Причини виникнення, передумови, ідеологія, історичне значення Декабристського руху

Декабри́сти — перші російські дворяни-революціонери, які 14 (26) грудня 1825 року збройною силою прагнули встановити в Росії конституційний лад.

Вони боролися за повалення царату та скасування кріпацтва. Основні гасла декабристів були гаслами буржуазної революції, яка змітає феодалізм і дає можливість розвинутися капіталістичному ладу. Особливістю російського історичного розвитку було те, що почин у боротьбі проти феодалізму взяли на себе революціонери з дворян.

Основною причиною декабристського руху стала криза феодально-кріпосницької системи, Вітчизняна війна 1812 року, яка призвела до активного поширення західноєвропейських ідей, глибшого ознайомленим з соціальним та політичним життям Європи. Цілі руху декабристів відображали історичні завдання, що виникли у розвитку Росії того часу. Рух декабристів виник на грунті російської дійсності.

Першому таємному товариству декабристів передувало створення більш ранніх організацій. Всі вони послужили школою майбутнього руху, його безпосередньою передумовою.

Після війни 1812 року виникають 4 ранні переддекабрістскі організації: дві офіцерські артілі:в Семенівському полку, серед офіцерів Головного штабу (Священа артіль), Кам'янець-Подільський гурток Володимира Раєвського та Товариство російських лицарів Михайла Орлова та Матвія Дмитрієва-Мамонова.

Про Семенівську артіль свідчить декабрист Іван Якушкін - один із її засновників. Вона склалася в гвардійському Семенівському полку в 1814 році, коли гвардія з Парижа рушила до Петербурга. У артіль входило, за спогадами І.Д.Якушкіна, 15-20 офіцерів, які щодня обідали разом. Після обіду вони грали в шахи, читали вголос іноземні газети та стежили за подіями в Європі (таке проведення часу було нововведенням). Полковий командир генерал Потьомкін протегував артелі, але через кілька місяців після виникнення артілі Олександр I наказав йому припинити існування артілі, зауважиши, що такі збіговиська офіцерів йому дуже не подобаються.^[1]

Офіцерську Священну артіль заснував офіцер Генерального штабу Олександр Миколайович Муравйов. Створення офіцерської артілі було справою звичайною. Новим було спілкування ідейного характеру і виникнення ознак політичного об'єднання. Іван Пущин писав: "Постійні наші бесіди про предмети громадські, про зло існуючого в нас порядку речей і про можливість зміни, бажаної багатьма потай, надзвичайно зблизили мене з цим мислячим гуртком."^[2]

Товариство ("Орден") російських лицарів засновано в 1814 році за задумом генерал-майора Михайла Орлова. До "Ордена" були причетні племінник російського просвітника Новікова М.І. - Михайло Новіков, поет-партизан Денис Давидов, Микола Тургенєв. "Пункти вчення, що викладається у внутрішньому Ордені " (оригінальна назва рос. "Пункты преподаваемого во внутреннем Ордене учения"), написані рукою Михайла Орлова, містять конституційний проект поміркованого змісту.^[3]

Союз спасіння, або Союз порятунку — одна з перших таємних політичних організацій, з яких потім виріс рух декабристів у Росії й в Україні. Коли суспільство оформилося і розробило свій статут (головний автор його - Пестель Павло Іванович), воно отримало назву Товариства істинних і вірних синів Вітчизни. Метою Союзу спасіння була ліквідація кріпацтва й абсолютизму і встановлення конституційної монархії.

Історія створення

Утворений у Петербурзі в лютому 1816 групою гвардійських офіцерів. Ініціаторами Союзу спасіння були 24-річний полковник Генерального штабу Муравйов Олександр Миколайович, князь Трубецькой Сергій Петрович, старший офіцер Генерального штабу, підпоручик Генерального штабу Муравйов Микита Михайлович, підпоручик лейб-гвардії Семенівського полку Якушкін Іван Дмитрович та брати Муравйов-Апостол Матвій Іванович,підпоручик Семенівського полку, і Муравйов-Апостол Сергій Іванович, поручик Семенівського полку. Серед членів (близько 25 — 30 осіб) були майбутні декабристи українського походження або пов'язані з Україною (брати М. і С. Муравйови-Апостоли, Вольховський Володимир Дмитрович, Полторацький Олександр Павлович, Новіков Михайло Миколайович, Пестель Павло Іванович та ін.).

