Психологія підлітків

План

1. Джерела і рушійні сили розвитку людини.

2. Загальні закони розвитку людини.

3. Періодизація вікового розвитку.

Джерела і рушійні сили розвитку людини.

Джерела розвитку дитини – фактори, що впливають на розвиток дитини:

- біологічний;

- соціальний.

Рушійні сили розвитку людини:

-суперечності між реальним рівнем розвитку та його умовами;

- протиріччя, з якими людина зустрічається у процесі дорослішання, та зовнішні стимули, які спонукають до особистісних змін.;

- кризи розвитку, що характеризуються різкими психічними змінами і пов’язуються проявами негативізму, зростанням самостійності, впертістю, підвищеною конфліктністю.

Зона найближчого розвитку – дозріваючі психічні процеси, або потенційні можливості дитини.

Зона актуального розвитку – завдання, з якими дитина може справитись, розв’язати самостійно.

Соціальна ситуація розвитку – специфічна для кожного вікового етапу система стосунків між суб’єктом та соціальним середовищем, що відображається в його переживаннях і реалізується в спільній діяльності з іншими людьми.

Ведучий вид діяльності – вид діяльності, що найбільше впливає на особистісний етап психічного розвитку дитини; під його впливом формуються новоутворення.

Сенситивний період розвитку – найбільш сприятливий період для розвитку та формування психічних процесів.

Загальні закони розвитку людини (за Вигодським)

1. Закон нерівномірності розвитку. На відповідних стадіях одні процеси розвиваються більш інтенсивніше, ніж інші.

2. Закон циклічності. Кожна психічна функція має свій цикл розвитку.

3. Закон метаморфоз. Розвиток зводиться не до кількісних перетворень, а до якісних. Кожна психічна функція, особистісна якість не зникає, а якісно перетворюється в іншу.

4. Закон поєднання процесів еволюції та інволюції. Наприклад, якщо дитина починає говорити, вона перестає лепетати.

Періодизація вікового розвитку (Ельконін)

· Період немовляти (від народження до 1року). Ведучій вид діяльності – безпосереднє емоційне особистісне спілкування. Основне новоутворення – потреба у спілкуванні, розвиток мовлення.

· Ранній вік (1 – 3). Ведучій вид діяльності – предметно – орудійна.. Основне новоутворення – наочно –дійове мислення та розвиток мовлення.

· Дошкільний вік (3 – 6). Ведучій вид діяльності – ігрова. Основне новоутворення – формування потреби у соціально – значущій діяльності.

· Молодший шкільний вік (6 – 10). Ведучій вид діяльності – навчальна. Основне новоутворення – довільність всіх психічних процесів, внутрішній план дій, рефлексія, самооцінка.

· Підлітковий вік (10 – 14). Ведучій вид діяльності – інтимно – особистісне спілкування. Основне новоутворення – становлення самосвідомості,формування самоконтролю і логічного мислення

· Старший шкільний вік / рання юність (14 – 18). Ведучій вид діяльності – навчально - професійне. Основне новоутворення – професійне, особистісне самовизначення.

3. Психічний розвиток дошкільника

План:

1. Психологія дитини 1 - 3–го року життя.

2. Психічний розвиток дошкільника.

Психологія дитини 1 – 3-го року життя (раннє дитинство).

Ведучий вид діяльності – предметно – маніпулятивна.

Сенситивний (сприятливий) період для розвитку мовлення.

Розвиток психічних процесів

Мовлення. Словниковий запас – від 10 до 1,5 – 2 тисяч слів. Зростає пасивний словниковий запас: дитина 2–ох років розуміє майже всі слова, з якими звертається до нього дорослий, хоча сама може не вживати ці слова. В 2 роки дитина складає невеличкі речення.

Серед усіх психічних процесів домінує сприймання. Діти не діють без опори на наочність. Невідривність від наочності не сприяє розвитку уяви (діти раннього віку не вміють обманювати, фантазувати).

Пам’ять розвивається на елементарному рівні: впізнання знайомих предметів. Пам’ять не має опори на попередній досвід, тому цей період не запам’ятовується.

