Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Психологія обшукуваного




Психологія обшукуваного. Як справедливо зауважує В. В. Романов, з точки зору обшукуваного в ході розслідування злочину можуть скластись дві основні ситуації. Перша, — коли обшук для нього виявився несподіваним, в результаті чого він не зміг вчинити дії, спрямовані на обладнання сховища або знищення предметів чи документів. І друга ситуація, — коли обшукуваний допускав (передбачав) можливість проведення у нього обшуку (вдома, на роботі, на дачі тощо), у зв´язку з чим вжив усі необхідні заходи для приховання шуканого, психологічно підготувався до конфліктної ситуації, на рівні свого інтелектуального розвитку змоделював можливий хід пошукової діяльності та залежно від того різні варіанти своєї поведінки.

У психологічній діяльності обшукуваного інтенсивно функціонують захисні механізми. Така особа може проявити комунікабельність і замкнутість, стриманість і показну відвертість, високомірність та агресивність.

Для обшукуваного та членів його сім´ї обшук означає вторгнення сторонніх осіб в їх помешкання, ознайомлення з матеріальними, особистими та інтимними сторонами їх життя. Це викликає стан підвищеного психічного напруження, зрушення у їх емоційно-вольовій сфері.

Про проведення обшуку, в якому окрім працівників правоохоронних органів беруть участь поняті, стає відомо значному колу людей з числа сусідів, знайомих, співробітників, родичів обшукуваного. У декого з них обшук може асоціюватись з винуватістю обшукуваного, членів його сім´ї — звідси й негативне ставлення до них. Усі ці фактори зумовлюють створення конфліктної ситуації при обшуку.

Заховати що-небудь, як зазначає О. Р. Ратінов, набагато легше, ніж знайти. Відбувається це тому, що той, хто ховає, вирішує завдання лише з одним невідомим: він не знає, як будуть шукати, хоча нерідко володіє достатніми даними і з цього питання. Все решта, що необхідне для вирішення: характер і властивості предметів, що підлягають схову, особливості тієї місцевості, в межах якої їх планується заховати, і так дальше, йому заздалегідь відомі.

Вибираючи місце та спосіб схову, людина оперує знайомими образами та уявленнями, використовує свої знання, досвід, раніше засвоєнні прийоми та вміння.

Передбачаючи можливість обшуку, людина, яка бажає сховати певні предмети, як правило, не використовує з цією метою місця звичайного зберігання (шафу, валізу, шухляду тощо). Зазвичай вона вибирає для схову такі місця, призначення яких далеке від того, щоб служити для зберігання, розраховуючи, що слідчий не здогадається шукати в такому невідповідному місці.<

 

/p>

Обладнуючи схованку, злочинець, як правило, застосовує ті прийоми, якими він найкраще володіє, звичними виробничими методами та відмовляється від виконання невластивої йому роботи. Той, хто, наприклад, займається столярними роботами, швидше за все використає для схову дерев´яні частини будівлі і навряд чи застосує кам´яну кладку. Жінка ймовірно застосує давно засвоєні прийоми: зашиє ті ж предмети в одяг або заховає їх яким-небудь іншим чином, не використовуючи специфічну «чоловічу» роботу (наприклад, у продуктах харчування, у консервованих овочах і фруктах). Мужчина, навпаки, замість голки віддасть перевагу свердлу та молотку і використає для створення схову корпус телевізора, інших електропобутових приладів. Звичайно, не виключена і можливість того, що мужчина був колись кравцем, володіє іншими навиками так званої жіночої праці або, навпаки, жінка володіє навиками «чоловічої» роботи.

При цьому вплив професійних навиків не можна розуміти спрощено. Враховуючи значення професійних навиків при створенні таємних сховищ, слід пам´ятати, що у людей суміжних професій і навіть різних професій бувають однакові або подібні виробничі прийоми. Крім того, в побуті чимало людей засвоює нескладні професійні прийоми, які не притаманні їх основним заняттям: ремонтують житло, меблі, предмети домашнього вжитку. Нарешті, навиками, далекими обшукуваному, можуть володіти його близькі, здатні виконати роботу по створенню сховища. Певні навики, необхідні для обладнання сховища, можуть бути набуті в результаті деяких любительських занять у вільний від основної роботи час (наприклад, шиття, заняття музикою, полюванням, рибалкою, садівництвом, розведенням птахів, радіотехнікою, винахідництвом). Нерідко особа, створюючи сховище, запозичує досвід своїх знайомих, і тому співучасники часто використовують одні й ті ж прийоми для приховання цінностей, зброї та інших предметів.

Місце сховища та характер маскування певною мірою залежить від характеру, смаків, звичок особи, в якої проводиться обшук. Жадібна, недовірлива людина намагається заховати цінності поблизу, щоб мати можливість постійно перевіряти їх недоторканність. Боягузлива людина намагатиметься сховати речі подалі. Акуратна, обережна людина виявить максимум передбачуваності і ретельно заховає необхідні речі. Натомість, розсіяна, недалекоглядна людина здатна допустити серйозні прорахунки, а лінива, легковажна людина нерідко не стане витрачати зусиль на створення сховища.

У ряді випадків, злочинці, грунтуючись на розумінні психологічних особливостей обшуку, досить тонко підходять до схову речей, розраховуючи на створення їх суб´єктивної недоступності для шукаючого, оскільки він, як правило, звертає увагу на те, що не кидається у вічі, не лежить на поверхні.

