Особливості зовнішньоекономічних зв’язків Японії

Значні досягнення розвитку японської економіки сприяли становленню Японії як потужного суб’єкта світового господарства, здатного конкурувати з найбільш розвинутими країнами і перш за все зі Сполученими Штатами Америки. На початку 80-х рр. Японія вийшла на передові позиції у сфері міжнародної торгівлі. Саме у цей час сформувалися три основні центри світового впливу - США - Західна Європа - Японія. Через цю “потужну тріаду” здійснювалися основні товаропотоки міжнародної економіки.

У 1983 році Японія вперше посіла перше місце у світі з експорту машин та обладнання. Країна значно випереджає усі інші за вивезенням легкових і вантажних автомобілей, побутової електроніки тощо.

У середині 90-х рр. частка Японії у світовій торгівлі становила 9,5%. Основу японського експорту складають машини й обладнання (майже 40%) і продукція автомобілебудування (14,5%). При цьому Японія спеціалізується на виробництві найбільш сучасних, високоякісних і складних видів цієї продукції, що створюється на основі новітньої технології і передових досягнень НТП. Виробництво ж товарів масового попиту вона активно переносить у країни Південно-Східної Азії та Китай. Тут створена величезна мережа складального виробництва японських ТНК.

Суттєво зросла роль Японії на світових фінансових ринках. На початку 90-х рр. країна стала лідером серед держав-кредиторів. Її частка на світовому ринку капіталу зросла до 53%. Японські банки утримують більше половини місць у першій десятці банків світу.

Надзвичайно активними суб’єктами світової зовнішньоекономічної діяльності є також японські ТНК. У середині 90-х рр. серед 20-ти найбільших корпорацій світу - японських нараховувалося 10. Найпотужніші позиції вони займають у автомобілебудуванні, робототехніці, електроніці та електротехніці тощо.

У географічному спрямуванні японський експорт орієнтований на США, куди надходить майже третина усіх експортних поставок країни. Дефіцит США у торгівлі з Японією у 90-ті роки дорівнював сумі 50-60 млрд. дол. на рік.

За останнє десятиріччя помітно зросло значення країн Південно-Східної Азії та Китаю для японського експорту. Частка цих держав складає більше 40% всього обсягу експорту Японії.

Частка Західної Європи у зовнішньоторговельному обороті Японії становить приблизно 19%.

У цілому залежність Японії від зовнішньої торгівлі є важливою рисою економіки країни. Величезне значення для неї мають імпортні поставки сировини та палива (від 90 до 35% всього обсягу внутрішнього споживання паливно-сировинних товарів залежно від їхніх груп). Хоча у японському імпорті поступово зростає частка обробної промисловості. Так, сьогодні Японія купує у 4 рази більше одягу і тканин, ніж текстильної сировини, у 2 рази більше готового металу, ніж сировини для його виробництва, а продукції хімічної промисловості закуповує лише на третину менше, ніж нафти.

Взагалі ж для японської політики у галузі імпорту велике значення, очевидно більше ніж для будь-якої іншої промислово-розвинутої країни, мають нетарифні обмеження. Формально для іноземців японський ринок закритий лише по 81-ій товарній групі. Реально однак ввезення сюди практично усіх товарів є вкрай складною справою. Винятком являється імпорт новітньої науково-технічної продукції, в якій зацікавлена країна.

В Японії розроблений величезний обсяг різноманітних обмежень на імпорт, пов’язаний з існуванням нескінченної кількості стандартів для ввезення продукції (до 20 тис. екологічних, санітарних тощо). Додаткові складнощі для іноземних підприємців криються у специфічній системі організації посередницької діяльності в Японії. Практично незбагненною для іноземців лишається традиційна японська система зв’язку у ланцюгу “виробник - посередник - споживач”. Проте ця система дозволяє японським фірмам значно економити на витратах, забезпечуючи таким чином для себе перевагу у цінах.

Значне явне та неявне втручання у діяльність іноземних компаній в Японії має Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості. Воно за допомогою системи власних рекомендацій на адресу закордонної фірми, навіть необов’язкових для виконання, може зробити неможливим започаткування і подальше нормальне функціонування такої фірми.

Отож, японську економіку вважають переважно закритою для іноземної підприємницької діяльності. Саме тому загальна сума закордонних інвестицій в країні є відносно незначною - 10 млрд. доларів за даними на початок 90-х рр. Переважно це - американські капіталовкладення у вигляді філій компаній з унікальною технологією і досвідом, що мають немалий стаж роботи на зовнішніх ринках.

У загальному зовнішньоекономічна стратегія Японії визначається трьома основними пріоритетами:

* вирівнювання диспропорцій у зовнішній торгівлі з іншими країнами;

* збільшення експорту капіталу;

* розширення офіційної допомоги країнам, що розвиваються, що у перспективі планується використовувати як стимул для подальшого розширення експорту сюди японських товарів.

Дата добавления: 2015-05-22