Закріплення вивченого матеріалу. Для розгляду далекосхідних питань у листопаді 1921 - лютому 1922 рр

Для розгляду далекосхідних питань у листопаді 1921 - лютому 1922 рр. була скликана Вашингтонська конференція 9-ти держав - США, Великобританії, Японії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Китаю

США намагалися встановити контроль над Азійсько-Тихоокеанським регіоном. Офіційна мета конференції - обмеження морських озброєнь і вирішення проблеми Далекого Сходу й Тихоокеанського регіону.

13 грудня 1921 р. підписано договір «чотирьох держав» - США, Британії, Франції та Японії, який був договором про ненапад у зоні Тихого океану. Країни домовилися «поважати всі права стосовно їх острівних володінь у зоні Тихого океану». США надавалася можливість «придбання» островів у регіоні.

6 лютого 1922 р. підписано договір про обмеження морських озброєнь (договір «п'яти держав») між США, Британією, Францією, Японією та Італією строком на 15 років. У ньому визначалася кількість лінкорів, що їх могли мати держави-учасниці, у такій пропорції: по 5 для США і Англії, 3 - для Японії, по 1,75 - для Франції та Італії.

6 лютого 1922 р. підписано договір «дев'яти держав», у якому йшлося про дотримання суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Китаю і дотримання принципу «відкритих дверей», тобто «рівних можливостей, що відкриваються у Китаї для торгівлі і промисловості всіх націй». Це давало перевагу США в Китаї. Держави-учасниці обіцяли не використовувати ситуацію, що склалася в Китаї, з метою здобуття переваг для себе Іноземні громадяни мали право екстериторіальності - тобто у разі порушення ними китайських законів вони не підлягали юрисдикції Китаю.

Вашингтонська конференція зафіксувала нове співвідношення сил на Далекому Сході на користь США, Британії і Франції.

3. Позитивне значення Версальсько-Вашингтонської системи - забезпечило вихід із війни, дало можливість розрядити післявоєнну напругу і заклало основу для відносної стабільності у міжнародних відносинах у'двадцяті роки.

Недоліки Версальсько-Вашингтонської системи. Поза Версальською системою залишилась Росія. «Приниження» Італії, Японії та Німеччини (перекрити шляхи для швидкого економічного зростання) викликало зростання реваншизму та привело до встановлення диктатур.

Кордони в Європі було визначено довільно, з ураху­ванням інтересів Антанти, принципи самовизначення на­родів було грубо знехтувано. Внаслідок такого перерозподілу кордонів виникли райони з компактним проживанням національних меншин — угорців у Румунії (Трансільванії), Словаччині, Югославії; німців у Польщі та Чехословаччині; австрійців у Італії; українців та білорусів у Польщі. Всі ці недоліки в майбутньому приведуть до нової війни.

4. У 20-тих роках було зроблено ряд кроків для подолання найвразливіших місць Версальсько-Вашингтонської системи. Спроба ізолювати Росію через прихильність її лідерів до ідеї світової революції виявилася безуспішною. У 1922 р. делегацію Росії було запрошено на Генуезьку конференцію. На ній було зроблено спробу сформувати спільні умови для нормалізації відносин з радянською Росією. Країни Антанти виставили рахунок - 18 млрд крб. У відповідь радянська Росія - рахунок на 39 млрд крб. за збитки від інтервенції країн Антанти. Росія і Німеччина у містечку Рапалло уклали договір про відновлення дипломатичних відносин, що поклав початок співробітництву між Росією та Німеччиною у 20-х роках в економічній, політичній і військовій сферах. З 1924 р. починається хвиля дипломатичних визнань іншими країнами Заходу.

Встановлений у 1921 р. обсяг (132 млрд марок) був не під силу Німеччині. Франція вимагала платити, у 1923 р. окупувала разом з Бельгією Рурську область. Англія і США не підтримали дій Франції. У жовтні 1925 р. відбулася Локарнська конференція, її основою став рейнський гарантійний пакт, згідно з яким Франція, Німеччина і Бельгія брали на себе зобов'язання поважати чинні кордони і не нападати один на одного. У 1926 р. Німеччину було прийнято до Ліги націй постійним членом Ради..Для врегулювання ситуації, що склалася, у Лондоні було скликано міжнародну конференцію, на якій прийняли план Чарльза Дауеса - виведення франко-бельгійських військ з окупованих територій, Німеччина ж зобов'язувалась у найближчі чотири роки сплачувати 1-1,75 млрд марок на рік, а в наступні роки — по 2,5 млрд. Загальної суми репарацій так і не було встановлено.

