Океанією

називають сукупність островів південно-західної частини Тихого океану. За своїм походженням ці острови є материковими, вулканічними і кораловими. Нині в Океанії - 13 держав.
Найбільші за площею і населенням - Папуа-Нова Гвінея і НоваЗеландія. Решта - дрібні острови чи групи островів, розкидані по величезних океанічних просторах.
Держава Науру - це один острів, який має площу тільки 20 км2, а населення його менше 9 тис. чоловік.
Держава Кірібаті (загальна площа її суходолу 700 км2, населення -70 тис. чоловік) - це 30 острівних груп, які простягнулися на 4 тис. кілометрів. Багато островів залишається володіннями США, Великобританії, Франції, Австралії, Нової Зеландії. Аборигенами Океанії є папуаси і полінезійці. Вони зберігають свою мову і культуру, хоч європейський вплив також значний. Серед неєвропейського населення є індіанці, малайці та ін.
Роль Океанії в світі, якщо не брати до уваги Нову Зеландію, - незначна. Країни цієї частини Землі належать до тих, що розвиваються. Для них характерні низький рівень розвитку господарства і життя населення. Економічно вони тісно зв'язані зі своїми колишніми метрополіями. Характер і структура їх господарства склалася під впливом розташування в екваторіальних і тропічних широтах та ізольованого існування. Головною галуззю є споживче сільське господарство. Вирощують кокосові пальми, коренеплоди (ямс, таро, маніок), хлібне дерево, цукрову тростину, банани, овочі і фрукти. Розводять велику рогаті' худобу, кіз і свиней. У харчуванні значну роль відіграє риба. Експортне значення мають продукти кокосової пальми і цукор, а також мінеральна сировина: мідь і золото з Папуа-Нової Гвінеї, нікель з Нової Каледонії. Зростає туристське, комунікаційне і стратегічне значення Океанії. Природне середовище островів Океанії зазнало значної шкоди внаслідок зведення лісів, відкритих розробок корисних копалин, а також випробувань атомної зброї.

74Основні засади раціонального природокористування Природокористування - це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи. Необхідно розрізняти природокористування раціональне і нера­ціональне. Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів. Нераціональним є таке природокористування, коли вплив людини на природу призводить до знесилення її відновлювальних властивостей, зниження якості і вичерпання природних ре­сурсів, забруднення навколишнього середовища. Одне з центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обгрунтованому поєднан­ню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський оборот природні ресурси, нале­жать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного гос­подарства, а з другого — є ланками територіально-вироб­ничих комплексів. Тому виникає необхідність правильного поєднання інтересів багатьох міністерств, відомств і місце­вих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління Завдання економіки природокористування такі:

вивчення економічних аспектів взаємодії суспільства і природи;аналіз сучасних протиріч між потребами соціально-економічного розвитку і можливостями екосистем;аналіз спроможності ринкової системи забезпечити ефективне розміщення ресурсів довкілля;включення ресурсів довкілля в цінову систему на основі визначення економічної цінності компонентів довкілля;обґрунтування важелів для коригування неефективності ринку при використанні екологічних благ;розробка методології і методики економічного обґрунтування оптимальних напрямів соціально-економічного розвитку з врахуванням екологічних обмежень;пошук шляхів підвищення еколого-економічної ефективності народного господарства.

Дата добавления: 2015-05-22