Економічна теорія. Її виникнення, становлення і розвиток

Економічна теорія як наука пройшла довгий шлях розвитку. Економічна думка зародилася в далекій давнині. Спочатку економічні погляди не виділяли у спеціальну галузь знань, вони були складовою єдиної неподільної науки. Разом з розвитком людського суспільства, матеріального виробництва поступово набувалися досвід і вміння виготовлення різних видів продукції. Ці знання зберігалися та передавалися від покоління до покоління у вигляді навичок, звичаїв, заповідей та правил поведінки.

Економічні ідеї дістали відображення в єгипетських папірусах, збірках законів вавилонського царя Хаммурапі, давньоіндійських ведах. У Китаї поширилося конфуціанство, економічні погляди якого виклав Менцзи (372—329 до н.е.), який захищав селянське землеволодіння.

Мислителі Стародавньої Греції та Стародавнього Риму намагалися визначити принципи й методи організації управління господарством рабовласників. Вчення про його організацію називали економією, а вчення про управління державою — політикою. Наприклад, Ксенофонт (430—355 до н.е.) у своїй праці "Економікос" визначав економію як науку про збагачення господарства. Він високо оцінював гроші як концентроване багатство і засіб обігу, ввів термін економіка, закони про домогосподарства. Досліджує розподіл праці.2 ф-ції грошей-нагромадження і обіг.

Філософ Платон (427— 347 до н.е.) у своїх творах висунув концепцію про ідеальну державу, в якій існує єдність інтересів усіх станів.

Аристотель(4 ст. до н.е.) «Політика», «Нікомахова етика». Досліджує рух товарів, благ, грошей. Економіка – рух товарів, хрематистика – рух грошей. Досліджує обмін.

Своє економічне вчення він розвивав виходячи з передумови, що рабство є природним явищем і завжди має бути основою суспільного виробництва.

Оскільки в Стародавній Греції існувало товарне виробництво, Арістотель досліджував товарно-грошові відносини і зробив це досконаліше, ніж інші античні мислителі. Він розрізняв простий товарообіг та обіг грошей, рух грошей як засобу обігу та їх рух як грошового капіталу. Вперше у світовій літературі він вказав на відмінності між споживною вартістю та вартістю товару. За грошима Арістотель визнавав лише дві функції — міри вартості та засобу обігу.

Арістотель поділяв багатство на два види: 1) як сукупність споживних вартостей; 2) як нагромадження грошей, золота та срібла. Перший вид багатства він вважав природним, оскільки воно створюється у процесі виробничої діяльності людей. Другий вид багатства він назвав протиприродним, тому що воно виникає у процесі обігу. Відповідно до цього науку про багатство він поділяв на дві частини: економіку і хрематистику, тобто вміння "робити" гроші.

Значним внеском у розвиток економічного знання було римське право приватної власності, яке стало класичним для всієї історії і відіграло важливу роль у подальшому розвиткові економічних відносин.

Ф.Аквінський створив вчення про справедливу ціну. Висновок: ціна визначається витратами праці. Всі ці теорії, всі досягнення ще не представляли економічної науки. Це короткі дослідження.

У середні віки, коли в усіх сферах життя панувала релігія, економічні ідеї розвивалися у межах церковних вчень під впливом політичних теорій та фантазій раннього утопічного соціалізму.

У цей період переважали феодальні економічні відносини. Вони характеризувалися наявністю двох основних класів — феодалів і селян. Тому економічні вчення представників класу феодалів були спрямовані на узурпацію селянських земель і виправдання феодальної організації господарства. Представники ж селянства обґрунтовували необхідність ліквідації поміщицького землеволодіння та передачі землі селянам.

Перша системна наука – меркантилізм. Це наукова теорія. Монкрет'єн в 1615 р. ввів термін «політична економія». Т.Мен(Англія), А.Серра (Італія),І.Посошков (Росії). Багатство нації-золото і срібло. Більше продавати і менше купувати. Меркантилізм виникає в умовах первинного нагромадження капіталу. З'являється класична політекономія. Досліджують виробництво, багатство - товари, які вироблені. (Петті, Буагільбер, Сміт, Рікардо)Кене – створив первинну нац. економіку, економічну таблицю. Подальшому теорія відтворення розробляє К.Маркс, він з'ясовує суть суспільного відтворення. Розш.відтворення – частина додаткової вартості іде на збільшення та нагромадження капіталу. Процес суспільного відтворення Маркс бере за 4 роки, але при цьому виходить з незмінного співвідношення між постійним і змінним капіталом. Виводить: безробіття, зростання органічної будови. І в зв'язку з цим Ленін в 1924 р. видав статтю з приводу «питання про ринки». В цій роботі бере схему Маркса, усю її застосовує, але враховує органічну будову капіталу і підтверджує основні висновки Маркса і відкриває закон переважного розвитку.

Дата добавления: 2015-05-22