті, у 1960 році 17 африканських країн здобули незалежність. У 1962 році внаслідок збройної боротьби здобуває незалежність Алжир. У 1974 році потерпіла крах португальська колоніальна імперія, незалежність здобувають Ангола, Мозамбік та Гвінея-Бісау. І нарешті, у 1989 році здобуває незалежність Намібія. В результаті колишні колонії перетворилися з об’єктів в суб’єкти міжнародних відносин. Поява нових засобів ведення війни перш за все пов’язується зі зброєю массового знищення (так звана “зброя групи ABC”), і перш за все Першою країною, що розробила ядерну зброю і використала її були США. 1949 році ядерною державою стає СРСР. Велика Британія офіційно стає ядерною державою у 1952 році. Франція здобуває ядерну зброю у 1960 році. І нарешті, Китай офіційно визнав себе ядерною державою у 1965 році. У 1968 році було підписано Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Ініціювали цей договір США та СРСР. Справа у тому, що у 1962 році виникає Карибська криза, коли світ був напередодні ядерної війни між США та СРСР. Пізніше, на порозі ядерної війни світ стояв під час Тайванської кризи. Після цих конфліктів СРСР та США розпочали переговори, і в їх результаті було підписано вищезазначений договір. Цей договір складається з зобов’язань двох видів держав: ядерних та неядерних. Ядерні держава зобов’язувались:

1)не передавати ядерну зброю і контроль над нею іншим державам;

2)не допомагати у виробництві або придбанні ядерної зброї

3)надати гарантії безпеки безядерним державам.

Неядерні держави зобов’язалися:

1)не приймати ядерну зброю та контроль над нею;

2)не виробляти та не купувати ядерну зброю;

3)не приймати участь у виробництві ядерної зброї.

Зараз йдуть розмови про кризу нерозповсюдження ядерної зброї. Вона проявляється: у появі групи держав, які фактично володіють ядерною зброєю; науковий прогрес призвів до можливості використання ядерної зброї не тільки окремим державами, але й іншими суб’єктами міжнародних відносин. Першою державою, яка фактично стала ядерною, був Ізраїль (?хто ж перший?). Проте військова стратегія та концепція національної безпеки грунтується на тому, що він офіційно не визнає свого ядерного статусу. Іншими фактично ядерними державами є ПАР, Індія та Пакистан (останні дві мають суттєві протиріччя), Північна Корея.

Виникнення ряду регіональних конфліктів, де чітко визначилось протистояння СРСР та США. Першим конфліктом, що виник після Другої світової війни, стала війна в Індокитаї 1946-1950 років. То була війна Франції проти В’єтнаму, Лаосу та Камбоджі. Наступним конфліктом стала війна в Кореї 1950-1953 років. В цій війні приймали усать збройні сили двої країн СРСР та США. 38 паралель – то була межа між двома арміями (Півдічна Корея – СРСР, Південна Корея – США). Пізніше на території Корейського півострова було створено дві дежрави Півдічна (на чолі з Кім Ір Сеном, який мав надію збройним шляхом об’єднати дві країни). Влітку 1950 року війська Північної Кореї

розпочали військові дії. Проблема почала обговорюватись в Раді Безпеки ООН. Але діяльність Ради безпеки базується на принципі вето, тобто для прийняття рішення потрібна згода всіх сторін. Рада безпеки приймає рішення застосувати сили ООН в Кореї. СРСР не зміг заблокувати рішення, оскільки його представник бойкотував засідання Ради Безпеки через її незгоду визнати делегацію Китаю. В Корею були направлені війська ООН, що були створені на основі американців та південних корейців, а також китайських добровольців. На стороні Північної Кореї воювало 2 авіадивізії СРСР Війна закінчилася підписанням перемир’я з границею вздовж 38 паралелі.

На Близькому Сході у 1948-1949 роках йшла перша Арабо-Ізраїльська війна. У 1956 відбулася троїста агресія Ізраїлю, Великої Британії та Франції проти Єгипту (друга Арабо-Ізраїльська війна). У 1967 році відбулася Третя Арабо-Ізраїльська війна, під час якої Ізраїль захопив частину Палестини (Західний беріг ріки Йордан та Сектор Газу). Нуступна війна, у 1973 році, арабські країни зробили спробу реваншу (Четверта Арабо-Ізраїльська війна). У 1982 році сталася агресія Ізраїлю протии Лівану. Протягом 1980-1988 років тривала Ірано-Іракська війна.У 1990-1991 роках відбулася Кувейтська криза, пов’язана з анексією Ірако Кувейту. На Середньому Сході в період з 1979 по 1989 роки тривала війна в Афганістані. В 1948 році у зв’язку з Кашмірсько. проблемою вперше в вигляді збройного протистояння проявився Індійстько-Пакістанський конфлікт. Потім він відновився у 1964 році, і у1970-1971 роках, коли на території Пакістану була створена держава Бангладеш. У 1965 році у фазу збройного протистояння вийшов Китайсько-Індійський конфлікт.

Форми конфліктів, що сталися після 2-ї світової війни:

1)громадянські війни (конфлікти в Африці);

2)міжнаціональні конфлікти (напр. арабо-ізраїльський конфлікт);

3)етнічні конфлікти (курдська проблема).

4)конфесійний конфлікт – між окремими конфесіями та релігіями

Типи конфліктів.

1)Перший тип випливає з розпаду 5 головних колоніальних імперій, а сааме Французької, Британської, Нідерландської, Португальської та Бельгійської. Це національно-визвольні війни.

2)Виникає внаслідок прагнення двох полярних суспільно-політичних систем зберегти і посилити свій вплив в інших регіонах (приклад: Корейська війна).

3)Прояв традиційних імперських тенденцій у поведінці низки держав (приклад: троїста агресія проти Єгипту).

4)Конфлікти між Сходом та Заходом внаслідок антикомуністичних заворушень (приклад: Угорщина у 1956 рік).

5)Регіональні конфлікти на території країн, підконтрольних СРСР чи США (приклад: В’єтнамська війна).

6)Короткотривалі збройні інтервенції США, їх союзників, або СРСР для наведення порядку (приклад: Гренада).

7)Етно-расові, етно-конфесійні конфлікти в країнах третього світу. Саме ця група конфліктів була найчисельнішою.

Дата добавления: 2015-05-22