До складу регіону входять незалежні країни: Казахстан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Туркменістан, Таджикистан

Центральна Азія

ОманСаудівська АравіяСіріяТуреччина

Від Північної Америки відокремлена Беринґовою протокою, від Африки Суецьким каналом і Червоним морем, від Європи протоками Босфор і Дарданелли; умовний континентальний кордон з Європою проходить Східним Уралом і берегом Каспійського моря; 44,4 млн. км² (разом з поверхнею Каспійського моря) - близько 30% материкової поверхні Землі; найбільша меридіанна протяжність 8400 км, паралельна 8590 км. Розчленована берегова лінія (довжина 62 тис. км); численні півострови (Аравійський, Індійський, Індокитай, Мала Азія, Таймир) і острови (архіпелаги: Малайський, Філіппінський, Японський). Клімат від субполярного та полярного на крайній півночі до тропічного, дуже вологого на південному-сході і тропічного дуже сухого на південному заході, на більшості території виразно континентальний; на півночі тундра і зона хвойних лісів тайги (район вічної мерзлоти), в центральній та південно-західній частині степи, що переходять в напівпустелі та пустелі, на південному сході мусонні та тропічні ліси. Північно-східну А. (Росія).

Західну А. (включає Кіпр, Туреччину, Іран, Афганістан, Сирійську Арабську Республіку, Ліван, Ізраїль, Йорданію, Ірак, Кувейт, Саудівську Аравію, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман, Ємен — група країн Бл. і Сер. Сходу];

Південну А. (Пакистан, Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Бутан, Непал, Мальдівська Республіка);

Південно-Східну А. (М'янма, Таїланд, Малайзія, Сінгапур, Лаос, Камбоджа, В'єтнам, Філіппіни, Індонезія, Бруней, Східний Тімор);

Центральну А. (Монголія, зах. частина Китаю);

Східну А. (інша частина Китаю, Корея, Японія).

Казахстан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Туркменістан, Таджикистан)

У них спільна історична доля та особливості господарювання. Водночас рівень соціально-економічного розвитку, особливості внутрішньополітичної ситуації, зовнішні політичні та економічні орієнтири, темпи та напрями процесів перебудови спричинили наявність істотних відмінностей між країнами регіону.Центральна Азія - це значна територія від Західно-Сибірської низовини до Памірських гір, від Алтаю до Каспійського моря. Між собою та з сусідніми країнами - Росією, Китаєм, Афганістаном, Іраном держави регіону сполучені залізницями та мережею автомобільних шляхів, що певною мірою нагадує відомий з дав­нини Шовковий шлях, що з'єднував Схід і Захід. Вихід до Каспійського моря забезпечує зв'язок регіону з країнами ЗакавказзяТериторія Центральної Азії розташована в зоні степів, напівпустель та пустель помірного поясу. На півдні піднімаються великі гірські масиви (Памір, Тянь-Шань, Копетдаг, Гісарський хребет (мал. 79), що займають понад 1/3 регіону. Наявність великих рівнинних ділянок у поєднанні з різко континентальним кліматом та недостатнім зволоженням сприяли розвиткові тут кочового скотарства, що було споконвічним традиційним заняттям населення. В оазисах південної частини регіону, що належать до районів давнього освоєння, розвивається зрошуване землеробство, Тут на Шовковому шляху виникли торгові міста - Бухара, Хіва, Самарканд.Регіон має значні запаси корисних копалин. Тут розробляються родовища газу, нафти, кам'яного вугілля, руд кольорових металів, особливо мідних та поліметалічних, ртуті, сурми, золота. Унікальне значення мають запаси мінеральних солей затоки Кара-Богаз-Гол.Оскільки сільське господарство розвивається переважно на зрошуваних землях, а розвиток металургійної та хімічної галузей промисловості потребує багато води, для всього регіону гострою є проблема водозабезпечення. Ця проблема викликала екологічну проблему Аралу. На інтенсивне зрошення розбиралась вода двох основних водних артерій регіону - Амудар'ї та Сирдар'ї. Тому Аральське море обміліло, утворилися навіть великі площі суходолу, гине унікальна морська фауна і флора. У повоєнні роки почала інтенсивно освоюватись спепова зона регіону. До господарського використання залучалися так звані цілинні землі. Дістали розвиток міста Акмола, Павлодар, Семипалатинськ.

