Характеристика водних і лісових ресурсів.

Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для вико­ристання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенерге­тика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.

В Україні у пересічний за водністю рік загальні запаси природної води складають 94 км3, з яких доступні для використання 56,2 км3. Основна частина водних ресурсів, що постійно відновлюються, припадає на річко­вий стік — 85,1 км3 (без Дунаю). 60% річкового стоку формується на території України (місцевий стік), 40% — за її межами (транзитний стік).

Головні ріки України: Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець. Дунай протікає по тери­торії України на ділянці 174 км; середній річний стік 123 км3 — пере­важно транзитний.

Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чима­ло з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено водосховища (загаль­на кількість — 1057; здатні вмістити 55 км3 води).

Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський, Дніпро—Донбас, Сіверський Донець—Донбас та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлиш­кового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні систе­ми (Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.).

Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км2. Великі озера розташовані в плавнях Дунаю і на узбережжі Чор­ного моря (Ялпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся — Світязь. Синевир — найбільше озеро Карпат. Загальна площа боліт становить 12 тис. км2. Розташовані вони переважно в Поліссі. Розрахункові запаси прісних підземних вод дорівнюють 27,4 км3, з яких 8,9 км3 не пов'язані з поверхневим стоком.

В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недо­статні. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік.

Щонайбільше свіжої води (48% загального споживання) споживає промисловість, 40% води йде на потреби сільського господарства, 12% припадає на комунальне господарство міст та інших населених пунктів.

До заходів ощадливого і раціонального використання водних ресурсів належать: впровадження систем зворотного водопостачання та безстічного водокористування (із циклом повного очищення відпрацьованих вод); розробка і впровадження науково обґрунтованих норм зрошення (поли­ву); заміна водяного охолодження агрегатів повітряним; зменшення в структурі господарства України частки водоємних виробництв; прове­дення комплексу заходів щодо охорони поверхневих і підземних вод від забруднення тощо.

Лісові ресурси. Людське суспільство поставило собі на службу природне середовище і зі зростаючою інтенсивністю використовує його багатства. Особливо інтенсивно люди використовують ліс – важливу складову частину навколишнього світу. Ліс виконує унікальні функції, а саме:

· утворює життєвий простір для багатьох видів живих організмів;

· володіє водоохоронними властивостями;

· захищає ґрунт від водної і вітрової ерозії;

· покращує повітря і створює затишний мікроклімат;

· захищає у високогір'ї від снігових лавин;

· сприяє оздоровленню і відпочинку;

· постачає сировину для деревообробної, лісохімічної, фармакологічної промисловості…;

· виступає джерелом натхнення, об'єктом пізнання і господарювання.

За народногосподарським значенням, місцеположенням і функціями, які вони виконують, усі ліси України поділяють на дві групи.

До першої групи відносять водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільового призначення (ліси заповідників, природних, національних парків та ін.). Ліси цієї групи становлять 51% загальної площі лісового фонду України.

До другої групи належать ліси, що мають захисне і обмежене експлуатаційне значення. Вони є основним джерелом заготівлі деревини в Україні.

На сьогодні площа земель лісового фонду України сягає 108 тис. км2, лісовою рослинністю вкрито 95 тис. км2, тобто лісистість нашої країни становить 15,7 % і далека від оптимальної. До того ж вона нерівномірна, у деяких природних зонах не сягає рівня, за якого забезпечується найпозитивніший вплив на клімат, ґрунти, водні ресурси, ерозійні процеси, отримання достатньої кількості деревної і недеревної продукції. За площею лісів, що припадає на одного жителя, Україна посідає одне з останніх місць в Європі. Через надмірне і невдале антропогенне втручання в минулому і тепер мають місце всихання і пожежі лісу. Тому наші ліси за призначенням і розміщенням і надалі повинні мати обмежене експлуатаційне значення, спрямовуватись на виконання передусім екологічних функцій.

Проблема збільшення площі лісів набирає особливо важливого значення. Світовий досвід ведення лісового господарства показує, що там, де висока лісистість, ландшафти менше деградують, створюється надійніша система збереження сільськогосподарських угідь і водних екосистем. Чим більші площі зайняті лісом, тим більше використовуються продуктивні сили природи.

Ми повинні зміщувати наші пріоритети зі сфери споживання самого лісу, який може і не відновитись, у сферу обмеженого використання його відновлювальних корисних властивостей, сама тільки оцінка яких становить задачу, розв'язання якої виходить за межі усталених наукових концепцій і спонукає до переосмислення системи наших цінностей

У цьому руслі перспективне для України допущення згідно з новим лісовим кодексом на обмежені площі найбільш змістовної – приватної власності на ліс, яка створює найкращу мотивацію його використання, охорони і захисту, надаючи найбільшу повноту прав власнику на:

· Володіння, тобто винятковий фізичний контроль над лісовими ресурсами.

· Користування, тобто застосування усіх корисних властивостей лісу для себе, для отримання свого доходу.

· Управління, тобто прийняття самостійних рішень із забезпечення лісокористування.

· Дохід, тобто володіння усіма результатами від використання лісових ресурсів.

· Безпеку, тобто захист від експлуатації і від шкоди з боку зовнішнього середовища.

· Спадковість, тобто передачу володіння у спадщину.

· Заборону способів користування, що завдають шкоди зовнішньому середовищу.

· Відповідальність у вигляді стягнення.

· Остаточний характер, тобто забезпечення відновлення порушених прав і повноважень.

Дата добавления: 2015-05-22