Цілі та принципи діяльності

Статут першого товариства декабристів не дійшов до нас: самі декабристи спалили його, коли в 1818 році перетворювали своє товариство. Але з численних свідчень декабристів відомо його зміст.Урочисте введення до Статуту написав Долгоруков Ілля Андрійович, основна ж частина була написана Пестелем. Мета товариства - ліквідація кріпосного права і самодержавства; замість самодержавства пропонується ввести представницьку форму правління у вигляді конституційної монархії.Члени таємного товариства вважали, що необхідно примусити царський уряд погодитися на представницьке правління і зробити це зручніше за все в момент зміни імператорів на престолі. Декабристи вирішили діяти для народу, але без народу. Жахи народної революції лякали їх. Також статут зобов'язував домагатися того, щоб члени товариства зайняли важливі пости в державі як з військової, так і з цивільної лінії; разом з тим зобов'язував боротися за відсторонення іноземців від впливу в державі.

Московська змова

Восени 1817 року царський двір вирішив на рік переїхати з Петербурга до Москви в зв'язку з закладкою на Воробйових горах храму на честь перемоги у війні 1812 року. Два гвардійських полку повинні були супроводжувати царський двір. Майже всі члени таємного товариства відправилися в Москву в складі своїх полків. Таким чином, таємне товариство переселилося з Петербурга до Москви. Восени 1817 виникла так звана московська змова.У членів Союзу спасіння виникла думка: чи не можна прискорити зміну монархів на престолі шляхом царевбивства. Якушкін запропонував себе в царевбивці. Він хотів узяти два пістолети, піти в Успенський собор, де повинен був бути присутнім імператор Олександр 1, з одного пістолета вбити його, а з іншого себе. Після гарячих суперечок план Якушкіна був відкинутий, хоча по суті на царевбивство погоджувалися майже всі члени товариства, питання стояло в доцільності цього.Декабристи усвідомлювали безсилля своєї нечисленної групи.

Ліквідація

Було вирішено ліквідувати колишню організацію і заснувати іншу на нових засадах: перш за все чисельно розширити товариство і завойовувати громадську думку.Почалася робота над Статутом нової організації, яку вирішено було назвати Союз благоденства. Для вербування нових членів у Москві діяла проміжна організація Військове товариство. Очолили його Муравйов Микита Михайлович і Катенін Павло Олександрович, друг Пушкіна і Грибоєдова. Члени Військового товариства вирізали на клинках своїх шпаг напис "За правду". У 1818 році розпочала свою діяльність нова декабристська організація Союз благоденства

Союз Благоденства — таємна політична організація декабристів, що постала на базі Союзу спасіння. Заснована у Петербурзі на початку 1818 року.

Діяльність

Метою Союзу благоденства було скасування кріпацтва й абсолютизму, перетворення Російської імперії або на конституційну монархію, або (з 1820) на республіку (на засадах централізації). Їхня програма мала назву «Руська правда»(авт. Пестель Павло Іванович), що проповідувала те, що Росія буде респіблікою, але українці не матимуть права на самовизначення. На чолі Союзу благоденства стояла «Корінна Управа» у Петербурзі, якій підлягали локальні управи, зокрема в Україні (в Тульчині; крім того, мали бути утворені управи в Полтаві й Одесі, певно існувала і Київська управа). Всього відомо 15 управ Союзу благоденства. Число членів С. Б. було бл. 200 — росіяни (Орлов Михайло Федорович, Турґєнєв Микола Іванович, Пестель Павло Іванович, Муравйов Микита Михайлович та Муравйов Олександр Михайлович, кн.Трубецькой Сергій Петрович, кн.Волконський Сергій Григорович, Лунін Михайло Сергійович та ін.) й українці з походження або пов'язані з Україною (Муравйов-Апостол Матвій Іванович, Муравйов-Апостол Сергій Іванович, Краснокутський Семен Григорович, Лукашевич Василь Лукич, Якубович Олександр Іванович, Миклашевський Олександр Михайлович, Капніст Олексій Васильович і Капніст Семен Васильович, Горленко Петро Іванович, Родзянко Аркадій Гаврилович, брати Л. і В. Перовські, Филиппович Микола Іванович, Давидов Василь Львович, Новіков Михайло Миколайович та ін.).

За три роки свого існування Союз благоденства провів велику роботу по створенню своєї програми ^[1], першої частини Устава Союзу, який мав назву — «Зелена книга», згідно якого в товариство могли бути прийняті не тільки дворяни, а й купці, міщани, духовні особи і вільні селяни.

Члени Союзу благоденства вважали, що формування громадської думки повинно передувати революції. Декабристи припускали, що протягом 20 років готуватиметься громадська думка і близько 1840 року відбудеться революція. Для цього було створено декілька товариств, які б пропагували ліберальні і просвітницькі ідеї: літературне «Зелена лампа». Члени Союзу благоденства активно працювали у «Вільному товаристві любителів російської словесності», сприяли розповсюдженню ланкастерськіх шкіл. На півдні, в дівізії Орлова Михайла були навчені грамоті 1,5 тисячі чоловік, в Петербурзі — 1 000. Планувалось видання журналу «Росіянин 19 сторіччя».