1. Вміти давати відповіді на питання:

1. Час проведення Паризької конференції.

2. Учасники Паризької конференції, її лідери та їх мета.

3. Задачі Паризької конференції.

4. Основні рішення конференції.

5. Створення Ліги Націй, її завдання та наслідки діяльності.

6. Які рішення мирних конференцій мали попередити виникнення війни у майбутньому.

7. Завдання Вашингтонської конференції. Основні рішення Вашингтонської конференції.

8. В чому полягають причини неприйняття радянської влади в Росії країнами Антанти.

2. Вміти аналізувати: Чому рішення мирних конференцій не змогли забезпечити довготривалого миру в світі.

Позитивні та негативні наслідки роботи конференцій.

3. Підготувати доповіді: « Вплив Версальсько – Вашингтонської системи мирних угод на міжнародну ситуацію в світі».

Література

Основна:

Ладиченко Т.В.: Всесвітня історія 10 - А.С.К., 2007

Даниленко В.М. та ін.: Всесвітня історія 10 - Ніка – Центр, 2002

Давлєтов О.Р. та ін.:Всесвітня історія 10- Генеза, 2002

Додаткова:

Алексєєв Ю. М. Всесвітня історія ХХ ст. — К., 1994. — 168 с.

Газін В. П. Всесвітня історія ХХ ст.: Навч. посіб. — Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2004.-156 с.

Гончар Б. М., Козицький М. Ю., Мордвінцев В. М., Слюсаренко А. Г. Всесвітня історія: Навч. посіб. — К.: Знання, 2002. — 565 с.

Языков Е. Ф. История стран Европы и Америки в новейшее время (1918–1945): Курс лекций. — М.: МГУ, 1998. — 352 с.

Тема: Формування тоталітарних режимів: фашизм, нацизм, комунізм.

Основні поняття: тоталітаризм, фашизм, комунізм, расизм.

План:

1. Основні ознаки тоталітаризму.

2. Види тоталітарних режимів.

1. Тоталітаризм як суспільне явище містить такі основні ознаки:

1) абсолютний, нічим не обмежений конт­роль над життям людей у державі;

2) панування єдиної ідеології, єдиної правлячої партії, яка володіє монопольним правом на політичну діяльність; заборона політичної та іншої опозиції й вільнодумства;

3) нічим не обмежені насильство, диктатура й терор при досягненні мети;

4) перетворення всієї власності на державну;

5) мілітаризація, централізація та бюрократизація вла­ди;

6) тотальний контроль над духовним життям; політичні переслідування, порушення прав та свобод особистості;

7) створення системи всебічного впливу на особистість через школу, сім'ю, засоби масової інформації, державні й суспільні організації, діяльність яких повністю контро­люється партійним і державним апаратами;

8) прагнення поширювати серед інших на­родів свої ідеали та порядки;

9) культ особи вождя.

2. Для марксизму головною рушійною силою суспільного прогресу є класова боротьба, а робітничий клас покликаний покінчити з капіталізмом і побудувати безкласове суспільство. Перехід до соціалізму можливий лише в результаті всесвітньої соціалістичної революції (російські комуністи згодом почали відстоювати ідею можливості побудови соціалізму в окремо взятій країні) і встановлення диктатури пролетаріату.

Фашизм як політичний рух має ряд рис: расизм; інтереси нації вище індивідуальних, класових, фашисти висунули і прагнули реалізувати ідею держави, яка поглинає громадянське суспільство. Культ сили. У різних країнах фашистський рух мав свої специфічні риси. У німецькому фашизмі націоналізм набрав крайніх форм. На думку німецьких фашистів, історія людства була вічною боротьбою за існування різних рас і народів. Найбільш життєздатною вони вважали арійську расу, до якої відносили себе. її місія - завоювати світове панування. Італійський фашизм зразком для наслідування вважав Римську імперію і прагнув перетворити Середземне море в «італійське озеро».

Дата добавления: 2015-05-22