Характеристика земельного капіталу України

До земельних ресурсів належать землі, які вико­ристовуються або можуть бути використані різними галузями господар­ства. Земельний кодекс України визначає кілька основних категорій зем­лекористування залежно від функціонального використання та цільового призначення земель: землі сільськогосподарського призначення, землі населених пунктів, землі промисловості, транспорту, зв'язку, землі при­родоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі запасу, землі водного фонду.

На кінець 2005 р. орні землі становили 77,8% загальної площі сільгос­пугідь. Лише в Закарпатті рівень розораності менший (50%). Під багаторічними насадженнями перебуває порівняно невелика пло­ща земель (близько 2,5%), проте в Криму й Закарпатті - вже 6-7% сіль­госпугідь, в Чернівецькій області - 5%, тоді як на Кіровоградщині - мен­ше 2%. Сіножатями кінець 2005 р. було зайнято 2,42 млн. га, найбільше їх у Закарпатті (20,5%) та на Поліссі (до 15%). Пасовищ 5,5 млн. га. Структуру ґрунтового покриву України формують 650 видів грунтів, які об'єднуються в грунтові типи поширені зонально(середній вміст гумусу 3,5%, 124 тони на га). На Поліссі найпо­ширеніші дерново-підзолисті, дернові, лучно-болотні, торфові ґрунти й торфовища. В лісостеповій зоні переважають різні типи чорноземів, сірі лісові ґрунти, трапляються лучні, солончакові та солонцеві. У північно-західній частині степової зони поширені чорноземи, а на півдні — кашта­нові ґрунти, є тут також середньо-, сильно- і слабосолонцюваті ґрунти. Гірські масиви Карпат та Криму вкриті бурими лісовими й сіро-бурими лісовими ґрунтами. Дедалі більше ґрунтів підкислюється, в них зменшується вміст рухо­мого фосфору та обмінного калію. Зменшується фізична площа зрошу­вання, а сучасний технічний стан зрошувальних і осушувальних систем не сприяє раціональному використанню землересурсного потенціалу України. До 20% земель міських, приміських та індустріальних районів перебуває у кризовому стані. У найближчій перспективі структура землекористування значно змі­ниться через зростання кількості фермерських землеволодінь і подальшу приватизацію землі. Однією з найважливіших проблем переходу до рин­кових відносин є розробка деталізованого земельного кадастру на основі бонітування ґрунтів. Кількісні параметри агрокліматичних ресурсів у межах України те­риторіально диференційовані. Так, агрокліматичні ресурси півдня Кри­му дають змогу вирощувати субтропічні культури, а в цілому територія України придатна для вирощування усіх культур помірного поясу. Проте для одержання гарантованих урожаїв на півдні України потрібне штуч­не зрошування, оскільки тут випадає недостатньо опадів улітку, а також можливі засухи. На фоні інших держав - Україна має потужний потенціал земельних ресурсів. Із 60,3 млн. гектарів земель майже 70 % становлять сільсько­господарські, 17% - лісові угіддя. Майже 4 % території країни забудо­вано.

Запроваджуються економічні механізми регулювання земельних від­носин. Однак позитивні досягнення у здійсненні земельної реформи ще не привели до радикального та ефективного оновлення сільськогоспо­дарського виробництва, пожвавлення інвестиційних процесів в інших га­лузях виробництва, підвищення добробуту населення.

Тому в сучасних умовах є необхідним визначення основних напря­мів подальшого реформування земельних відносин з метою забезпечен­ня ефективного використання потужного потенціалу земельних ресурсів держави.

В Україні забудовано 4% земель, 2% складає територія міст, в яких проживає 68% населення і зосереджено % основних виробничих фондів. Раціональне використання земель міст, населених пунктів як ресурсної складової залишається важливим резервом.

Проблеми: неефективне господарювання на наших землях, яке призводить до втрати плодоробних земель до їх ерозії; аграрні відносини ще не до кінця реформовані,р-ку землі немає. В цілому наша держава має потужний земельний ресурс і може стати країною, яка буде забезпечувати Європу продуктами.

Дата добавления: 2015-05-22