В січні 1821 року у Москві відбувся з'ізд депутатів різних управ Союзу. Повстання Семенівського полку 16 жовтня 1820 поставило питання про зміну тактики. Орлов Михайло Федорович виступив з пропозицією негайного відкритого військового виступу. Його пропозиція не зустріла підтримки. Граббе Павло Христофорович, який виступив після Орлова з надзвичайною заявою, повідомив, що уряду відомо про існування таємного товариства. Було вирішено провести фіктивну ліквідацію і під виглядом саморозпуску відсіяти ненадійних членів, а потім таємно відтворити товариство заново.

Після січня 1821 на зміну Союзу благоденства прийшли основні декабристські організації: Південне й Північне товариства.

Північне товариство — таємна революційна організація декабристів, що виникла на основі існуючого раніше Союзу благоденства і діяла у Петербурзі (1821 — 1825).

Історія

Засновниками Північного товариства були: Муравйов Микита Михайлович, Тургєнєв Микола Іванович, Лунін Михайло Сергійович, Трубецькой Сергій Петрович і Оболенський Євген Петрович.

В жовтні 1821 року відбувся з'їзд «Союзу благоденства» у Москві на квартирі братів Фонвізиних. На з'їзд прийїхали представники Тульчинської та Кишиневської управ. Представник Кишиневської управи Орлов Михайло Федорович виступив з пропозицією негайного військового повстання, а також створення нової таємної крайньо революційної організації величезного розміру. Його пропозиція не була підтримана з'їздом. Після Орлова виступив Граббе Павло Христофорович, який доповів, що про існування товариства відомо уряду. Було прийнято рішення провести фіктивну ліквідацію товариства і організувати нову таємну організацію. Московський з'їзд прийняв рішення звільнити рух як від нестійких членів, так і від найбільш радикальних. Пестеля Павла Івановича та його прихильників о створенні нової організації постановили не повідомляти.

На чолі Північного товариства стояла дума, яка обиралася з трьох чоловік строком на один рік. Основу організаційної структури становили управи. Основний програмний документ — Конституція, розроблена Муравйовим Микитою Михайловичем, яку підтримували переважно прихильники поміркованої програми. За радікальні перетворення виступали Пущін Іван Іванович, Каховський Петро Григорович, Одоєвський Олександр Іванович, Кюхельбекер Вільгельм Карлович, Якубович Олександр Іванович, Бестужев Михайло Олександрович і Бестужев Микола Олександрович, на яких орієрнтувалося Південне товариство(мало свою групу в Петербургу). В 1824 році відбулися зміни в керівництві Північного товариства) Рилєєв Кіндрат Федорович замінив Трубецького Сергія Петровича, Бестужев Олександр Олександрович — Муравйова Микиту Михайловича) відбулося зближення двох товариств і 1826 року планувався спільний революційний виступ. Смерть Олександра 1 спонукала керівників Північного товариства до негайного збройного повстання у Петербурзі (14. 12. 1825). Вони планували під час повстання примусити Сенат оголосити про повалення царської влади і скликати Установчі збори для вирішення питання про форму правління в Росії і прийняття конституції. Але відсутність чіткої організації, масової підтримки, непослідовність дій деяких членів товариства спричинили поразку першого організованого революційного виступу проти самодержавства і розгром Північного товариства.

Півде́нне товари́ство декабри́стів — таємна революційна організація декабристів в Україні. Створено в березні 1821 року на базі Тульчинської управи Союзу благоденства. Возглавлялось "Директорією" у складі П. І. Пестеля, О. П. Юшневського та М. М. Муравйова.

Історія товариства

Створена в березні 1821 року членами Тульчинської управи колишнього Союзу благоденства (П. Пестель, Юшневський Олексій Петрович, Барятинський Олександр Петрович та ін.), які ввійшли до т. зв. Корінної думи товариства. П. Пестель, Юшневський Олексій Петрович від Південного товариства становили так звану Директорію. Незабаром членами цього товариства стали брати Муравйов-Апостол Сергій Іванович і Муравйов-Апостол Матвій Іванович, Бестужев-Рюмін Михайло Павлович, Поджіо Олександр Вікторович, Вольф Фердинанд Богданович та офіцери 1-ї та 2-ї армій, розквартированих в Україні.