Розвивається наочно – дійове мислення. Основою інтелектуального розвитку є діяльність (предметна ). Предметно – маніпулятивна діяльність сприяє розвитку перших проявів ігрової діяльності.

Формування особистості дитини

У цьому віці формуються елементи самосвідомості та емоційно – споживча сфера.

Емоційно – споживча сфера. Емоційні реакції пов’язані з безпосередніми бажаннями дитини та з її реакцією на труднощі. Бажання дитини нестійкі, швидкоплинні, виникають з однаковою силою і дитина не може їх стримувати, тому зовнішній контроль бажань може здійснювати лише дорослий.

Емоційний розвиток дитини здійснюється через спілкування з дорослим. На спілкування з ровесниками впливає притаманний цьому віці егоцентризм: діти граються поряд, але не разом (не вміють ділитися іграшками, не вміють враховувати бажання іншого, не здатні співпереживати).

Самосвідомість. Перші прояви самосвідомості виявляються у тому, що дитина починає називати себе по імені („Владик грається”). А до закінчення раннього віку з’являється займенник „Я” („Я граюся”).Зображення в дзеркалі діти ідентифікують з собою (наприклад, пляму на щоці стирають не на дзеркалі, а на щоці). З’являються оцінні уявлення як елементи самооцінки, яка є завищеною („Я хороший”).

До дошкільного віку дитина переходить із:

- досить великим словниковим запасом;

- вимовляє майже всі звуки;

- будує речення;

- розвивається предметно – дійове мислення (дитина мислить, коли діє з предметом);

- домінантним серед пізнавальних процесів є сприймання;

- інтенсивний розвиток пам’яті;

- всі мотиви вирізняються однаковою силою, відсутнє підпорядкування мотивів;

- розвивається самосвідомість.

Криза 3-ьохроків проявляється через негативізм (не на виконання самої дії, а на проханняз боку дорослого виконати цю дію) та впертість (як наполягання на чомусь, чого хоче дитина і бажання, щоб з її думкою рахувались).

Основне новоутворення віку: наочно – дійове мислення та розвиток мовлення.

Психічний розвиток дошкільника

Ведучий вид діяльності – сюжетно–рольова гра.

Сенситивний період для розвитку пам’яті.

Розвиток психічних процесів

Мислення. В дошкільному віці відбувається перехід від наочно – дійової форми мислення до наочно – образного (мислення в уявленнях). До закінчення дошкільного віку з’являється словесне мислення.

Властивості мислення дошкільника:

· принцип реалізму („як бачу, так і мислю”: наприклад, ”Вітер тому, що дерева хитаються”);

· егоцентризм мислення (розглядається все крізь призму власного бачення, власної думки);

· анімізм (для дитини предмети є живими);

· магічність мислення (розвивається під впливом казок, наприклад, віра в Бабу Ягу).

Мовлення. Словниковий запас до 6-ти років – 2,5–3 тисячі слів.До завершення дошкільного віку дитина оволодіває процесом мовлення. Відбувається розвиток звукового боку мовлення (дитина вимовляє всі звуки) та формується граматична будова мовлення (дитина вчиться правильно будувати речення). Діти цього віку здатні до контекстного мовлення (здатність передавати зміст, наприклад, казок), але якщо підключений емоційний афект – дошкільник повертається до ситуативного мовлення (не закінчує фрази, слова, передає зміст окремих епізодів). Оволодіння формами усного мовлення (монолог, діалог).

Сприймання. Інтенсивно розвиваються зорові, слухові, моторні відчуття. Діти розрізняють основні кольори, а де-які і додаткові. Сприймання є осмисленим та аналізуючим. В процесі сприймання беруть участь спостереження, розглядання та пошук.

Пам’ять. В цьому віці дитина може з легкістю запам’ятати декілька мов.

Особливості пам’яті:

· мимовільність (з легкістю запам’ятовується яскраве, емоційне, наочне);

· запам’ятовується те, зміст якого зрозумілий;

· добре запам’ятовуються вірші, що мають гарну ритміку.

