Проблеми пізнання у філософії

Проблеми пізнання і проблеми істини у філософії

Під пізнанням розуміється цілеспрямоване активне відображення навколишньої дійсності у свідомості людини. Проблема пізнання у філософії важлива також і з тієї причини, що людина може бути не тільки суб’єктом, але і його об’єктом. Тобто часто люди вивчають самих себе.

У процесі пізнання стають відомі певні істини. Ці істини можуть бути доступні не тільки суб’єкту пізнання, а й комусь іншому, включаючи наступні покоління. Передача відбувається переважно за допомогою різного роду матеріальних носіїв. Наприклад, за допомогою книг.

Проблема пізнання у філософії грунтується на тому, що людина може пізнавати світ не тільки безпосередньо, а й опосередковано, вивчаючи будь-чиї праці, роботи і так далі. Навчання наступних поколінь – важливе завдання всього суспільства.

Проблема пізнання у філософії розглядається з різних точок зору. Йдеться про агностицизм і гностицизмі. Гностики на пізнання, а також на його майбутнє дивляться досить-оптимістично. Вони вважають, що людський розум рано чи пізно буде готовий до того, щоб пізнати всі істини цього світу, який сам по собі є пізнаваним. Кордонів розуму не існує.

Проблема пізнання у філософії може бути розглянута і з іншої точки зору. Мова про агностицизм. Агностиками в більшості своїй бувають ідеалістами. Їх роздуми грунтуються на вірі в те, що або світ надто складний і мінливий, щоб його можна було пізнати, або на тому, що людський розум слабкий і обмежений. Ця обмеженість призводить до того, що багато істини ніколи не будуть відкриті. Немає сенсу прагнути пізнати все навколо, так як це просто-напросто неможливо.

Сама по собі наука про пізнання називається гносеологією. Здебільшого вона базується саме на позиціях гностицизму. Принципи у неї такі:

– історизму. Всі явища і предмети розглядаються в контексті їх становлення. А також безпосереднього виникнення;

– активності творчого відображення;

– конкретності істини. Суть в тому, що істину можна шукати тільки в конкретних умовах;

– практики. Практика – це та діяльність, яка допомагає міняти людині і світ, і самого себе;

– діалектики. Мова йде про використання її категорій, законів і так далі.

В пізнанні суб’єктом є людина, тобто істота, яка наділена достатнім розумом, здатне освоювати і користуватися арсеналом засобів, підготовленим попередніми поколіннями. Суб’єктом пізнання можна назвати і саме суспільство в цілому.

Саме пізнання може бути чуттєвим або раціональним. Чуттєве пізнання грунтується безпосередньо на органах чуття, а раціональне – на мисленні. Іноді виділяють також пізнання інтуїтивне. Про нього говорять тоді, коли вдається осягнути істину на несвідомому рівні.

Дата добавления: 2015-05-22