За питаннями семінарських занять

Мета

· сформувати у студентів уявлення про сутність соціально-політичних подій, що відбувалися в сучасній Україні їх об'єктивну зумовленість, взаємозв'язки та взаємозалежності;

· сформувати глибоке усвідомлення студентами історичного процесу формування українського народу, становлення і розвитку національної державності;

· висвітлити історичні традиції українського народу, його історію через долі героїв національно-визвольної боротьби, видатних будівничих державності, науки, культури через засвоєння ролі народних мас в історії;

· формувати історичне мислення, зацікавленість кожного студента в поглибленні знань історії своєї Батьківщини, краю, родини;

· забезпечити набуття студентами навичок роботи з історіографічними джерелами, формування вмінь самостійного пошуку й аналізу історичних фактів, виховання наукового рівня культури роботи з літературою, чіткого викладу своїх знань;

· виховати у студентів національної свідомості, відповідальності за долю Української держави.

Завданням курсу «Історія України» є формування вмінь студентів й історично аналізувати основні етапи розвитку України, досліджувати економічні, соціальні, політичні і культурні явища і процеси, що відбувалися на її території впродовж століть, навчання роботі з науковою літературою і комплексом джерел з історії України. Програма курсу орієнтована на вивчення вітчизняної історії в контексті світових, загальноцивілізаційних вимірів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

· сутність основних проблем історії державотворення та сучасного буття народу України;

· основні наукові концепції та методологічні підходи щодо вивчення історії України;

· основну джерельну базу – документи та матеріали з актуальних питань української історії;

· які процеси, події, явища відбувалися та українських землях упродовж основних етапів розвитку України, їх обумовленість, причинно-наслідковий контекст, зокрема орієнтуватися у перебігу економічних, соціальних, політичних і культурних явищ і процесів, що відбувалися на території України впродовж століть в контексті світових, загальноцивілізаційних вимірів.

· ключові поняття й терміни.

вміти:

· самостійно оволодівати знаннями, працювати з літературою, використовувати джерела в процесі підготовки до занять;

· аналізувати історичні джерела та робити висновки для подальшого прогнозування розвитку суспільства;

· вміти аналізувати та оцінювати сучасний стан розвитку незалежної Української держави;

· оперувати основними поняттями курсу «Історія України» на основі історичних концепцій та концептуальних понять;

· оцінювати факти, різні точки зору та їхній вплив на хід історичного процесу в Україні;

· порівнювати, виділяти важливі фактори на кожному з етапів історичного розвитку України;

· узагальнювати, вміти робити висновки щодо проблем, закономірностей, тенденцій подальшого розвитку у країнського суспільства, розбудови Української держави та її правової системи на основі історичного аналізу;

· творчо застосовувати українські історичні концепції при вивченні інших суспільних дисциплін, у громадсько-політичній та фаховій діяльності;

· пояснювати, застосовувати ключові поняття та терміни.

3. Основні форми самостійної роботи студентів та методичні рекомендації до їх виконання

Самостійна робота студентів з курсу «Історія України» має складатись з наступних видів роботи: підготовка до семінарського заняття; підготовка рефератів по певним темам; підготовка наукової статті; підготовка тез наукової доповіді; підготовка наукової доповіді; реферування літератури з питань, що не ввійшли до основного курсу; підготовка презентацій по певним темам; підготовка індивідуальних завдань по певним темам, що не увійшли до переліку лекційних і семінарських завдань та здача модульних завдань. Для того, щоб самостійно підготуватись до цих занять студенти повинні докладно ознайомитись з літературою, список якої додається.

1. Методичні рекомендації до організації самостійної підготовки

Семінар – вид навчальних занять практичного характеру, спрямованих на поглиблення, розширення, деталізацію і закріплення теоретичного матеріалу. Семінарські заняття сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню відстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів. Вони сприяють оволодінню фундаментальними знаннями, допомагають розвивати логічне мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності, активно впливати на соціальне становлення особистості.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними темами. До заняття студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Передбачається два етапи його організації: 1) підготовка студентів до аудиторного семінарського заняття; 2) обговорення планованих питань у відведених аудиторних годинах. На першому етапі необхідно сформувати інформаційне коло дослідження за визначеним питанням. Для кращої оптимізації організаційної роботи студентам пропонується керуватися такими принципами:

1) пошук матеріалів потрібно здійснювати за чітко визначеним питанням, не зупиняючись на побічних проблемах,

2) спочатку матеріал накопичується без оцінки його значення, а потім проводиться фільтрація або відбір істотних елементів і, нарешті, виключаються зайві чи дублюючі.

При самостійній роботі студентів з підготовки до семінарських занять доводиться використовувати велику кількість літератури – як тієї, що є в списках до кожної теми, так і тієї, яку радить лектор безпосередньо під час лекції чи консультації. Тому під час вивчення історії України в студентів повинен випрацьовуватися раціонально-критичний підхід до різноманітної історичної літератури.

Слід враховувати те, що з часом деякі теоретичні матеріали стають застарілими. З іншого боку, слова, сказані десять, сто чи тисячу років тому, ще можуть мати важливе значення.

Результати пошуку фіксуються окремо у зошитах з семінарських занять. Найпоширенішою формою записів є конспект. Основну тканину конспекту становлять тези, доповнені міркуваннями й доказами. Існує декілька форм конспектування знайденого матеріалу. Перший передбачає повну і ґрунтовну відповідь з урахуванням детальних елементів, складених таблиць чи схем. Другий – тезове викладення матеріалу, коли студент фіксує скорочено визначальні позиції і думки різних науковців. Обрання певної форми визначається рівнем науково-дослідної культури студента і потребою у певному самовдосконаленні.

Економію часу при конспектуванні дає використовування різного роду скорочень, абревіатур.

Під час обговорення запланованих питань у відведених аудиторних заняттях слід користуватися встановленою культурою наукового виступу, аргументації та дискусії. Важливими елементами цього процесу є обґрунтування істинності судження, логіка і послідовність викладення матеріалу, чітке формулювання основних тез і висновків, висловлення своєї позиції тощо.

Дата добавления: 2015-05-22