В 4-5 років з’являються елементи довільної пам’яті, що пов’язане з відповідними потребами (запам’ятати умови гри, виконати доручення дорослого).

Увага. Значно збільшується обсяг мимовільної уваги, підвищується її стійкість, тобто час, протягом якого дитина може утримувати увагу на певному предметі або дії.

Уява має переважно мимовільний характер. Образи уяви нестійкі (наприклад, упродовж гри діти часто змінюють задум). Уява дітей цього віку надзвичайно яскрава: вони легко перевтілюються в героїв казок.

Формування особистості дитини

Емоції стають глибшими, стриманішими, врівноваженішими і більш стабільними. Формується механізм саморегуляції бажань. Якщо діяльність подобається, дитина її робить, і навпаки.

Завдяки грі, діти вчаться співпереживати один одному.

Розвиток мотиваційної сфери. Діти здатні регулювати власні бажання за допомогою відповідних мотивів(отримання похвали чи нагороди).Мотиви – різні за силою. Тобто з’являється супідрядність мотиву і якщо дитину цього віку поставити у ситуацію вибору (наприклад, іграшок) дитина справиться із завданням.

Особливості мотиваційної сфери:

· наявність зовнішнього контролю – як мотив виконання діяльності (присутність дорослого);

· мотив досягнення успіху, пов’язаний з участю у ігровій діяльності;

· престижно – егоїстична мотивація, що виявляється у суперництві з іншими дітьми.

Розвиток самосвідомості. В більшості дітей завищена самооцінка, що пов’язано із мотивацією досягнення успіху, і яка дозволяє без страху включатися в нові різноманітні види діяльності. Дошкільник усвідомлює власні переживання („я сумую”, „я злий”). З’являється уявлення про статеву ідентифікацію (дитина чітко уявляє хто вона: хлопчик чи дівчинка, і відповідно поводиться)

Гра та розвиток дитини

1. В грі формується довільна саморегуляція поведінки (діти дотримуються правил).

2. У грі – повноцінне спілкування.

3. Гра носить соціальний характер (діти граються з ровесниками, але участь дорослого необхідна).

4. У грі виникає новий вид спілкування з дорослими: співробітництво.

5. Через гру відбувається розвиток пам’яті та творчої уяви.

Основні новоутворення: формування потреби у соціально значущій діяльності

4. Психологія молодшого школяра

План:

1. Провідний вид діяльності.

2. Особливості психічного та особистісного розвитку.

3. Основні новоутворення.

Провідний вид діяльності

В молодшому шкільному віці відбувається перехід від ігрової до учбової діяльності, яка стає провідним видом діяльності. Діти молодшого шкільного віку починають усвідомлювати значущість навчальної діяльності, в них з’являється внутрішнє прагнення до навчання і успіхів у ньому.

Особливості психічного та особистісного розвитку

Психічний розвиток

Молодший шкільний вік охоп­лює період з 6-7років до 9-10 років життя дитини.

Відчуття. На початок навчання у школі система відчуттів дітей майже повністю сформу­валася, хоча її розвиток продовжу­ється у шкільні роки. У молодшо­му шкільному віці у повіль­ному темпі зростає гострота зору дітей, але швидко розвивається здатність до розрізнення зорових та слухових подразників. У дівчаток сприймання кольо­рів розвинуте краще, ніж у хлопчиків. У молодших школярів слух дещо гостріший, ніж у дошкільни­ків. Мовний слух більше розви­вається в перші роки навчання, завдяки навчанню читання та письма. Зокрема, навчання спира­ється на розвинутий фонематичний слух. Діти роблять аналіз слів, зву­ків, синтезу звуків у слові.