З'їзд 1822 року остаточно затвердив створення товариства. На з'їзді 1823 року було схвалено поділ товариства на 3 управи (філії): Тульчинську на чолі з Пестелем (пізніше Барятинським), Кам'янську на чолі з Давидовим і Волконським та Васильківську на чолі з С.Муравйовим-Апостолом і М.Бестужевим-Рюміним. Учасники з'їзду 1824 року обговорили і схвалили програму товариства — Руську правду, написану Пестелем. На з'їзді в 1825 році обговорювались питання про можливість організації повстання в армії проти царизму. Керівники Південного товариства прагнули об'єднатися з Північним товариством декабристів. Навесні 1824 Пестель вів переговори в Петербурзі з керівництвом Північного товариства, але йому не вдалося схилити до об'єднання на основі Руської правди, хоч північні декабристи готові були прийняти республіканський принцип, а Пестель — ідею Установчих зборів замість диктатури Тимчасового верховного правління. Було досягнуто домовленості про спільність дій в разі початку повстання та про скликання в 1826 об'єднавчого з'їзду. В 1823-25 велись переговори Південного і Польського патріотичного товариства про можливість спільного виступу проти царизму. У вересні 1825 до Південного товариства увійшло Товариство об'єднаних слов'ян, яке склало в ньому Слов'янську управу.

Виступ декабристів, намічений на літо 1826, був прискорений смертю Олександра І. Обстановка «міжцарів'я» та загроза викриття змусили керівників Південного товариства перенести повстання на 1(13).1.1826. Після арешту 13(25).12.1825 Пестеля, а пізніше і Юшневського, поразки повстання 14(26). 12.1825 у Петербурзі та придушення повстання Чернігівського полку. 3(15).1.1826 Південне товариство було розгромлене.

Товариство об'єднаних слов'ян — таємна революційна організація, заснована на поч. 1823 у Звягелі (Новограді-Волинському) офіцерами братами П. і А. Борисовими і польським революціонером Люблінським Юліаном Казимировичем. Товариство об'єднаних слов'ян гуртувало кількадесят членів, переважно офіцерів молодших рангів частин, які були розташовані на Волині й Київщині, а також місцевих нижчих урядовців. Більшість членів були українці: П. і А. Борисови, Горбачевський Іван Іванович, Андрієвич Яків Максимович, Громницький Петро Федорович, Драгоманов Яків Акимович, Лісовський Микола Федорович, Сухінов Іван Іванович та інші. Керівником Товариства був Петро Борисов, а ідеологами Люблінський Юліан Казимирович та Горбачевський Іван Іванович.

Основним завданням Товариства об'єднаних слов'ян було визволення слов'ян з-під чужої влади, ліквідація монархічного устрою, примирення між словʼянськими народами і створення федеративного союзу словʼянських республік з дем. ладом, кожна з яких мала самостійно організувати свою законодавчу й виконавчу владу. До цього союзу мали входити росіяни (до них зараховувано також українців і білорусів), поляки, угорці (слов'яни на Угорщині), богемці, хорвати, дальматинці, серби і моравці. Соціальна програма Т. З. С. передбачала звільнення селян з кріпацтва, рівність усіх громадян, зменшення класових різниць тощо. Товариство об'єднаних слов'ян вважало за потрібне підготувати до революції весь народ, а не лише військо.

Ідеологічні засади і політ. програма Товариства об'єднаних слов'ян були зформульовані у присязі і катехизисі (17 правил). У вересні 1825 Товариство об'єднаних слов'ян об'єдналося з Півд. Товариством (декабристів), зберігаючи свою програму й окрему управу. Під час повстання Чернігівського полку в Трилісах на Київщині (10 — 15. 1. 1826) члени Товариства об'єднаних слов'ян були найактивнішими його учасниками. Більшість з них були заслані на каторгу в Сибір. Ідеї Товариства об'єднаних слов'ян мали вплив на Кирило-Мефодіївське Братство.

Причини поразки декабристів

1)відсутність єдиного центру і керівництва повстанським рухом; 2)непідготовленість виступів; 3)повільність і нерішучість у діях повсталих; 4)відсутність єдності у лавах декабристів, розбіжності у їхніх поглядах; 5)відсутність підтримки з боку народних мас.

Історичне значення повстання декабристів

1)Повстання декабристів було першим організованим виступом озброєної опозиції проти самодержавства в Росії; 2)це була перша спроба знищення самодержавства дворянами, що являлися його опорою; 3)приклад декабристів став високим моральним зразком боротьби для наступних поколінь; 4)ідеї декабристів, що особливо стосуються прав народу про вільне життя, вплинули на формування і розвиток українського визвольного руху. Українці (брати Муравйов-Апостол Іполіт Іванович, Муравйов-Апостол Матвій Іванович, Муравйов-Апостол Сергій Іванович, брати Борисови, Волконський Сергій Григорович, Люблінський Юліан Казимирович, Горбачевський Іван Іванович та інші) виявились найактивнішими ідеологами й учасниками декабристського руху. Саме у Тульчині й Києві розроблено, обговорено і затверджено один з програмних документів декабристів Руську Правду, яка є першим проектом новітньої конституційної думки на українських землях.

Дата добавления: 2015-05-22