Закон Маккарена - Вуда в США

(Мс Carran-Wood Act of 1950), «Закон 1950 року про внутрішню безпеку» (Internal Security Act of 1950) — акт, прийнятий конгресом США на пропозицію сенатора П. Маккарена і члена палати представників Дж. Вуда. Проголосив компартію США організацією, що «спрямовується і керується іноземним урядом або іноземною організацією, які управляють світовим комуністичним рухом». На підставі цього звинувачення у законі було сформульовано вимогу реєстрації компартії та кожного її члена у м-ві юстиції США. Під час реєстрації, а також пізніше компартія була зобов'язана щороку інформувати м-во про імена та адреси її посад, осіб (із зазначенням посади, функцій та обов'язків кожного), звітувати про всі грош. доходи і видатки тощо. За кожне порушення будь-якої вимоги передбачався штраф у розмірі 10 тис. доларів або позбавлення волі строком до 5 років, або штраф та одночасне позбавлення волі. Під порушенням розумілося навіть прострочення на 1 день реєстрації та невнесення до списку прізвища будь-якої окр. особи. Після реєстрації вважалося незаконним для будь-якого члена компартії перебувати на держ. службі, займати виб. посаду в д-ві або адм. пост у профспілках, працювати на оборонному підприємстві, подавати заяви з проханням видати закорд. паспорт тощо. Міністр юстиції США отримав право на період надзв. стану відправляти безстроково до концтабору будь-яку особу, стосовно котрої «є підстави вважати, що вона здійснюватиме акти саботажу та шпигунства».

Маккарэна - Вуда закон - "Закон 1950 г. О внутренней безопасности", издан 23. IX 1950 для борьбы с Коммунистической партией и др. прогрессивными организациями.

В августе 1954 в Него была включена Поправка, являющаяся второй частью закона "о контроле над коммунистической деятельностью".

Закон различает 3 вида "коммунистических организаций": 1) "организации коммунистического действия", действующие якобы "в направлении выполнения целей мирового коммунистического движения"; 2) "Организации Коммунистического фронта", определяемые как организации, находящиеся якобы под руководством и контролем "организаций коммунистического действия", оказывающие помощь и поддержку этим организациям или "мировому коммунистическому движению", или "Коммунистическому иностранному правительству" и 3) "организации, в которые проникли коммунисты". К ним закон относит организации, В руководстве к-рых имеются лица, оказывающие активную помощь или поддержку "организации коммунистического действия", "иностранному коммунистическому правительству" пли "мировому коммунистическому движению", а также лица, совершавшие эти действия в течение 3 лет, предшествующих принятию закона; организации, через посредство к-рых оказывается помощь или поддержка какой-либо "организации коммунистического действия", "иностранному коммунистическому правительству" или "мировому коммунистическому движению", а также организации, использовавшиеся для этих целей в течение последних 3 лет перед изданием закона; организаций, к-рые овоей деятельностью ослабляют пли ослабляли в течение 3 лет до принятия закона военную мощь США или мощность военной пром-сти.

Формулировки М.-В. з. позволяют подвести под это понятие любую прогрессивную организацию, любой прогрессивный профсоюз. К "организациям коммунистического действия" специально созданное для реализации М. - В. з. управление по контролю над подрывной деятельностью отнесло Коммунистическую партию США (в наст. время решение этого вопроса находится на рассмотрении Верховного суда США). К "организациям коммунистического фронта" отнесен Национальный совет американо-советской дружбы. Рассматривается вопрос о признании "организациями коммунистического фронта" и таких организаций, как конгресс борьбы за гражданские права, Американский комитет защиты прав иностранцев, Комитет борьбы за демократическую политику на Дальнем Востоке, Американский славянский конгресс и ряд др.

М. - В. з. требует, чтобы "коммунистические организации" регистрировались в министерстве юстиции и в заявлении о регистрации и ежегодных отчетах в министерство юстиции сообщали полные данные относительно своей финансовой и организационной деятельности, указывали фамилии и партийные клички должностных лиц, а "организаций коммунистического действия" должны указывать также фамилии и последние адреса каждого лица, которое было членом такой организаций в течение года, предшествующего регистрации. Независимо от того, зарегистрировалась ли сама организация, все члены "организаций коммунистического действия" должны лично регистрироваться в министерстве юстиции.