Сприймання. У цьому віці ще залишається деяка поверховість сприймання(діти помічають окремі ознаки предметів, не пов'язуючи їх одна з одною та не помічаючи найсуттєвіших якостей предмета).Усе яскраве, велике, рухливе привертає їхню увагу. В учнів молодших класів про­цес сприйняття обмежується час­тіше тільки упізнаванням та нази­ванням предмета. Сприймання в молодшому шкільному віці пов'язане з емоці­ями. Дитина сприймає світ через свої почуття, зосереджує увагу на тому, що її збуджує, викликає інте­рес. Недостатньо розвинуте у молод­ших школярів сприймання прос­тору. Вони заучують різні міри до­вжини, висоти тощо, але не ма­ють правильного уявлення про від­даль. Продовжується розвиток сприй­няття часу. Сприймання хвилини від класу до класу стає більш пра­вильним. Удосконалюється також сприй­мання сюжетної картинки. Діти можуть встановлювати просторові зв'язки між частинами картини.

Увага. Особливості увагимолодшого школяра залежать від розвитку його нервової системи. Зміна процесів збудження та гальмування у корі великих півкуль у молодших шко­лярів відбувається швидко. Відбувається нестійкість уваги, без­посереднє переключення її з одно­го предмета на інший. Цьому сприяє й досить розвинутий орієн­тувальний рефлекс. Одна із загальних особливостей уваги молодшого школяра — це здатність легше зосереджуватися на предметах зовнішнього світу, ніж на власних думках та уявленнях. Концентрація уваги може бути достатньо інте­нсивною, особливо під час вико­нання цікавих завдань. Обсяг уваги у молодшого школяра ще не дуже великий, діти цього віку не завжди здатні утримувати в полі зору декілька об'єктів. Розподіл уваги теж незначний, але він розвивається за перші роки навчання дітей. Переключення уваги як процес перебуває у стадії розвитку в перші роки навчання. У молодшому шкільному віці обидва види уваги (мимовільна та довільна) потребують розвитку.

Пам’ять. У молодшому шкільному віці більш розви­нута образна пам'ять(зорова та слухова) і менш — мовно-логічна. Молодші школярі краще запам'я­товують конкретні предмети, об­личчя, факти, кольори, події. Мовно-логічна пам'ять починає розвиватися за рахунок того, що молодший шко­ляр оволодіває абстрактними по­няттями. У нього розширюється обсяг пам'яті, збільшується швид­кість засвоєння та точність відтво­рення матеріалу. У молодших школярів є потре­ба в дослівному запам'ятовуванні, що пов'язано з недостатньою роз­виненістю мовлення. Треба також відзначити некри­тичність дитячої пам'яті, яка поєднується з невпевненістю у мож­ливості заучування матеріалу. Невпевненість часто веде до того, що молодші школярі намагаються до­слівно відтворити матеріал, не на­даючи переваги переказові.

Мислення. З початком навчання у дітей починає швидше, ніж до школи, розвиватися понятійне мислення, упроцесі якого дитина оперує понят­тями. Спочатку воно міцно пов'я­зане з конкретними предметами та явищами (переважає конкретно-понятійне мислення), але поступо­во у молодших школярів форму­ється вміння абстрагуватися від конкретного, уміння давати узагальнення та робитивисновки (абстрактно-понятійне мислення). Судження та умовиводи молод­ших школярів більш логічні, ніж у дошкільників, їхнє мовлення на­повнюється умовними судженнями та припущеннями. У шестирічної дитини в основ­ному сформована здатність до уза­гальнень та класифікацій. Здатність до аналогій формується тільки у 9— 10-річних дітей. Здатність до словотворення сформована вже у ді­тей 7—8 років, а здатність до утво­рення фраз за заданим змістом — у дітей 10—11 років.

Уява. Характерною особливістю уявимолодших школярів є наочність та конкретність образів, які ство­рюються. Дитина уявляє те, що ба­чила у природі або на картині. Під впливом навчання уява дітей змі­нюється, її образи стають стійкі­шими, краще зберігаються у па­м'яті, стають більш різноманітни­ми та цікавими завдяки розширен­ню кругозору та надбанню знань.

