Комунікативна природа управління освітою. Міжособистісна взаємодія

Оскільки соціальне управління, окрім управління інформацією-передбачає безпосереднє керівництво людьми, то процес спілкування в ньому є його неодмінною складовою. Отже, управлінська діяльність керівника поза комунікацією, без співпраці й діалогу, без взаємодії та сприйняття людьми один одного не може існувати. Таким чином актуалізується соціально-психологічний аспект управління. Керівник здійснює комунікацію і коли говорить по телефону, і коли проводить оперативну нараду чи приймає участь у ділових переговорах, і коли розв'язує конфліктну проблему або проводить співбесіду тощо. В будь-якій із названих ситуацій успіх її визначається якістю процесу спілкування, умінням керівника слухати й передавати інформацію, його здатністю зрозуміти співрозмовника. Йдеться, загалом, про широкий діапазон комунікативних знань, вмінь і навичок, якими повинен бути наділений керівник і які є необхідною складовою частиною його управлінської діяльності.

Змістом управлінського спілкування виступають обмін інформацією, організація керівником взаємодії та взаєморозуміння, які неможливі без сприйняття людьми один одного і без міжособистісних взаємовпливів. Спілкування в управлінні слугує в якості дуже важливого інструменту розв'язання основних управлінських функцій: організація, мотивація, планування та контроль. Комунікація, будучи також функцією управління, у свою чергу виступає в якості інтегруючої складової, котра об'єднує ролі управління й ролі спілкування. Все сказане дозволяє зробити висновок про розуміння управлінської діяльності керівника як соціально-психологічної (мовиться, в першу чергу, про ту її частину, де вона виходить на проблеми керівництва людьми), як такої, де спілкування відіграє важливу роль, що значною мірою зумовлене особливою значущістю соціальних функцій управління й психологічними особливостями учасників управлінського процесу.

Соціально-психологічна особливість управління полягає в тому, що поза спілкуванням з учасниками взаємодії, без співпраці та діалогу керівника з іншими членами організації не може бути справжнього вирішення управлінських завдань, прийняття управлінських рішень, професійного зростання керівника та його співробітників. Діалогічний тип відносин у цьому процесі можна вважати універсальною, необхідною умовою ефективності управлінської діяльності керівника, формою розкриття потенційних можливостей учасників управлінської взаємодії. В науковій літературі виокремлюють й інші психологічні критерії ефективності: задоволеність від приналежності до групи та від самого процесу роботи, авторитет керівника, самооцінка керівництва тощо, які визначають рівень сформованості соціально-психологічного клімату в установі чи фірмі.

Спілкування в управлінській діяльності керівника - це атрибутивна властивість управління. Воно породжене необхідністю здійснення цього процесу і має на меті діалектичну взаємодію між суб'єктами управління, між суб'єктом і об'єктом управління для досягнення поставлених цілей. Таким чином, управлінська діяльність - це діяльність людей, між якими складаються, окрім організаційно-технічних, соціально-економічних і певні соціально-психологічні відносини. Соціально-психологічний аспект управління передбачає урахування таких закономірностей, які походять як із суспільної, так і з біологічної зумовленості людської поведінки та людських відносин - міжособистісних, міжгрупових, внутрішньо особистісних, що характеризують у сукупності ставлення людей до роботи, до нагромадження і використання ними свого інтелектуального, морального, професійного та іншого потенціалу.

Розкриваючи комунікативну природу соціального управління, слід враховувати загальнонаукові константи щодо проблеми спілкування в управлінні. Аналіз соціально-психологічної літератури дає можливість виокремити наступні характеристики комунікативної природи управління:

• комунікація, як функція управління є у той же час інтегруючою складовою, що забезпечує в тій чи іншій мірі виконання інших функцій, таких, як організація, мотивація, планування і контроль;

• спілкування розглядається з позицій діяльності принципово соціальної і діалогічної, тобто такої, що здійснюється не окремим керівником або групою суб'єктів управління у вигляді особливого роду професійних дій стосовно підлеглих, а саме всіма учасниками управлінського процесу по відношенню до діяльності, яка їх об'єднує;

• керівник і підлеглий в процесі обміном інформацією, взаємодії та сприйняття один одного розуміються як учасники спільної управлінської діяльності.

Даний підхід базується на необхідності забезпечити керівника як на етапі його підготовки до професійної діяльності, так і в повсякденній роботі в організації переконанням того, що без спілкування із співробітниками, без обміну ідеями, думками та інформацією з ними не може бути справжньої взаємодії та управління.

Щодо діалогічної стратегії в управлінні, то вона виходить з визнання повноцінності та принципової рівноправності учасників взаємодії, незалежно від того, яка різниця у них за соціальним статусом, рівнем знань і досвіду.

З позицій комунікативного підходу управлінська діяльність керівника як соціальний різновид управління, спрямована на забезпечення впорядкованості та узгодженості в діях учасників управлінського процесу, оптимізації всіх форм їхнього спілкування з метою розв'язання суспільне значущих завдань. Вона також покликана гарантувати їм повагу і саморозкриття своїх особистісних здібностей у ході комунікації. Отже, управлінська діяльність керівника з позицій соціальної психології постає як умова доцільної взаємодії людини із соціальним оточенням, а спілкування в ній одночасно виступає в якості як зовнішньої умови, засобу ефективної дії, так і внутрішньої характеристики психічної активності особистості.

Дата добавления: 2015-05-22