Функціональні взаємозв’язки у міжнародній економіці

Середовище міжнародних економічних відносин.

СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН.

План:

1. Середовище міжнародних економічних відносин.

2. Функціональні взаємозв’язки у міжнародній економіці.

3. Класифікація країн в міжнародній економіці.

Середовище міжнародних економічних відносин – це система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків. Середовище МЕВ поділяється на внутрішнє і зовнішнє.

Внутрішнє середовищеМЕВ – це внутрішня будова системи МЕВ разом з її внутрішніми законами існування, функціонування і розвитку.

Зовнішнє середовище МЕВ – це зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ умови реалізації форм і різних рівнів МЕВ.

Внутрішнє середовище МЕВ може бути представлене як набір наступних елементів:

· зовнішньоекономічна діяльність країн та їх суб’єктів;

· управління міжнародними економічними процесами, регулювання МЕВ;

· форми і види МЕВ;

· внутрішні закони функціонування системи МЕВ (явища і процеси, що відбуваються у світовій економіці і мають чітко виражений причинно-наслідковий характер, постійно чи періодично повторюються за певних умов).

Зовнішнє середовище поділяється за двома критеріями:

1) за сферами впливу:

а) природно-географічне середовище (розташування природних ресурсів (нерівномірність, наявність), величина території країни, кількість населення, розташування країни по відношенню до світових торгових шляхів);

б ) політико-правове середовище (вплив внутрішньої політики держави на національну економіку, вплив міжнародної політики держави на МЕВ; дотримання правових і договірних норм; політична стабільність країни);

в) економічне середовище (стан наукових досліджень; розвиток засобів виробництва, техніки і технологій; ефективність використання ресурсів; фінансово-кредитна система та ін.);

г) соціально-культурне середовище (соціальна поведінка людини, ідеологія; розвиток фірм, мотивація людей до праці; мовні і не мовні комунікації та ін.).

2) за безпосередністю впливу, дії:

а) умови і фактори прямої (безпосередньої) дії (це є своєрідне навколишнє середовище (міжнародні організації, міжнародні комунікації і т.ін.)).

б) умови і фактори не прямої (посередньої) дії.

Міжнародна економіка є невід’ємною складовою частиною економіки в цілому. З метою аналізу причинно-наслідкових зв’язків в макроекономіці вона зазвичай поділяється на чотири сектори:

1. Реальний сектор (або приватний нефінансовий сектор), який включає домашні господарства і недержавні нефінансові підприємства. Цей сектор забезпечує виробництво і пропозицію товарів країни на її внутрішній і світовий ринок.

2. Бюджетний сектор (державний або фіскальний сектор), який служить перш за все для перерозподілу доходів.

3. Грошовий сектор (фінансовий або банківський сектор), який представлений грошовими потоками, що проходять через центральний і комерційні банки.

4. Зовнішній сектор, котрий включає операції з іноземними країнами кожного з вищеназваних секторів і відображається в платіжному балансі.

Функціональні зв’язки між найважливішими секторами економічної діяльності прийнято виражати через розроблену міжнародними організаціями систему національних рахунків (СНР).

Система національних рахунків (СНР) – це сукупність правил обліку економічної діяльності, які відображають усі головні макроекономічні зв’язки, включаючи взаємодію національної і міжнародної економіки визнаних на міжнародному рівні.

Основою обліку в системі національних рахунків є інституційна одиниця, яка виступає економічним агентом при здійснені економічних операцій.

Інституційна одиниця – це економічний агент, який може володіти товарами і активами, мати економічні зобов’язання і від свого імені здійснювати угоди з іншими агентами.

Система національних рахунків розрізняє два головних типи інституційних одиниць – це фізичні і юридичні особи.

Інституційні одиниці, взаємодіючи між собою, здійснюють економічні операції, котрі відображаються в СНР.

Економічна операція – це угода між інституційними одиницями, при якій передається право власності на матеріальні або фінансові активи або надаються послуги.

СНР охоплює економічні операції, які здійснюють всі інституційні одиниці між собою в межах даної країни, так і з інституційними одиницями інших країн. Якщо економічні операції здійснюються в середині країни, то вони називаються внутрішніми, а якщо вони здійснюються між декількома країнами, то їх називають міжнародними. Виходячи з даної класифікації всіх інституційних одиниць поділяють на резидентів і нерезидентів.

Резиденти – всі інституційні одиниці, котрі постійно знаходяться на території даної країни, незалежно від їх громадянства або приналежності до капіталу.

Нерезиденти – всі інституціональні одиниці, котрі постійно знаходяться на території іноземної держави, навіть якщо вони є філіалами інституціональних одиниць даної країни.

Зв’язок між реальним і зовнішнім секторами.

Вихідним пунктом моделі загальної рівноваги, на якій базується СНР, є рівність обсягів пропозиції товарів та послуг, з одної сторони, і попиту на них – з іншої. Пропозиція товарів та послуг на певний рік складається з їх виробництва в середині країни і імпорту з-за кордону. Попит складається з сукупних витрат резидентів і уряду на споживання і інвестиції плюс експорт з-за кордону.

Це співвідношення, відоме з загальної теорії макроекономіки відображають наступною формулою:

Y+IM=C+I+X, (2.1)

де Y – обсяг випуску / рівень доходів

Дата добавления: 2015-05-22