Мовлення. На початок шкільного навчан­ня у дітей в основному розвинута звукова (фонетична) сторона мови. Дитина практично володіє всіма фо­немами. Запас слів складає 4—7тисяч слів. Діти вміють користуватися граматичними формами рідної мови, пов'язувати слова у речення (прості та складні). Засвоюючи читання, першо­класнику іноді буває складно з'єд­нувати звуки у склади. Значення слів розуміється не зовсім правильно. Мовне спілкування з доросли­ми та однолітками у школі кількіс­но збільшує словниковий запас та якісно його вдосконалює. Сприйняття молодшим школярем мови вчителя має також свої особ­ливості. Першокласник на почат­ку навчання не завжди розуміє, що вчитель, звертаючись до класу, зве­ртається і до нього. Тому іноді вказівки вчителя проходять непо­міченими для учня. Часто діти, не дослухавши пояс­нення вчителя, що і як треба ро­бити, готові відразу виконувати за­вдання. Деякі діти захоплюються прагненням діяти та припиняють слухати й розуміти слова вчителя. Не одразу оволодівають діти і сприйняттям тексту під час читан­ня про себе. У внут­рішній мові, порівняно з усною мовою, відсутні інтонація та пояс­нювальні жести. Це дещо утруднює розуміння. З такими самими труд­нощами стикаються діти під час викладення власних думок на письмі.

Особистісний розвиток

Самооцінка. Це новоутворення цього віку. Спочатку формується самооцінка научіння, яка поступово переводиться на особистісну. Тобто самооцінка поширюється із навчальної діяльності на всі сфери життєдіяльності і вирізняється критичністю та виражає рефлексивне ставлення дитини до себе.

Моральні норми. Виступають основними регуляторами поведінки молодших школярів. Спочатку дитина дотримується моральних норм для того, щоб адаптуватись (так, як всі), а лише згодом, тому, що це стає її внутрішнім надбанням. Моральний розвиток дитини передбачає свідоме засвоєння нею моральних норм і правил та перетворення їх на відповідні мотиви поведінки.

Саморегуляція. У дитини цього віку вчинки залежать від почуття емпатії.

Темперамент. У молодшому шкільному віці риси різних типів темпераменту яскраво виявляються. Так, напри­клад, якщо дитині-холерику весе­ло, вона не сміється, а регоче, якщо невдача, вона не плаче, а ридає, в неї різкі і швидкі перепади настрою. Крити­ка дітей-флегматиків дорослими щодо їх повільності може довести до стійкого неврозу. Меланхоліки менше пристосовані до жит­тя, бо непрактичні, витають у своєму світі уяви, мрій, їх стом­люють ігри, велика кількість лю­дей, гучна музика, голосні розмо­ви. Вони довгий час потребують сторонньої допомоги.

Основні новоутворення

· Довільність психічних процесів;

· Внутрішній план дій;

· Рефлексія;

· Самооцінка

План:

1. Провідний вид діяльності.

2. Особливості психічного та особистісного розвитку.

3. Основні новоутворення.

Підлітковий вік охоп­лює період з 11до 15 років життя дитини.

Провідний вид діяльності

Інтимно-особистісна діяльність стає важливою сферою в житті підлітка. Основною потребою підлітка стає дружба та спілкування з ровесниками. Дружба носить максималістичний характер і сприяє формуванню ідеального-Я.

Особливості психічного та особистісного розвитку

Психічний розвиток

Мислення. Завдяки учінню операції, набуті у молодшому шкільному віці стають формально-логічними, а мислення абстрактним. Підліток розмірковує в гіпотетичному плані, абстрагуючись від конкретного наочного матеріалу. Абстрактне мислення вимагає здатності висувати гіпотези, перевіряти та оцінювати їх. У підлітків зростає здатність планувати і передбачати події, а також з'являється вміння оцінювати власні думки – мета пізнання. За допомогою цього підліток вчиться аналізувати і свідомо змінювати процеси власного мислення. Розвиток мислення сприяє розширенню світогляду, накопиченню знань.