Члены "коммунистических организаций" лишаются права занимать должности в гос. аппарате. При поступлении на работу на военное предприятие члены "организаций коммунистического фронта" обязаны сообщать о своем членстве в этих организациях, а членам "организаций коммунистического действия" вообще запрещается работать на таких предприятиях. Члены этих организаций лишаются права пользоваться заграничными паспортами. Профсоюз в случае признания его "коммунистической организацией" лишается права выступать в качестве представителя рабочих при заключении коллективного договора, вести с предпринимателями переговоры относительно условий труда и т. п., т. е. фактически ставится вне закона.

Нарушение предписаний М. - В. З. и отказ от регистрации влекут за собой уголовное наказание в виде тюремного заключения на срок до 5 лет и штрафа в сумме до 10 тыс. долл.

М. - В. з. уполномочивает президента в период вводимого им же чрезвычайного положения через министерство юстиции, в нарушение всяких гарантий неприкосновенности личности, заключать членов "коммунистических организаций" в концентрационные лагери на неопределенное время.

М. - В. з. противоречит конституции США и биллю о правах. Он лишает граждан США права свободно выражать свои взгляды и объединяться в политические партий и организации. Правительственный орган, призванный реализовать М. - В. з. - управление по контролю над подрывной Деятельностью - полномочен решать вопрос 6 "законности" или "незаконности" тех или иных взглядов Граждан США. "Ни одно правительственное агентство в нашей историй, - писал еженедельник "Уоркер", - не получало полномочия решать, каКие мысли являются "подрывными"". Политические партии и организации и их члены караются законом и теряют свои конституционные Права н свободы не за какие-либо конкретные действий, а за взгляды, за убеждения. В резолюции XV Национального съезда Компартии США отмечалось: "Закон Маккарэна должен быть признан качественно новым нарушением традиционной американской конституционной демократии... он дает управлению, сформированному по политическому признаку, право осуждать и объявлять вне закона оппозиционную политическую партию и другие прогрессивные организации".

132.«Новий курс» Ф. Рузвельта та його історичне значення.