Потужнішим і різноманітнішим економічним потенціалом у регіоні вирізняється Казахстан. Це індустріально-аграрна країна з розгалуженою добувною й оброб­ною промисловістю, багатогалузевим сільськогосподарським виробництвом. Це - ядерна держава з розвинутим військово-промисловим комплексом. Решта країн має схожу структуру економіки з переважанням агропромислового виробництва, що базується на монокультурі бавовника, розвинутою добувною промисловістю та галузями первинної переробки продукції. Машинобудування орієнтовано на галузі, що визначають спеціалізацію в регіональному поділі праці. Це виробництво устаткування для вугільної, нафтової, будівельної промисловості та АПК. Так, потреби сільського господарства та легкої промисловості задовольняють підприємства, що виробляють зернові (Акмола) та бавовнозбиральні комбайни й устаткування для очищення бавовни (Ташкент). Устаткування для нафтової промисловості виробляють в Ашгабаті. Набули розвитку середнє та точне машинобудування, особливо електротехнічна промисловість, що дає змогу задіяти в суспільному виробництві наявний надлишок робочої сили.

63-64 пд.,пд.-сх. АзіяПівденна і Південно-Східна Азія займає півострови Індостан, Індокитай і Малайський архіпелаг. Перед Другою світовою війною ця територія, за винятком Таїланду, входила до колоніальних володінь європейських країн і США. Нині т налічується 17 незалежних держав. Звільнення їх від колоніального ярма супроводжувалося жорстокими війнами і соціальними катаклізмами. Ще й досі розв'язані проблеми кордонів між Індією і Пакистаном, Індією і Китаєм. Релігійна общинна ворожнеча має місце в Індії і Шрі-Ланці. Більшість людей проживає в сільській місцевості. Безземелля і малоземелля селян, безробіття в містах - головні причини злиденних умов, хвороб, непись­менності, консервативних традицій. На найнижчому життєвому рівні знаходяться так звані племена і малі народи. Вони витиснуті у несприятливі місцевості і займаються збиранням плодів і вогнево-підсічним землеробством.Через Південну і Південно-Східну Азію проходять шляхи з Європи і Близькго Сходу на Далекий Схід і в Австралію. Найбільше значення на авіатрасах маю аеропорти Сінгапура і Бангкока, а на морських шляхах - Малаккська протока, проекти будівництва каналу через перешийок, що відокремлює півострів Малакі від материка.Природно-ресурсний потенціал. Південна і Південно-Східна Азія розташоваї в тропічному, субекваторіальному і екваторіальному поясах. Тут багато тепла, вологи і родючих грунтів (алювіальні, червоноземи і чорноземи вулканічного походження). Природні умови регіону дають можливість, по-перше, займатися землеробство протягом всього року і, по-друге, вирощувати культури, які вегетують протягом року. Брак вологи в тропічному і сухий сезон у субекваторіальному поясах змушують застосовувати штучне зрошення. Таку можливість дають багатоводні річки, що б руть початок в Гімалаях та в Тибеті. Район багатий на гідроресурси і тверду дереві ну. Корисні копалини різноманітні, найбільше значення мають руди металів.Територія Південної та Південно-Східної Азії терпить від посух і повені зв'язаних з мінливим характером мусонів, а також тропічних циклонів. Тут поширена ґрунтова ерозія, знищуються ліси. У 1970 році у дельті Гангу і Брахмапутр осподарство. Країни Південної і Південно-Східної Азії економічно найменш розвинуті в світі. Головне заняття населення - споживче землеробство, а в ньому - культура поливного рису. Батьківщиною рису є Індокитай. Рис вирощують переважно на алювіальних низовинах. Специфічною формою місцевого ландшафту є терасовані під рисові чеки гірські схили. За трудомісткістю робіт їх порівнюють з єгипетськими пірамідами. Тільки в Пакистані і на північному заході Індії головна культура - пшениця. Поширені бобові і олійні культури, цукрова тростина, різноманітні овочі і фрукти, а також «хліб» екваторіального поясу маніок (касава). Важливе місце в раціоні місцевого населення належить рибі, яку виловлюють у навколишніх морях і внутрішніх водоймах.

65ПнАмерика

Площа 52453 км2, разом з островами 24,25 млн. км2 (великі острови: Ґренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Вест-Індія, Алеутські острови, Архіпелаг Олександра). Населення: 528 млн. (оцінка на 2008 рік).

Материк омивається Тихим океаном з Беринговим морем, затоками Аляска і Каліфорнійською, Атлантичним океаном з моря Лабрадор, затокою Св. Лаврентія, Карибською і Мексиканською затоками, Північним Льодовитим океаном з морями Бофорта, Баффіна, Гренландською і Гудзоновою затоками.