Увага. У підлітковому віці спостеріга­ється розвиток обсягу уваги, підви­щення стійкості уваги та розвиток здатності до переключення та роз­поділу уваги. З’являється здатність до концентрації уваги не тільки на реальних, а на ідеальних об 'єктах. Увага стає більш контрольованою

Пам 'ять. Навчання молодших підлітків спрямоване на запам'ятовування навчального матеріалу (а не на ро­зуміння) і неодноразове повторен­ня його. Але вже всередині підліт­кового віку пам'ять починає роз­виватися в напрямі інтелектуалі­зації. Формується логічна пам'ять, смислова пам'ять, а завдяки осмисленню матеріалу зростає обсяг пам’яті. Учні вже використовують прийоми опосеред­кованого запам'ятовування, збіль­шується обсяг таких прийомів, їх використання стає все більш сві­домим, цілеспрямованим.

Сприймання. Характеризується довільністю-здатністю самостійно керувати цим процесом.

Уява. Розвиток логічного мислення сприяє розвитку репродуктивної та творчої уяви. Уява підлітків є менш продуктивною, ніж уява дорослих, але більш багатшою від фантазій дитини. Підлітки фантазують, щоб досягти бажаного ідеального образу-Я.

Особистісний розвиток

Вступ дитини в підлітковий пе­ріод характеризується якісним по­штовхом у розвитку самосвідомості. У підлітка починає формуватися позиція дорослої людини. Навіть, якщо ця позиція ще не відповідає об'єктивному статусу підлітка в житті, але її поява означає, що під­літок суб'єктивно вже ввійшов у нові стосунки з оточуючим світом дорослих, зі світом їхніх цінностей, мотивів поведінки та діяльності.

Виникнення потреби у пізнанні власних особливостей, цікавість до себе та роздуми про себе — харак­терна особливість дітей підлітково­го віку. До аналізу своєї особистості підліток звертається як до засобу, який допомагає в організації сто­сунків та діяльності, у досягненні особисто значущих завдань у тепе­рішньому та майбутньому.

Соціально-регулююча функція роздумів про себе виявляється в тому, що підліток спочатку звертає увагу на свої недоліки та має потре­бу в їх подоланні, а вже згодом — на особливості особистості а цілому, свої можливості та переваги.

Важливий стимул виникнення у підлітка міркувань про себе — його потреба мати повагу в колі однолітків та прагнення знайти близьких товаришів, друга. Підлі­ток починає порівнювати себе з оточуючими людьми: однолітками, батьками, дорослими. Таке порів­нянна надає підліткові знань про інших людей, особливості їхнього характеру та поведінки.

Уявлення про інших людей та самого себе не завжди реалістичні. У багатьох підлітків самооцінювання деяких якостей завищене. На цій основі іноді виникає уявлення про несправедливе ставлення до підлітка дорослого, наприклад, батьків або вчителя. Це може при­вести до виникнення у підлітка афекту та комплексу специфічних особливостей: з'являється образ­ливість, підозріливість, недовірли­вість, іноді агресивність і завжди — надмірно підвищена чутливість до оцінок інших. На перші невдачі підліток, як правило, реагує афективно, а хронічні невдачі підви­щують невпевненість у собі. У де­яких підлітків знижується рівень домагань, а у деяких з'являється ба­жання обов'язково подолати труд­нощі, довести можливість цього собі та «усім».

Особливість підлітка — турбо­та про власну самостійність. З ві­ком сфера претензій на самостій­ність інтенсивно розширюється.

Вони охоплюють не лише конк­ретні дії та вчинки, а й деякі вибо­ри, рішення, думки. Джерело су­перечок підлітків не лише реальні незгоди, а й прагнення відстояти свою думку. У підлітковому віці починається формування власної позиції здеяких проблем, напри­клад, морально-етичних.

Молодші підлітки часто не вмі­ють керувати своєю поведінкою. Для старших підлітків характерне прагнення оволодіти, власними афективними реакціями та пове­дінкою в цілому. Багато з них уже вміють стримуватися, а за потреби приховувати свої наміри, настрої, думки, ставлення. У поведінці з'яв­ляється двоплановість. З віком збільшується тенденція організо­вувати себе, з'являється ставлення до власного зросту, Контроль за ним, самокритика. Підліток починає сам створювати себе, спонука­ти себе до розвитку згідно з певни­ми зразкам та конкретно значущи­ми завданнями і намірами, які по­в'язані з потребами сьогодення та майбутнього.

