Методи вивчення особистості в ЮП

Загальна характеристика методів юридичної психології

Кожна наука має свій предмет та відповідні йому методи дослідження. За метою дослідження методи юридичної психології поділяються на чотири групи:

а) методи наукового пізнання;

б) методи вивчення особистості в юридичній діяльності;

в) методи психологічного впливу на особистість;

г) методи судово-психологічної експертизи.

Методи наукового пізнання за ступенем узагальнення поділяються на: всезагальний метод — метод діалектики (засвідчує принципову можливість відображення й пізнання всіх явищ та фактів навколишнього світу, їх взаємозв´язок і взаємообумовленість; є основою для всіх інших методів пізнання людини, суспільства, держави і права); загальнонаукові методи, які, у свою чергу, включають: чуттєво-раціональні методи — спостереження, описування, експеримент; методи формальної логіки — аналіз, синтез, індукція, дедукція, гіпотеза, аналогія, порівняння, конкретизація, узагальнення, моделювання; кібернетичні методи — комп´ютеризоване тестування, комп´ютеризоване опитування, комп´ютеризоване опрацювання результатів експериментів; спеціальні методи інших наук — статистичний, соціологічний, історичний.

Практика правоохоронної діяльності має комплекс специфічних особливостей у порівнянні з науковою діяльністю та теоретичним пізнанням в юридичній психології. Якщо наукові дослідження мають за мету отримання нових знань, то практичне пізнання за допомогою психологічних методів має на меті, як правило, забезпечення правоохоронної (судової) практики знанням психології особи правопорушника, злочинця, потерпілого, свідка, позивача, відповідача, слідчого тощо, знаннями психології правомірної або протиправної діяльності та ін. Від повноти та правильності цих психологічних даних залежить не лише тактика оперативних, слідчих чи судових (судово-слідчих) дій, а й встановлення істини у кримінальній справі в цілому, можливість виправлення та перевиховання злочинця, попередження правопорушень.

З потребою вивчення конкретної особи юристи стикаються під час вирішення найрізноманітніших завдань. Це допомагає їм належно розуміти вчинки та дії людей, з´ясувати причини зміни їх поведінки, правильно будувати взаємовідносини, визначати шляхи і способи впливу на конкретну людину. У діяльності юриста важливо вивчати не лише окремі психічні процеси і стани під час вчинення дій конкретним правопорушником, але й більш глибокі психічні властивості особи, що, своєю чергою, мало б сприяти йому в прогнозуванні свого ставлення до процесу розслідування й правосуддя. Для того, щоб встановити контакт з допитуваною особою, або особою, яка в інших формах залучається до процесу, треба, передусім, вивчити її та знати всі її особливості. Вивчення підсудного в суді допомагає вирішенню тих самих питань, що й під час досудового розслідування. Але, крім цього, суду необхідно ще й вирішити питання і про вид та розмір покарання, про потребу в ізоляції підсудного від суспільства тощо. Суд звертається до вивчення особи підсудного і під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання, умовно-дострокового звільнення від покарання, заміну покарання тощо.

Закон безпосередньо зобов´язує суд, слідч

ого, прокурора у кожній кримінальній справі встановлювати не лише склад злочину, осіб, які його вчинили, а також причини та умови, що сприяли цьому. Ці причини та умови ніколи не будуть повністю з´ясовані без урахування психічних особливостей суб´єкта, який вчинив злочин, без визначення умов формування його особистості. А щоб встановити зв´язок між умовами життя і вчиненим злочином, знову ж таки потрібне ретельне вивчення всіх якостей особи-злочинця.

Таке ж вивчення особи засудженого проводиться і в місцях позбавлення волі. Адміністрації доводиться визначати шляхи перевиховання засудженого, для чого у всіх деталях вивчається його особистість.

Вивчення особистості повинно проводитись практичними працівниками, що не можливе без знання ними наступних спеціальних методів.

