Розлади уваги. Стареча неуважність

Стани мінімальної уваги.

Концентрація та стійкість уваги надають можливості зосе­редитися на тривалий час у певному напрямку. Недостатня стійкість уваги призводить до відволікання, неуважності.Спостерігаються такі форми порушення активності уваги.Відволікання уваги — надмірна рухливість уваги, переми­кання її з одного об'єкта на інший. Воно характерне для мані­акальної фази маніакально-депресивного психозу. Зворотне явище — загальмованість уваги — спостерігається в депреси­вну фазу цього ж самого МДП, при хронічному епідемічному енцефаліті, інших органічних ураженнях головного мозку.Недостатня здатність до перемикання (загальмованість) уваги пов'язана із в'язкістю мислення та схильністю до дета­лізації, притаманна хворим на епілепсію, з органічними ура­женнями головного мозку. Зменшення уваги та порушення її розподілу спостерігаються при ураженні судин мозку, особли­во при церебральному атеросклерозі.Виснаження уваги властиве астенізованим пацієнтам з тяж­кими тривалими соматичними недугами, хворим на неврасте­нію, з органічним ураженням головного мозку.Апрозексія — повне випадіння уваги.Виражене недоумство супроводжується повною дезінтегра­цією активної уваги. Довше зберігається інтактною пасивна увага, коли хворий все ще повертається до джерела інтенсив­ного світла чи звуку.

До порушень уваги відносять:

— нездатність зберігати увагу: дитина не може виконати завдання до

кінця, є незібраною під час його виконання;

— зниження вибіркової уваги, нездатність зосередитися на предметі;

— підвищене відволікання: під час виконання завдань діти

метушаться, часто переключаються з одного заняття на інше;

— зниження уваги в незвичних ситуаціях, коли необхідно діяти

самостійно.

Неуважність —це нездатність зосередитися на чому-нсбудь певному уп­родовж тривалого часу. Термін «неуважність» означає поверхневу, змінну увагу. Неуважність може виявлятися: а) у нездатності до зосередження; б) у надмірній концентрації на одному об'єкті діяльності. Неуважність буває двох видів: уявна і справжня. Уявна неуважність — це неуважність людини до навколишніх предметів і явищ, викликана зосеред­женістю па якомусь одному предметі (явищі) чи переживанні. Виокремлюють вчену неуважність і старечу не­уважність. Так звана учена неуважність — це прояв дуже високої зосередженості уваги в поєднанні з її обмеженим обсягом. У стані «професорської» неуваж­ності хід думок логічно упорядкований і точно спрямований па досягнення ідеальної і віддаленої мети або на пошук розв'язку складної задачі. Приклади «професорської» неуважності зазвичай знаходять у життєписах великих філо­софів, винахідників і вчених. До розладів уваги, що отримали назву старечої неуважності, відносять її слабке переключення у поєднанні з недостатньою концентрацією. Увага людини фіксується на одному предметі, діяльності чи темі міркування, але, на відміну від «професорської» неуважності, таке зосередження неефективне. Таке явище неуважності спостерігається в станах депресії і тривоги, коли мислення людини довго і безупинно зайняте повторюваними і марними дум­ками й образами.

До розладів уваги, що отримали назву старечої неуважності, відносять її слабке переключення у поєднанні з недостатньою концентрацією. Увага людини фіксується на одному предметі, діяльності чи темі міркування, але, на відміну від «професорської» неуважності, таке зосередження неефективне. Таке явище неуважності спостерігається в станах депресії і тривоги, коли мислення людини довго і безупинно зайняте повторюваними і марними думками й образами.

Дата добавления: 2015-05-22