Самооцінка. Відіграє одну з провідних ролей у розвитку особистості підлітка. Важливим стає бути як всі, виявляти себе і ніяк не гірше за інших. Нормальною для цього віку є адекватна або трохи завищена самооцінка.

Основні новоутворення

· Розвиток самосвідомості;

· Почуття дорослості

6. Психологія юнацького віку

План:

1. Провідний вид діяльності.

2.Особливості психічного та особистісного розвитку.

3. Основні новоутворення.

Юнацький вік охоп­лює період з 15до 17 років.

Провідний вид діяльності

Ведучім видом діяльності для юнака стає навчально – професійна.

Якщо спробувати визначити причини, які ведуть до труднощів адаптації дітей юнацького віку на соціальному рівні, то тут найбіль­ше звертають на себе увагу спів­відношення між розумінням сен­су життя і намірами особистості, професійними інтересами і моти­вами вибору професії, навчальни­ми і професійними інтересами, почуттям обов'язку і прагненням до соціального схвалення.

У ранній юності (у старших класах загальноосвітньої школи) перед особистістю постає завдан­ня першого соціального усвідом­лення себе і свого місця у світі. З вирішенням цього завдання осо­бистість перейде у вік кінця юності та початку зрілості, які ставлять нові завдання — пошук супутника життя, встановлення.дружніх сто­сунків, подолання почуття самот­ності.

Важливим завданням юнацько­го віку є вибір професії, підготов­ка до праці та суспільно-політич­ної діяльності. У цей час відбува­ється інтенсивний розвиток спеціальних здібностей. Оволодіння складними інтелектуальними опе­раціями та збагачення понятійно­го апарату роблять розумову діяль­ність юнаків та дівчат більш стійкою та ефективною, наближуючи її до діяльності дорослого.

Особливості психічного та особистісного розвитку

Психічний розвиток

Всі характеристики психічних процесів наближаються до психологічних характеристик дорослої людини, тобто усі психічні процеси є довільними. Вирізняються стійкістю, значним об’ємом і високим рівнем розвитку.

Мислення і інтелектуальний розвиток. Внаслідок навчальної діяльності і роботи з додатковими джерелами (книги, енциклопедії, словники) відбувається інтенсивний інтелектуальний розвиток, тобто юнаки усвідомлюють зміст особистісних якостей: розвивається самосвідомість, моральна свідомість. Розуміється значущість знань і навчання так як інтелектуальний розвиток пов’язується із майбутньою професією формується індивідуальний стиль мислення – до одного і того ж самого висновку юнаки можуть прийти різними шляхами, використовуючи різні мовленнєві операції. До цього етапу було конвергентне мислення (на одне запитання лише одна правильна відповідь). В цьому віці з’являється дивергентне мислення (на одне і теж саме запитання може бути декілька правильних відповідей).

Творчість. В цьому віці відбувається інтенсивний розвиток творчості у тому сенсі, що до будь якої діяльності використовується творчий підхід, який закінчується в 25 років.

Особистісний розвиток

Самооцінка. В юнацькому віці інтенсивно виявляється така риса особистості як самоповага, тобто узагальнена самооцінка, ступінь прийняття або неприйняття себе як особис­тості. Низька самоповага означає незадоволеність собою, невіру у власні можливості, що веде до труднощів у спілкуванні, внутрішнього напруження та прагнення до самотності.

Емоційна автономія. Період поведінкової автономії підліткового віку (потреба та пра­во самостійно вирішувати особисті проблеми) змінюється періодом емоційної автономії (потреба та право мати власні прихильності, що вибираються незалежно від праг­нень батьків) та періодом мораль­ної і ціннісної автономії (потреба і право на власні погляди та фактич­на їх наявність).

Світогляд. Рання юність — вирішальний вік формування світогляду. Цент­ральне місце у цьому процесі по­сідає вирішення докорінних соціально-моральних проблем, які групуються біля питання про сенс життя. Загальні світоглядні пошуки конкретизуються у жит­тєвих планах юнаків та дівчат. З кожним роком перед юнаками все більше постає проблема ви­бору. З багатьох уявних, фантас­тичних чи абстрактних можливо­стей поступово вимальовується декілька реальних та прийнятних варіантів, між якими і потрібно здійснити вибір.