Президентом США, всупереч традиції, Франклін Рузвельт обирався аж чотири рази підряд (у 1932, 1936, 1940, 1944 pp.). Уперше— під час світової економічної кризи. Монополізація стала основною причиною світової економічної кризи (1929-1933 рр.) — однієї з найбільших криз перевиробництва за всю істо­рію капіталізму. Контролюючи майже всі галузі виробництва, монополістичні об'єднання утримували високу ціну на вироблену продукцію при її низькій собівартості, намагаючись отримати надвисокий прибуток. Однак унаслідок розорення дрібних підприємців, зростання безробіття та інших чинників різко зменшилась платоспроможність населення, що призвело до кризи перевироб­ництва. Криза охопила всі країни світу, але найбільше США і Німеччину. У США в 1933 р. порівняно з докризовим періодом обсяг виробництва скоротив­ся на 63%. Загальне скорочення виробництва у світі становило 38%. Особливо різко криза виявилась у важкій промисловості. Катастрофічно зростало безро­біття. На кінець 1932 р. в США нараховувалось майже 17 млн безробітних, в Німеччині — 7,5 млн. Реальна заробітна плата зменшилася на 35%. Різке зни­ження цін на сільськогосподарську продукцію, податковий прес призвели до розорення значної частини (14%) фермерських господарств у Сполучених Штатах. Криза охопила фінансово-кредитну систему країни, спричинила банк­рутство багатьох банків, втрату мільйонами громадян своїх заощаджень. Приступивши до виконання президентських обов'язків, Рузвельт доміг­ся прийняття конгресом 70 законодавчих актів, спрямованих на оздоровлення промисловості, сільського господарства, торгівлі, кредитно-грошової систе­ми. Усі ці заходи отримали назву «нового курсу», мета якого полягала у здійсненні державного регулювання економіки. Була створена Національ­на адміністрація відбудови промисловості, яка провела примусове картелю­вання на основі «кодексів чесної конкуренції». Ф. Рузвельт створив Адміністрацію громадських робіт, яка набирала безробітних на різноманітні роботи. У 1933-1937 рр. для цього було виділено 12 млрд дол. Щоб швидше вийти із сільськогосподарської кризи, у травні 1933 р. бу­ло прийнято закон про допомогу фермерам, а також засновано Адміністрацію для регулювання сільського господарства. Остання встановлювала ціни на сільськогосподарські продукти та обсяги виробництва. Важливим елементом «нового курсу» був закон допомоги фермерам. З метою підвищення ілги на сільгосппродукцію фермерам пропонувалося укладати з урядом контракт на предмет скорочення посівних площ і поголів'я худоби, за що вони отримува­ли грошову премію. Активне державне регулювання економіки, реформи «нового курсу» сприяли припиненню кризових явищ і поступовому піднесенню економіки, поліпшенню умов життя і праці робітників. Розуміючи приреченість спроб відновити старий порядок і враховуючи настрої мас та розстановку політичних сил, Рузвельт здійснив «зрушення влі­во» у своїй політиці, складовою частиною якого став ряд важливих структур­них перетворень в американському суспільстві. У країні впроваджувалася державна система надання допомоги вдовам, сиротам та інвалідам, стра­хування безробітних і пенсійне забезпечення. В 1935 р. було ухвалено наці­ональний акт про трудові відносини (закон Вагнера). Він остаточно закрі­пив право робітників на організацію профспілок, проведення страйків, створив також систему державного регулювання трудових відносин. Були значно розширені економічні функції держави. Встановлення державного контролю над Федеральною резервною системою і перетворення її в своєрід­ний центральний банк США завершили банківську реформу. Для забезпечення більш справедливого розподілу національного прибут­ку реформовано систему оподаткування були підвищені ставки податків на надприбуток, спадщину і дарчі; значно розширено систему громадських робіт. «Зрушення вліво» у політиці «нового курсу» зробило більш жорсткою політичну боротьбу. Консервативні сили перейшли до відкритої конфронта­ції з урядом. їхні прославляння Рузвельта як рятівника нації змінились напа­дками та звинуваченнями його в зраді. Тому передвиборча компанія 1936 року виявила майже діаметрально протилежні позиції двох основних партій у питанні про реформи, а вибори перетворилися на своєрідний референдум про долю «нового курсу». Демократ Рузвельт здобув на цих виборах пере­конливу більшість. Республіканці перемогли тільки у 2 штатах з тодішніх 48. У конгресі їх представництво виявилось найменшим з початку століггя. Ви­бори 1936 року мали історичне значення: вони зробили реформи «нового курсу» необоротними. У 1938 р. Рузвельт запропонував конгресу нові реформи. Серед них — закон про справедливі умови праці, що дав федеральному урядові право встановлювати мінімальну погодинну ставку заробітної плати і максимальну тривалість робочого тижня. Закон остаточно заборонив дитячу працю. За­мість оголошеного Верховним судом у 1936 році неконституційним закону про регулювання сільського господарства було ухвалено новий. Метою державного регулювання сільського господарства тепер стала боротьба за збе­реження родючості грунту. Для цього фермерам виплачувалися премії за скорочення посівних площ або за введення сівозмін, які щадять землю. Од­ночасно таким чином здійснювався контроль за рівнем виробництва фермер­ської продукції. На зростання безробіття адміністрація відповіла новим роз­ширенням громадських робіт. З 1939 року Рузвельт відмовляється від подальших реформ. Аж до всту­пу США у Другу світову війну його адміністрація прагнула закріпити вже здійснені реформи «нового курсу». З початком Другої світової війни США заявили про свій нейтралітет (5 вересня 1939 p.). Після нападу Японії на американську військово-морську базу Перл-Харбор 7 грудня 1941 р. США вступили у війну на боці антигітлерівської коаліції. «Новий курс» став своєрідним переломом в історії США XX століття. Перетворення, розпочаті президентом Рузвельтом, були спрямовані на вихід із кризи і на піднесення економіки. Повністю цієї мети так і не було досягнуто, адміністрації Рузвельта не вдалося цілком оволодіти мистецтвом регулювання ринкової економіки, але основні важелі такого регулювання держава отримала саме в ці роки. Значно вагомішими були соціальні реформи. Уперше в історії США держава взяла на себе роль гаранта соціальної захищеності амери­канців. Було зроблено вирішальний крок у створенні держави процвітання. Уроки «нового курсу» полягають у тому, що у критичний момент держава повинна втручатись в економічне життя країни і регулювати його в інтересах усіх громадян. Окрім того, діяльність Ф. Рузвельта демонструє усім реформаторам, що багатою держава може стати лише тоді, коли розбагатіють її громадяни. Політична стабільність тісно пов'язана із соціальною — зростанням «серед­нього класу», великого прошарку забезпечених людей.

Дата добавления: 2015-05-22