На материку — великі держави: Канада, США, Мексика, а також сім невеликих держав: Беліз, Гватемала, Гондурас, Коста-Ріка, Нікарагуа, Сальвадор, Панама; у Карибському регіоні (Вест-Індія) — Куба, Гаїті, Ямайка, Тринідад і Тобаго, Барбадос, Багамські о-ви, Гренада, Домініканська Республіка, Домініка, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Антигуа і Барбуда,а також острівні володіння ряду держав. Рельєф: крайня північна точка материка — край півострова Бутія у канадській частині Антарктики; крайня західна точка на материку — мис Принца Уельського, Аляска; крайня східна точка знаходиться на південно-східному узбережжі Лабрадору м. Сент-Чарльз; найвища вершина — гора Мак-Кінлі, Аляска (6194 м); найнижча точка — Бедуотер у Долині Смерті (-86 м). Великі рівнини, що простягнулися на території Канади і США, оточені гірським поясом на сході: Аппалачі, високогір'я Лаврентія; а на заході — Скелясті гори, Берегові гори, Каскадний хребет, С'єрра-Невада. Західні хребти простягнулися на південь до Мексики (С'єрра-Мадре). Водна система річки Міссісіпі охоплює центр Великих рівнин до Мексиканської затоки; низькі прибережні рівнини Атлантичного узбережжя спускаються до затоки Св. Лаврентія, затоки Фунді, затоки Делавер і Чесапікскої затоки.

Річка св. Лаврентія і Великі озера утворюють півмісяць (з озерами Вінніпег, Атабаска, Велике Ведмеже і Велике Невільниче) навколо гір Канадсько-Лаврентійського щита, звідки бере початок річка Гудзон. Гренландія (найбільший острів Землі, не рахуючи Австралії) з високим, покритим льодом плато із сильно порізаною береговою лінією (фіорди); особливості: озеро Верхнє (найбільший запас прісної води у світі); Великий Каньйон на ріці Колорадо; Національний парк Редвуд; у Каліфорнії ростуть найвищі у світі дерева; пустелі: Долина Смерті, Мохаве, Соноран; річки (довші 1600 км): Міссісіпі, Міссурі, Макензі, Ріо-Гранде, Юкон, Арканзас, Колорадо, Саскатчеван-Боу, Колумбія, Ред, Піс, Снейк;

Основні корисні копалини: великі запаси природних ресурсів і широкий внутрішній ринок дозволяють США бути могутньою державою, що не залежить від експорту, і найвпливовішою країною континенту. Канада — найбільший у світі постачальник нікелю, цинку, урану, калію і лляного насіння; другий у світі постачальник азбесту, срібла, титану, гіпсу; сірки і молібдену; Мексика — найбільший у світі постачальник срібла і четверта за видобуткоа нафти. У США найбільше в світі виробництво солі і друге нафти і бавовни; майже 30 % світового виробництва яловичини і телятини одержують у Північній Америці; населення 395 млн. (1990).

