Політична комунікація

Психологія груп у політиці

Основні питання

1. Обґрунтування типів малих груп у політиці.

2. Характеристика груп-команд лідера.

3. Аналіз політичної психології соціальних класів.

4. Вияв особливостей мас як носіїв суспільної свідомості.

5. Аналіз психологічної специфіки масових рухів і політичних партій.

Проблеми для обговорення:

• Проблема значимості чинників у формуванні власної команди сучасним українським політичним лідером.
• Динаміка психології українського селянина за останні кілька століть (від часів гайдамаччини до сьогодення).
• Особливості політичної психології сучасних приватних підприємців.
• Специфіка політичних психології сучасних вчителів.
• Порівняння політичної психології радянської людини та сучасного українця.
• Умови становлення маси як суб’єкта політичного процесу.
• Особливості політичної психології рухів за емансипацію жінок.
• Порівняння політичної психології невеликої регіональної партії та партії великого масштабу.

Основні поняття: мала група, суспільна свідомість, команда, управлінська команда, колектив, відкрита та закрита група, гомогенна та гетерогенна група, формальна та неформальна група, референтна група, короткотривала та довготривала група, «парадокс лідера», соціальні класи, буржуазія, селянство, робітники, інтелігенція, національно-етнічні групи, рід, плем’я, народ, раса, етнос, маса, масова свідомість, натовп, публіка, масовий рух, революційний рух, реформаторський рух, експресивний рух, політичні партії.

Рекомендована література

1. Ольшанский Д.В. Основы политической психологии. – Екатеринбург, 2001. – С. 210-359.

2. Шестопал Е.Б. Политическая психология (Главы) //http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Shestop/ index.php.

3. Головатий М.Ф. Політична психологія. – К., 2001. – С..

4. Политическая психология: Учеб. Пос. /Под. Общ. Ред. А.А. Деркача и др. –М.: 2001. – С. 610-662.

5. Пірен М.І. Основи політичної психології: Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2003. – С..

6. Азаров Н.И. Политическая психология личности и масс // Социально-политический журнал. – 1997. – №2. – С. 116-125.

7. Арендт X. Массы и тоталитаризм // Вопросы социологии. – 1992. – Т. 1. – Вып. 1.

8. Ольшанский Д.В. Психология масс. – СПб., 2001.

9. Хевеши М.А. Политика и психология масс // Вопросы философии. – 1999. – № 12. – С. 32-42.

Семінарське заняття №7

Основні питання

1. Аналіз принципів, функцій і способів політичної комунікації.

2. Характеристика переговорів, коаліцій, політичних угрупувань як явищ політичного процесу.

3. Аналіз феноменів у політичному процесі: політична інтрига, політична змова, політична мімікрія, психологічна війна, політичний анекдот.

4. Обґрунтування психологічних особливостей політичних технологій.

5. Аналіз особливостей політико-психологічних передвиборних та виборчих технологій.

Проблеми для обговорення:

• Неформальні контакти яке спосіб передачі політичної інформації.
• Специфіка впливу інтерактивного телебачення на свідомість громадянина.
• Інтернет як засіб передачі політичної інформації.
• Політичний PR: «чорний» та «білий».
• Сприйняття українцями сучасних політичних коаліцій.

Основні поняття: комунікація, політична комунікація, друковані засоби масової комунікації, електронні засоби масової комунікації, принципи політичної комунікації, функції політичної комунікації, констатуюча політична інформація, спонукальна політична інформація, політичні технології, види політичних технологій, загальні політичні технології, індивідуальні політичні технології, політичне рішення, PR, переговори, коаліції, політичні угрупування.

Рекомендована література

1. Головатий М.Ф. Політична психологія. – К., 2001. – С. 95-113.

2. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К., 2001. – С. 32-47, 55-70.

3. Ольшанский Д.В. Основы политической психологии. – Екатеринбург, 2001. – С. 441-469.

4. Политическая психология: Учеб. Пос. /Под. Общ. Ред. А.А. Деркача и др. –М.: 2001. – С. 663-790.

5. Шестопал Е.Б. Политическая психология (Глава 7. Психология массового электорального поведения) // http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Shestop/07.php

6. Пірен М.І. Основи політичної психології: Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2003. – С. 89-105, 220-224.

7. Варій М.Й. Політико-психологічні передвиборні та виборчі технології. – К., 2003. – С. 274-391.

8. Гудименко Д., Родионов А. Конфликт и консенсус в политической культуре ФРГ // МэиМО. – 1993. – № 7. Ожиганов Э.Н. Психология политических клик. // www.psychology.net.ru

9. Почепцов Г.Г. Имидж-мейкер. – К., 1995.

10. Почепцов Г.Г. Теорії комунікації. – К., 1996.

11. Психологические аспекты Public Relation. Психологические методы и PR. // www.mtu-net.ru/prinsnfo/Index.htm

12. Слободянюк Е. Виборчі технології для “чайників” і не тільки //Нова політика. – 2000. – № 2. – С. 44-46.

13. Степнова Л., Грибакина Н. Политический символ как способ политической коммуникации //Прикладная психология и психоанализ. – 2000. – № 1. – С. 28-39.

14. Тучков С.М. Становление политических паблик рилейшнз: предпосылки, проблемы и перспективы //Вестник Московского ун-та. Сер. 12, Политические науки. – 2001. – № 1. – С. 16-26.

Семінарське заняття №8

Дата добавления: 2015-05-22