Основніновоутворення

· Завершення фізичного розвитку;

· Особистісне та професійне самовизначення.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКІВ

Віковою особливістю дітей 13 років є прояв негативізму. Паралельно із цим проявом, як правило, з'являється безалаберність поведінки та імпульсивність. Часто оточенню вони говорять: „ Я не хочу!”, „Я сам(а)!” Такі прояви можуть сприйматися близькими як сваволя та бездумність.

У дітей виникає гостра потреба перебувати в середовищі, де їх приймають і поважають, саме тому вони так багато часу проводять із друзями.

Словами самих дітей це звучить так: „ Я роблю це, але я не знаю, чому я це роблю…”

У цей період підліток особливо не хоче думати так, як прийнято думати серед дорослих. Йому властиво проявляти певні хитрощі та дотримуватись своїх моральних цінностей.

Смак даного віку розкривається в тому, що в період від 13 до 14 років у хлопця відбувається «перезапрягання» з веденого на ведучого. У цей період батько має донести до сина те, що він до цього часу вів і направляв його. А тепер вважає сина уже достатньо дорослим, щоб вирішувати за нього проблеми життя. Мовляв: „Роби, як я, це означає: не треба за мною, колія ця тільки моя, а ти вибирайся своєю колією.”

Подібна тенденція має спостерігатися і в процесі взаємодії учителя з семикласником. Учень подумки має промовити: „Так, тепер я сам буду вирішувати!” Це дає йому можливість взяти відповідальність за своє життя на себе!

Якщо ж він цього не отримає, то буде проявляти протест і негативізм. Дану поведінку і спостерігають учителі у сьомих та восьмих класах.

Період «перезапрягання» – це етап пошуку тієї людини, з кого можна взяти приклад. Це період вибору того, за ким йти. Це набуття поведінки ведучого. Так відбувається реалізація природної паразалежної поведінки.

Але тут, часто виникає проблема з батьками-авторитарниками. Вони не хочуть відпускати дитину. Дитина від цього страждає, у неї виникають проблеми емоційного характеру.

Дорослим треба уникати критики і повчань на адресу дітей, вони виступають причиною дратівливості підлітків і виходу їх з-під контролю. Натомість краще забезпечити підлітку умови спілкування паритетних сторін, умов збереження таємниці, допомоги, поваги, взаємопідтримки, емоційного комфорту.

Батьки часто роблять все для того, щоб їхні діти не були нещасливі. Відповідно до досліджень науковців, лише до тринадцяти років батьки мають безпосередній вплив на дитину.

У 14, 15, 17 років діти відчувають себе дорослими і вимагають відповідного ставлення до себе. Інфантилізм у 16 років спостерігається часто саме у тих, у кого були проблеми у 3 роки і не відбулось «пере запрягання» у 13 років.

Інфантилізм (від лат infantilis -. Дитячий) - незрілість у розвитку, збереження у фізичному вигляді або поведінці рис, притаманних попереднім віковим етапах. Термін вживається як відносно фізіологічних, так і психічних явищ. У переносному сенсі інфантилізм (як дитячість) - прояв наївного підходу в побуті, в політиці, в грі і т. д., також невміння приймати своєчасно продумані рішення, небажання брати відповідальність.

У 14 років у дітей спостерігається вікова криза, яка супроводжується негативізмом.

Його проявом можуть бути відстоювання власної позиції, наполягання на своєму та прояви певного рівня байдужості по відношенню до дорослих, які хочуть їх перевиховувати і повчати. Має місце «підліткова імпульсивність» -озлобленість – насміхання, різкі реакції, протидія, фізична і вербальна агресія, схильність до вживання шкідливих речовин. Має місце максималізм: почув раз, що у нього є щось погане, і вже повірив та намагається відповідати такому образу. Часто перше підліткове враження про людину узагальнюється аж до цілісного уявлення про її особистість.

Особливості підлітків:

Дата добавления: 2015-05-22