Мотиваційний компонент навчальної діяльності

ПОКОМПОНЕНТНИЙ АНАЛІЗ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Загальна характеристика мотивів учіння

Проблему мотивації навчальної

діяльності глибоко й всебічно досліджено у вітчизняній психологічній літературі. Під мотивом учіння розуміється усвідомлена потреба учня здійснювати організовану навчально-пізнавальну діяльність.

3. Покомпонентний аналіз навчальної діяльності

Л. І. Божович, вивчаючи фактори, що спонукають дитину до навчання, виділила два види мотивів уміння.

Перший вид пов'язується з розвитком особистості учня. Вони втілюють ті прагнення й потреби дитини, які випливають з усіх обставин її життя та які пов'язані з основною спрямованістю її особистості. За змістом такі мотиви можна пов'язати з бажанням учня одержати схвалення батьків або вчителя або ж завоювати чи підтвердити авторитет у середовищі однокласників. Це широкі соціальні мотиви, оскільки вони виходять за межі самого навчального процесу й пов'язані з тими життєвими відносинами, в які вступає дитина завдяки учінню.

Другий вид мотивів уміння утворюють мотиви, народжені переважно самою навчальною діяльністю. До складу цієї групи входять різноманітні навчально-пізнавальні інтереси, задоволення, які виникають у дитини внаслідок напруженої інтелектуальної активності, трудового зусилля, подолання труднощів. Сучасна психологія об'єднує такі мотиви в поняття пізнавальні інтереси.

Розрізняти "знані" мотиви навчальної діяльності й "реально діючі" в навчальному процесі пропонував О. М. Леонтьєв. Розглядаючи динаміку й розвиток мотивів учнів на різних сходинках навчання, він виділяє три етапи еволюції навчальних мотивів. Перший етап розвитку мотивації уміння — це час домінування у свідомості учнів мотивів, що лежать у самому учінні як уперше об'єктивно значущій та суспільно цінній діяльності дитини. Другий етап виводить на передній план мотиви, які містяться в самому шкільному житті, у взаємовідносинах, які виникають у колективі класу, в школі. Третій етап динаміки мотивів пов'язаний з мотивами, що домінують у широкому соціальному житті та пов'язаних з ним життєвих перспективах.

У відповідності з такою стратифікацією можна виділити й три етапи в розвитку інтересу дітей до уміння. На початковому етапі відсутні диференційовані інтереси до змісту навчання. На наступному етапі цей інтерес до навчальних занять починає диференціюватися. Для третього етапу характерне оформлення стійкого, вибіркового ставлення учнів до певних галузей знання.

РОЗДІЛ З ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Психологи стверджують, що в 6—7 років у дітей виникає інтерес до школи, який має загальний характер, тобто дитині цікава будь-яка активність, пов'язана з атрибутивними характеристиками шкільного життя: відвідування приміщення школи, носіння форми, сидіння за партою. Основним мотивом учіння на цьому етапі є прагнення дитини зайняти нове соціальне становище, виконувати пов'язану з ним суспільно визнану діяльність, яка називається учінням. Така заангажованість широким соціальним мотивом дозволяє першокласникові, наприклад, активно наслідувати поведін-кові моделі педагога в різноманітних навчальних ситуаціях, успішно опановувати такими досить монотонними та кропіткими видами навчальної діяльності, як навички письма й читання. Пізнавальні інтереси як інтереси до змісту навчальної інформації не є домінуючим чинником детермінації учіння в початковій школі. Для цього віку притаманнішою є цікавість як здатність дітей безпосередньо реагувати на яскраві й незвичайні об'єкти сприймання.

На кінець початкової школи в міру формування класного колективу та його соціально-психологічної структури, суттєвими для стимуляції учіння є мотиви групового визнання. Звідси стає зрозумілим те велике виховне значення, яке для дальшого формування особистості дитини, мотивації її учіння набуває мікроклімат класного угрупування, домінування в ньому усвідомлювання важливості успішного навчання як умови визнання групою.

З переходом до систематичного вивчання основ наук у середній школі перед учнем відкриваються великі можливості пошуку сфер навчально-пізнавальної діяльності, найбільш відповідних для реалізації власних здібностей та апробації їх. У цей час за умов сформованості в основному ефективної структури навчальної діяльності учня провідне місце в ієрархії її мотивів займають пізнавальні інтереси. Ідеальними умовами насичення й розвитку таких мотивів у середніх класах загальноосвітньої школи є організація навчання з широким використанням лабораторно-дослідницьких форм класної та позакласноі навчальної роботи учнів. А якщо внутрішні й зовнішні умови навчальної діяльності недостатньо розвинені, то мотиви учіння переходять на оцінку

3. Покомпонентний аналіз навчальної діяльності

або на інші опосередковані стимули навчання. Це створює певні труднощі навчальної діяльності, оскільки підкорення дії мотивові, який не стосується змісту дії, не породжує прямого інтересу до неї, а потребує вольового характеру навчальної діяльності.

На вищих ступенях навчання, у старшому шкільному віці та в студентські роки, мотиви учіння пов'язані вже не стільки з умовами шкільного життя учнів, скільки з перспективами їхньої майбутньої професії. Для сучасного старшокласника характерними є виражені мотиви самоосвіти, які проявляються в інтересі до способів конспектування й реферування літератури, до роботи зі словниками, довідниками тощо.

Аналізуючи динаміку зміни ставлення учнів до навчання, можна виділити змістові та динамічні характеристики мотивації учіння. До змістових характеристик відносяться ті фактори, які пов'язані з внутрішніми особливостями навчальної діяльності та зі становленням учня як суб'єкта цієї діяльності. Ці характеристики групують таким чином:

• дієвість мотиву, яка характеризує перехід спонукання в реальну дію;

• процесуальний або результативний характер мотивації (спрямованість учня на результат або спосіб діяльності);

• здатність учня до субпідрядного впорядкування своїх мотивів, а надалі — й до усвідомлення цієї ієрархії.

За динамічними характеристиками мотивації учіння вважаються такі: стійкість мотиву; емоційне забарвлення (приємне — неприємне) та модальність (за критерієм досягнення — уникнення певної ситуації учіння); ступінь задоволеності — незадоволеності мотиву; швидкість виникнення; сила мотиву та його інтенсивність і перемикання.

Важливо зазначити, що наведена низка динамічних характеристик мотивації навчання прямо не пов'язана з особливостями діяльності, але істотно залежить від психофізіологічних особливостей суб'єкта-носія. Отже, в процесі аналізу мотивації навчальної діяльності необхідно враховувати особливості кожного з виділених параметрів та відношення між ними в середині мотиваційної сфери.

5 Педагогічна психологія 129

РОЗДІЛ З

ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Дата добавления: 2015-05-22