66.Загальна інформація Сполучена з Північною Америкою Панамським перешийком; від Антарктиди відокремлена протокою Дрейка; 17,8 млн. км² суцільний континент (півострови і острови — 1 % площі); протяжність з півночі на південь — 7,4 тис. км, із заходу на схід — 5,2 тис. км; середня висота поверхні 655 м, найвища точка в Андах (Аконкаґуа, 6960 м), найнижча — в солончаку Салінас Чикас (42 м нижче рівня моря); понад 49 % поверхні має висоту до 300 м, лише 8,5 % — понад 2000 м; вздовж західного узбережжя тягнуться гори Анди з діючими вулканами: Льюльяйльяко (6723 м — найвищий на земній кулі), Котопахі, Санґай; на сході від Анд низовини: Оріноко, Амазонська (найбільша на земній кулі), Болівійська і Ла-Платська; у східній частині континенту розташоване Бразильське плоскогір'я, в північно-східній — Ґвіанське, на півдні — Патаґонія; в Південнії Америці є всі кліматичні зони південної півкулі: від екваторіальної на півночі, далі тропічної, субтропічної, зони помірного клімату і субполярної зони на крайньому півдні; в Андах гірський клімат; найбільша за поверхнею басейну і водними ресурсами — ріка Амазонка; озера Маракайбо, Патус, Тітікака, Поопо. В басейні Амазонки вологі вічнозелені ліси, на височинах — сухі ліси і чагарники, савани; в центральній частині Анд рослинність пустель і напівпустель, у Патаґонії — степи, на крайньому півдні Вогняної Землі — субарктична тундра; багата фауна; в Південній Америці живе 5,6 % населення світу: індіанці (головним чином в районі Анд), білі європейці та чорні африканці, мулати, метиси і самбо; значна частина території безлюдна (переважно басейн Амазонки); найгустіше заселене східне узбережжя; 2/3 населення проживає у містах; міські агломерації: Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Буенос-Айрес. Фізична географія: основні дані Південна Америка, четвертий за розмірами материк, майже в два рази більший за Європу (13 % поверхні суші Землі), що простягнувся до півдня від Центральної Америки; площа 17864 тис. кв. км; найбільші міста (населення більше 3,5 млн) Буенос-Айрес, Санто-Паулу, Ріо де Жанейро, Богота, Сантьяго, Ліма, Каракас; рельєф: займаючи південну частину суші в західній півкулі, Південно-Американський континент простягнувся від Пойнт Галлінас на Карибському узбережжі Колумбії до мису Горн на південному краї острова Горн, що знаходиться поруч з Вогненною Землею. Сама південна точка суші — мис Фровард на півострові Брунсвік, південне Чилі. Максимальна ширини континенту (5120 км) між Пойнт Паріньяс (Перу) на заході і Пойнт Кокейрос до півночі від Ресіфі (Бразилія) на сході; 5/6 континенту лежить у південній півкулі, а 2/3 у межах тропіків; особливості: озеро Тітікака (саме високогірне судноплавне озеро у світі), Ла Пас (сама високогірна столиця світу), пустеля Атакама, руїни інків у Мачу Пікчу, ріки: Амазонка (найбільша у світі і друга по довжині), Парана, Мадейра, Санто-Франциско, Пурус, Парагвай, Оріноко, Арагуайа, Негро, Уругвай; Найвищий водоспад у світі — Анхель (р. Чурун); виробництво: 44 % світового виробництва кави (Бразилія, Колумбія), 22 % какао (Бразилія), 35 % — цитрусових фруктів, м'яса (Аргентина, Бразилія), соєві боби (Аргентина, Бразилія), бавовна (Бразилія); Аргентина є другим у світі виробником соняшника, Бразилія — найбільший у світі виробник бананів, другий у світі виробник цинку і третій — марганцю, тютюну і манго; Перу другої у світі виробник срібла, Чилі найбільший у світі виробник міді; населення: 285 млн. (1988), щорічний рівень приросту з 1980 по 1985 склав 2,3 %. Країни На тер. Півд. Америки розташовані 12 держав: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гайана, Колумбія, Парагвай, Перу, Сурінам, Уругвай, Чилі і Еквадор, а також Французька Гвіана (заморський департамент Франції з 1946 року) і Фолклендські (Мальвінські) о-ви, що належать Великобританії. У господарстві більшості з них значна роль належить аграрно-сировинному сектору, включаючи видобуток мінеральної сировини і палива, лісову пром-сть, с.г. Нові індустріальні країни — Аргентина, Бразилія та Венесуела. Найменш розвинені — Французька Гвіана, Парагвай, Болівія, Гайана, Сурінам і Еквадор; проміжне положення займають Колумбія, Чилі, Уругвай і Перу. Мінеральні ресурси Велику роль в економіці більшості країн Південної Америки відіграє гірничодобувчий пром-сть. Її частка у ВВП нв кінці ХХ ст. коливається від 1 % (Бразилія), 1,5 % (Колумбія), 2,5 % (Аргентина) до 8 % (Болівія), 9-10 % (Сурінам, Гайана, Чилі, Перу, Еквадор) і 16 % (Венесуела). Частка гірн. пром-сті в загальному пром. виробництві вища: від 4,5 % для Аргентини до 25-30 % для Болівії і Венесуели; в Перу і Чилі гірн. пром-сть — осн. галузь пром. виробництва. При цьому Венесуела, Колумбія, Аргентина та Еквадор видобувають г.ч. енергетичну, а Болівія, Гайана, Сурінам, Перу, Чилі, Бразилія — металічну сировину. Значна частина сировини, що добувається і паливо переробляється на місці, в той же час значна частина зал. руди і бокситів експортується в сирому вигляді. Частка внутр. споживання металів відносно невелика. Енергетична сировина, передусім нафта, забезпечує 80-90 % загальної вартості експорту сировини і палива, понад 90 % експорту гірничо-металургійного виробництва забезпечують мідь, залізо, боксити, олово, свинець і цинк, срібло, вольфрам, молібден і стибій.

Дата добавления: 2015-05-22