Страждання: поняття, ознаки, види та значення в юрдіяльності

У даний час суди при розгляді кримінальних та цивільних справ, визначаючи розміри компенсації моральної шкоди, стали частіше звертати увагу на питання, що належать до встановлення ознак, які підтверджують пережиті суб´єктом фізичні або моральні страждання. Тож страждання, будучи суто психологічним поняттям, сьогодні набуло достатньо актуального правового значення, розуміння суті та розкриття змісту якого при розгляді цілого ряду кримінальних справ, цивільно-правових спорів стає неодмінною умовою юридично грамотного застосування норм права.

У психології страждання розглядається як одна з фундаментальних емоцій, яка при всьому своєму негативному характері водночас виконує дуже важливу у біологічному та психологічному аспекті функцію, що сигналізує людині про вплив на неї несприятливих факторів і у такий спосіб спонукає її вживати тих чи інших заходів, спрямованих на усунення причин їх виникнення. По суті, страждання — найперша емоція, що переживає людина, яка відривається від матері у момент своєї появи на світ. Цим, очевидно, пояснюється, що відчуження людини (фізичне або психологічне) протягом всього її наступного життя є однією з найпоширеніших причин страждань.

Тож страждання — це емоція людини у вигляді негативних переживань, які виникають під впливом подій, що травмують її психіку, глибоко торкаються її особистої структури, настрою, самопочуття, здоров´я.

Власне страждання окремо, у чистому його вигляді спостерігається вкрай рідко. Зазвичай страждання супроводжують страх, стрес, афект, вина, сором та інші негативні емоції. Найпоширенішим є зв´язок страждання і страху, страждання та стресу.

Характерними ознаками страждання, що можуть бути встановлені та доказані в суді, є: зовні людина, яка страждає, виглядає засмученою, усунутою від подій, що відбуваються, від людей; відчуває самотність, ізольованість особливо від тих, хто піклується про неї; відчуває себе невдахою, нещасним, таким, що потерпіла поразку, нездатною до досягнення попередніх успіхів; нудьга, занепад духу, думки про свою професійну некомпетентність, про втрату сенсу життя все частіше відвідують її; зниження загального фізичного тонусу, порушується сон, апетит і т. п.

Доказами, що підтверджують факт заподіяння особі фізичних страждань, можуть бути різного роду медичні документи, в яких відображені одержані нею тілесні ушкодження, перенесені захворювання, функціональні, психосоматичні розлади, її скарги на самопочуття, а також характер наданої їй медичної допомоги. Істотно доповнити цю картину можуть показання свідків, що спілкувалися з потерпілим, щодо його зовнішніх, поведінкових ознак, того, про що він їм розповідав про свої переживання.

При доведенні факту заподіяння потерпілому моральних страждань вимагається ще більше звертати увагу на індивідуально-психологічні властивості його особистості: моральні, ціннісні орієнтації, настановлення, самооцінку, соціальний статус, його прагнення до самоактуалізації, характерологічні особливості, наявність у нього акцентуйованих рис характеру того чи іншого типу.

Відомо, що підвищена тривожність, сенситивність, психастенічність, неврастенічна симптоматика є досить сприятливим підґрунтям для розвитку різного роду глибоких переживань, що травмують психіку, у тому числі й негативного характеру у вигляді страждань.

Дата добавления: 2015-05-22