Цивілізація і культура

Термін «культура» використовується людством віддавна. Спочатку він розглядався в значенні вирощування сільськогосподарських рослин, пізніше — в переносному розумінні як вирощування розуму, тобто виховання людини. Докорінні історичні зміни людської діяльності суттєво позначаються на розумінні культури.

Спочатку культуру визначали як відмінне від натури (природи). При такому підході культура, по суті, збігається із суспільством, поняття культури звужується до сукупності матеріальних і духовних цінностей, що створені людською діяльністю. Під культурою нерідко традиційно розумілися лише продукти духовної праці. Матеріалістичне розуміння історії дозволило включити до поняття культури й продукти матеріально-виробничої діяльності.

Пізніше культура почала розглядатися як спосіб людської діяльності, відмінний від способів тваринної життєдіяльності, як спосіб організації й розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної й духовної праці, в системі норм і установ, у духовних цінностях, сукупності відношень людей до природи, між собою й до самих себе.

Сучасні розробки дозволяють повніше розкрити сутність культури. Справді, культура має предметне втілення: до неї входять матеріальні й духовні цінності, що створені людиною. Саме вони обумовлюють спосіб людської діяльності, який також відноситься до культури. Однак сутність культури —у саморозвитку людини. Сутність культури полягає в тому, що вона є водночас і прогресом людини, розвитком її сутнісних сил. Тобто, продукт попередньої діяльності та способи діяння стають культурними, якщо підпорядковуються меті розвитку людини, набувають людинотворчої функції.

За такого підходу культура визначається як створене й накопичене людством багатство (матеріальне і духовне), яке служить подальшому розвитку (культивуванню), примноженню творчих можливостей людини, її здібностей, потенціалу суспільства, економічному, політичному прогресу.

Існують різні типи культур. Спеціалісти-культурологи виділяють регіональні, а також специфічно історичні типи культур, особливості яких випливають із своєрідності тих історичних і регіональних умов, у яких вони виникли. Так, виділяють культуру Сходу і Заходу, культуру Стародавньої Греції, культуру Відродження, культуру народів майя, африканську культуру тощо.

З’ясуванню філософського змісту культури значною мірою сприяли розробки такого поняття як цивілізація.

Загальновизнане вживання поняття «цивілізація» використовується для визначення більш високого рівня розвитку суспільства, що приходить на зміну його висхідного стану (варварства). Поняття цивілізації нерідко ототожнюється з поняттям культури. У цьому випадку йдеться про такі їх різновиди, як шумерська, егейська, індійська, європейська культури або цивілізації. Збіг термінів цивілізація і культура пояснюється тим, що цивілізаційний зріз суспільства передбачає і аналіз культури, що діє в цьому суспільстві. Проте глибокі розробки категорії культури дозволяють відокремити її від поняття цивілізації.

У літературі мають місце різнобічні підходи до цього поняття. Зокрема, в цивілізації вбачають відгалуження історичного розвитку, сукупність культур, об’єднаних спільними типологічними рисами, організацію суспільства, що базується на специфічній суспільно-виробничій технології, форми і організації суспільного життя.

Необхідно підкреслити одну з відмінних рис цивілізації відносно культури, яка полягає в тому, що цивілізація є об’єктивованою формою людського буття і являє собою всі досягнення і здобутки людини. Насамперед, це матеріальні здобутки, технічні досягнення, хоча, без сумніву, до цивілізації належать також мораль, мистецтво, інші духовні прояви. Останні існують як наявне, онтологізоване буття, як світ, у якому живе і діє людина, світ, відмінний від її власного духовного буття і діяння, як світ «не-Я». Водночас цивілізація — це не тільки те, що нагромаджено, створено людиною, але й те, що організовано нею. В цьому плані під цивілізацією розуміють організаційне начало суспільно-історичного процесу.

Цивілізація — більш стале історичне утворення. У її основі лежить певний тип продуктивних сил і технології їх використання, але ними основи цивілізації не вичерпуються. Не меншу, а можливо й визначальну роль у цивілізації відіграють ціннісні парадигми, менталітет як сукупність певних установлень суспільної свідомості. В цьому цивілізація збігається з культурою, але відмінність останньої полягає в тому, що ці парадигми, як і матеріальні, і духовні здобутки існують у ній не як результати попередньої діяльності, а як процеси, що застосовуються людиною з метою її саморозвитку, творення суспільства на культурних засадах.

98. Свобода як людська цінність.

Дата добавления: 2015-05-22