Злочинці також нерідко намагаються врахувати методи, що застосовуються при проведенні обшуку взагалі, а іноді намагаються зібрати інформацію про спосіб життя даного слідчого та відповідно до цього вживають контрзаходи.

У практиці мав місце такий випадок. У одній із справ було встановлено, що учасники злочинної групи, які знаходились на волі, після обшуку та затримання своїх спільників одержали від родичів підозрюваних відомості про те, як саме проводились перші обшуки. Зокрема, їм стало відомо, що слідчий, застосувавши металошукач, виявив на присадибній ділянці одного із затриманих цінності, поміщені у металеві кейси. Співучасники негайно замінили їх металеві упаковки на глиняні та скляні.

У деяких випадках обшукуваний у зв´язку з певними діями слідчого, намагається відволікти його від ділянок і предметів, застосовує імітацію хвилювання та інших почуттів або виявляє готовність допомогти йому, вказуючи на необхідність перевірки різних місць та предметів (наприклад, «Ви ще в шафі не дивились», «Не забудьте, що у мене є підвал та горище»). Слід дуже критично відноситись до подібних послуг. Краще не реагувати відразу на такі дії, зробити вигляд, що вони залишились поза увагою. Якщо це тільки відволікаючий маневр, то обшукуваний намагатиметься його повторити. В такому разі необхідно врахувати, на якому етапі він вдався до неправдивих демонстрацій або інших обманних дій, що саме могло викликати хвилювання обшукуваного, його бажання змінити спрямованість обшуку.

Іноді заінтересовані особи намагаються своєю поведінкою схилити слідчого до думки про те, що пошуки не мають змісту: подають співчутливі та іронічні репліки. Щоб навіяти уяву про несуттєвість тих чи інших предметів, неможливість їх використання для сховища, обшукувані інколи вдаються до різних інсценуацій. Оскільки в таких випадках важко зберегти чуття міри, обшукувані часто виявляють недоречні ретельність, працелюбність, починають займатись прибиранням, поливанням рослин та іншою домашньою роботою, підкреслено використовуючи певні предмети. Так, з´явившись разом із слідчо-оперативною групою для проведення обшуку, обвинувачений затримався на порозі, довго та ретельно витираючи ноги об підстилку. Це насторожило слідчого, оскільки погода була сухою, відповідно вулиці чисті, а ось у кімнатах панував безлад. Розпоровши підстилку, слідчий виявив заховані гроші.

Нерідко обшукуваний намагається спровокувати зі слідчим конфлікт, розпочати сварку, влаштовує провокації, щоб вивести його з рівноваги, розуміючи, що роздратованій, схвильованій людині важче виконати свою роботу. У таких ситуаціях важливо зберігати спокій, не дати вести себе по бажаному для злочинця шляху. Якщо не вдається закликати таку особу до порядку на місці обшуку, її необхідно видалити.

Іноді обшукувані умисно інсценують місце майбутнього обшуку. Відомий, наприклад, випадок, коли слідчий застав сім´ю обшукуваного за сніданком. На столі знаходились посуд, залишки їжі. Ретельні пошуки виявились безрезультатними доти, поки слідчому не спала думка перевірити вміст посуду. Так, у цукерничці серед цукру були виявлені шукані діаманти.

Особа, в якої проводиться обшук, не може залишитись байдужою до того, що відбувається. Вона гостро переживає сам факт обшуку, чуйно сприймає та реагує на окремі його етапи. Розпізнавальними ознаками таких емоційних реакцій є їх вибірковість, епізодичний характер та зв´язок з окремими етапами обшуку. Довільні реакції організму, викликані високим ступенем нервового збудження, зовнішніми ознаками яких є заїкання, хрипота, тремтіння рук, посмикування частин тіла, пітливість, зміна кольору обличчя, аритмія дихання, як правило, не піддаються свідомому контролю та управлінню. Однак є й такі реактивні дії та стани, які несвідомо проявляючись, піддаються вольовому контролю і можуть подавлятися. Вони виражаються, наприклад, в тому, що людина гризе нігті, постукує рукою чи ногою, крутить в руках речі, ламає сірники, спрямовує свій погляд на окремі предмети, робить ковтальні рухи, жестикуляцією та мімікою виражає різні почуття.

Поряд з цим, слід мати на увазі, що подібні ознаки можуть бути і симульовані для того, щоб відволікти слідчого, втомити його безрезультатними пошуками, спрямувати на хибний шлях. Крім того, такі емоційні прояви можуть бути викликані і побоюванням оголошення певних обставин, суто особистими асоціаціями, що відносяться до даного предмету, а також причинами, які взагалі не пов´язані з цим окремим епізодом обшуку.

Однак у психології обшукуваного можлива й протилежна тенденція — феномен звикання до небезпеки. Він виникає тоді, коли предмети злочинного посягання знаходяться в особи більш чи менш тривалий час. Спочатку злочинець намагається їх надійно заховати, облаштовує спеціальні схови, піклується про маскуючи ознаки. Однак після спливу певного часу, особливо за необхідності періодичного використання предметів, для перевірки їх недоторканності, злочинець поступово перестає ховати, втрачає обережність. У таких випадках зброя, знаряддя вчинення злочину, предмети, нажиті злочинним шляхом, залишаються поза тайниками, на виду.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 1464; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.