Тест як стандартиризований метод дослідж психіки.Види тестів

Експеримент.Лабораторний та природний,констатуючий та формуючий види експерименту

Метод експерименту. Одним з основних методів наукового психологічного дослідження є експеримент. На відміну від спостереження, експеримент передбачає активний вплив дослідника на досліджувані психічні явища через окремі керовані і контрольовані дослідником чинники.

Розрізняють лабораторний і природний експерименти. Перший проводять у спеціально створених умовах, де апаратура дозволяє досліджувати взаємодію сенсорних, моторних, інтелектуальних, характерологічних компонентів і таким чином вивчати діяльність людини в цілому.

У природному експерименті поєднуються активність методу експерименту і природність методу спостереження: дослідник створює умови, що викликають бажане явище, а зміст звичних для людини умов лишається без змін.

Обидва методи можуть мати констатуючий або формуючий характер. Експеримент констатуючого характеру вивчає рівень розвитку окремих якостей особистості або готовності до професійної діяльності в цілому. Формуючий експеримент спрямований на вивчення й розвиток професійних якостей в умовах цілеспрямованих виховних впливів.

Важливою перевагою методу експерименту є можливість повтору з метою накопичення кількісних даних про типовість явища, що досліджується. Водночас умови експерименту можуть призвести до порушення природного плину діяльності людини, внаслідок чого можливі помилкові висновки.

Тестування – спеціалізований метод психологічного дослідження, застосовуючи який можна отримати точну кількісну або якісну характеристику розвитку певних психічних явищ за допомогою порівняння їх показників з еталонними.

Тести – стандартизовані способи вимірювання конкретного психічного явища. Вони набули широкого застосування у психологічній діагностиці – теорії і практиці визначення рівня розвитку певних аспектів людської психіки. Тестів надзвичайно багато, і вони класифікуються залежно від спрямованості. Так, є тести інтелекту, тести загальних, творчих або професійних здібностей, тести особистості тощо.

Практичне використання результатів тестування зумовлює суворість вимог до тесту. Насамперед, він повинен бути надійним і валідним. Надійність тесту визначається постійністю оцінок, які отримує досліджуваний при повторному тестуванні тим самим тестом або його аналогічною (еквівалентною) формою. Надійний тест дає високий показник збігу оцінок, що дає підставу розглядати його як достовірний інструмент психологічного дослідження. Валідність – ступінь відповідності тесту явищу, для вимірювання якого він призначений. Надійність і валідність тесту обґрунтовують за допомогою математичної статистики.

Проте тестування має й слабкі місця. Найважливішим з них є залежність його результатів від освіти досліджуваного, його можливостей оволодівати надбаннями культури. Потрібно також пам’ятати, що некоректно інтерпретовані тести можуть набути для особистості прогностичного значення.

Психологічні тести класифікуються по різних підставах. По предмету діагностики тести можна умовно розділити на тести досягнень, особові тести, за способом реалізації - маніпулятивні тести, тести "олівець-папір", апаратурні, ситуаційно-поведінкові, комп'ютерні. Розрізняють аналітичні тести, тестові батареї, індивідуальні і групові тести. По меті застосування виділяють тести готовності до школи, клиничекие тести, тести профотбора і ін. По психометричних підставах тести діляться на тих, в основі яких лежать шкали індивідуальних відмінностей і на критерійно-орієнтовані тести.

Тести досягнень виявляють міру володіння випробовуваними конкретними знаннями, уміннями, навичками. Іноді такі тести називають тестами спеціальних здібностей.

Тести досягнень розділяють на три групи: тести дії (тести письмові і тести усні); тести інтелекту, призначені для виявлення розумового потенціалу індивіда; тести креативності, за допомогою яких вивчають і оцінюють творчі здібності особи, здібності породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних стереотипів мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації і тому подібне

Тести критерійно-орієнтовані виявляють, наскільки випробовуваний володіє знаннями, навичками розумових дій, які потрібні для виконання певних учбових або професійних завдань.

Тести особові - методика психодіагностики; з їх допомогою досліджують різні сторони особи: мотиваційні, емоційні і поведінкові.

Виділяють наступні різновиди тестів: тест-опитувач і тест-завдання. Тест-опитувач заснований на системі заздалегідь продуманих, ретельно відібраних і перевірених з точки зору їх валідності і надійності питань, по відповідях на яких можна судити про психологічні якості випробовувані.

Тест-завдання припускає оцінку психології і поведінки людини на базі того, що він робить. У тестах цього типу випробовуваному пропонується серія спеціальних завдань, за підсумками виконання яких, судять про наявність або відсутність і міру розвитку у нього якості, що вивчається.

Третій тип тестів - проектні. У основі таких тестів лежить механізм проекції, згідно з яким неусвідомлювані власні якості, особливо недоліки, людина схильна приписувати іншим людям. Проектні тести призначені для вивчення психологічних і поведінкових особливостей людей, що викликають негативне відношення. Застосовуючи тести подібного роду, про психологію випробовуваного судять на підставі того, як він сприймає і оцінює ситуації, психологію і поведінку людей, які особові властивості, мотиви позитивного або негативного характеру він їм приписує.

Дата добавления: 2015-05-22