Ділове спілкування як засіб управлінського впливу

Значущими показниками ефективного впливу є авторитет керівника та його вміння переконувати людей у правоті своєї думки, позиції, ідеї. Переконання грунтується на свідомому прийнятті індивідом інформації, на її об'єктивності, аналізі та оцінці. Успішність переконання може падати, якщо те, у чому керівник хоче переконати своїх співробітників, не співпадає з їх думкою, що склалася раніше. Найбільш сприятливими формами для переконання співробітників є бесіда, дискусія, групова полеміка з приводу розв'язання управлінського завдання тощо.В процесі ділового спілкування керівник впливає на психічну сферу людини чи групи людей. При цьому може відбуватися послаблений усвідомлений контроль з їх боку, некритична оцінка змісту повідомлення, яке сприймається. За таких обставин має місце один із традиційних способів впливу під час спілкування - навіювання, основною характеристикою якого є істотне зниження критичності людини до інформації, яка до неї надходить, відсутність у неї прагнення перевірити її достовірність, необмежена довіра до її джерел. Саме ця довіра і є основою ефективності навіювання.Достатньо важливим в управлінському спілкуванні є психологічний механізм наслідування, під яким у соціальній психології розуміють повторення і відтворення однією людиною вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини і навіть копіювання певних рис її характеру і стилю життя. Діяльність сучасного керівника не можливо уявити без публічних виступів (читання лекцій перед великою аудиторією слухачів, виступ на мітингу, конференції тощо), де він, окрім названих способів впливу на людей, може скористатися механізмом зараження. Це -особливий вид психологічного впливу на особистість в процесі спілкування й взаємодії, який здійснюється не через свідомість та інтелект, а через передачу психічного настрою, емоційну сферу людини, тому більш точна його назва - емоційне зараження.Загалом, ефективність названих способів психологічного впливу керівника на підлеглих залежить від наступних чинників:1. Знання керівником особливостей партнера по спілкуванню (його культурно-освітні, національні, вікові, психологічні та професійні якості).2. Досконале знання змісту, предмету й характеру того, про що буде йти мова.3. Вміння керівника об'єктивно оцінювати свої особистісно-ділові якості, наукову компетенцію у тих проблемах, що винесені для обговорення.4. Знання керівником технологічного інструментарію риторики (теорії красномовства). 5. Знання керівником наслідків комунікації. Інформація є цінним ресурсом, вона може підвищувати або захищати статус того, хто нею володіє. Обмін інформацією впливає на розподіл влади в організації. Наділені владою індивіди намагаються утримати інформацію, управляти нею, стимулюючи певні види інформації й ділового спілкування та пригнічуючи, стримуючи інші. Дж. Хабермас виокремив три типи знань, яким може слугувати комунікація:1). Прогнозування й контроль. Обмін інформацією полегшує розуміння зв'язків між причинами і наслідками, що дає можливість ефективно прогнозувати й контролювати події. Мова йде про раціональне використання інформації, розподіл її за призначенням. 2). Взаємне розуміння. Ділове спілкування сприяє досягненню розуміння між індивідами, що, у свою чергу, створює можливість усвідомлення й розуміння природи та значення своєї роботи, а також організації для кожного із них. 3). Критичне мислення. Ділове спілкування надає індивідам додаткову інформацію для аналізу ситуації. Піддаючи сумніву засоби й завдання організації, співробітники пропонують нові методи переоцінки цінностей організації, а також поставлених цілей.

Дата добавления: 2015-05-22