У юридичній діяльності для вивчення особистості використовуються наступні емпіричні методи: спостереження (планомірне і цілеспрямоване сприйняття суб´єкта, його діяльності), бесіда (емпіричний метод одержання інформації на основі вербальної словесної комунікації), біографічний метод (полягає у зборі та аналізі матеріалів, що характеризують життєвий шлях людини; сприяє прослідковуванню процесу формування конкретної людини, точніше зрозуміти її індивідуально-психологічні якості, риси характеру, нахили, здібності тощо), метод узагальнення незалежних характеристик (передбачає збирання відомостей про особу допитуваного шляхом запитів, з показань осіб та оперативним шляхом), метод вивчення процесу та результатів слідчої і судової діяльності (з аналізу матеріалів справи дозволяє одержати деякі дані про індивідуально-психологічні особливості особи учасника процесу), експериментальний метод (штучне відтворення явища чи події для вивчення їх зв´язків з іншими явищами, діяннями, процесами; за цього методу цілеспрямовано або планомірно спонукається зміна досліджуваних процесів, станів, явищ і з точністю враховуються умови їх перебігу), метод вивчення творів мистецтва (кращі зразки детективної літератури, твори таких класиків як Оноре де Бальзак, Ф. М. Достоєвський, Л. М. Толстой, Артур Ігнатіус Конан Дойл, Агата Мері Кларисса Крісті, Едґар Аллан По, які висвітлювали події кримінального характеру, дають багато для розширення загального та психологічного світогляду слідчого, прокурора, адвоката, судді).

Однак найрезультативнішими методами цієї групи є психодіагностичні, що дозволяють діагностувати типи темпераменту, можливу реакцію особи на подразник, прогнозувати поведінку людини у певних ситуаціях. До них належать: метод заучування десяти слів, метод пошуку чисел за допомогою таблиць Щульте, метод виключення предметів, метод опосередкованого запам´ятовування Леонтьєва, метод порівняння понять, метод послідовності подій та ін.

Метод заучування десяти слів полягає в тому, що особі називають десять слів і пропонують відразу ж їх повторити у будь-якому порядку. Дослід повторюється п´ять разів, а після закінчення однієї години — ще раз. Даний метод дозволяє з´ясувати особливості пам´яті людини, оскільки крива запам´ятовування на графіку вказує на послаблення активності уваги, виражену втому і т. п.

Для проведення методу відшукання чисел за допомогою таблиць Щульте беруть п´ять стандартних таблиць, на яких у різному порядку розташовані числа від 1 до 25. На кожній з п´яти таблиць вони розміщені по-різному. Особі пропонується відшукати і назвати вголос усі числа та зробити це якомога швидше (30—40 секунд на кожну таблицю). Аналізований метод покликаний з´ясувати особливості уваги людини.

За допомогою методу виключення предметів встановлюється наявність уміння робити узагальнення, логічно та чітко формулювати думку.

Метод опосередкованого запам´ятовування Леонтьєва полягає в пред´явленні особі карток із зображенням предметів та пропозиції запам´ятати ряд відповідних їм слів. Кожного разу, коли психолог називає слово, особа вибирає одну з карток із зображенням, яке відповідає цьому слову. За допомогою цього методу з´ясовується ступінь встановлення особою змістового і смислового зв´язку між окремими явищами.

Такі тести широко використовуються для визначення професійної придатності та здібностей людини, для діагностики і прогнозування її психологічної сумісності в колективі. З цією метою наказом міністра внутрішніх справ України затверджені інструкції «Про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів внутрішніх справ України», «З порядку організації та здійснення психологічної експрес-діагностики працівників органів внутрішніх справ України», «Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України» від 28 липня 2004 р.

Водночас, варто погодитись з В. О. Коноваловою, що застосування подібних тестів у режимі судочинства (крім судово-психологічної експертизи) з точки зору моральних критеріїв є недопустимим, оскільки обмежує, порушує права громадян, є свого роду експериментом над особою, що не відповідає ні демократичним принципам судочинства, ні його завданням [1].

Дата добавления: 2015-05-22