IV. Наджиття за межами колективу

ФЕНОМЕН ЛЮДИНИ

П'ЄР ТЕЙЯР ДЕ ШАРДЕН

Відскановано: Тейяр де Шарден. Феномен людини // Філософія. Хрестоматія. – с. 194-198

2. Любов - енергія

Ми звично розглядаємо (з якою витонченістю аналізу!) лише сентиментальний бік любові - радощі й печалі, котрі вона нам приносить... Взята як біологічна реальність у повному своєму обсягу, любов (тобто близькість однієї істоти до іншої) притаманна не лише людині. Вона являє собою загальну властивість усього життя і як така притаманна різною мірою та ступенем усім формам, яких поступово набуває організована матерія... Щоб впевнено констатувати наявність любові у нас, ми повинні припустити, дотримуючись загального правила, її наявність, крайньою мірою у зародковому вигляді, в усьому, що існує. І дійсно, спостерігаючи довкола нас злите піднесення свідомості, ми її скрізь виявляємо. Це вже відчував і висловив у своїх безсмертних "Діалогах" Платон. [...]

... Тільки любов з тієї простої причини, що лише вона бере і з'єднує істоти їх сутністю, здатна - це підтверджує щоденний досвід — довершити істоти як такі, об'єднавши їх.

Справді, якої миті двоє закоханих досягають повного володіння самими собою, як не тієї, коли вони втрачають себе одне в одному? Воістину, чи не реалізує любов щомиті навколо нас, в парі, в колективі, магічний, що вважався суперечливим, прийом "персоналізації" у тоталізації? І те, що вона щоденно чинить у малому масштабі, чому б їй якось не повторити у масштабі Землі? [...]

Але, скажуть нам, тут-то вже ви замахуєтесь на неможливе!

Найбільше, що може зробити людина, - це, чи не правда, виявити прив'язаність до однієї чи кількох обраних людських істот. Серце не в змозі вмістити більше, за цими рамками у ньому залишається місце лише для холодної справедливості і холодного розсуду.

Любити все і всіх - суперечлива і хибна вимога, котра в кінці кінців приводить лише до того, що не люблять нікого.

Але, відповім я, якщо, як стверджуєте ви, всеохоплююча любов неможлива, то що ж тоді означає цей непереборний інстинкт, який притягує наші серця до єдності щоразу, коли у будь-якому напрямку збуджується наша пристрасть? Почуття універсуму, почуття цілого проявляється в охоплюючій нас ностальгії при спогляданні природи, перед красою, у музиці - в очікуванні і відчутті великої наявності. [...]

Ми часто вважаємо, що любов'ю чоловіка до дружини, до своїх дітей, до своїх друзів і певною мірою до своєї країни вичерпуються різні природні форми любові. Але в цьому списку якраз відсутня найбільш фундаментальна з форм пристрасті, - та, котра звалює один за одним елементи і об'єднує їх у цілому під напором замкнутого універсуму, і, отже, близькість - космічне почуття.

Всеохоплююча любов не лише психологічно можлива, вона - єдино повний і конечний спосіб, в який ми можемо любити. [...]

Тейяр Шарден П. Феномен человека. - М.: Наука, 1987. - С. 203-213.

Дата добавления: 2015-05-22