Діагностичні обмеження. Діагностичні можливості та обмеження

Діагностичні можливості та обмеження

Діагностичні можливості. Теппінг-тест дозволяє оцінити функціональні можливості рухового аналізатора, а також силу процесу збудження й рухливості основних нервових процесів. Перевагою теппінг-тесту є те, що порівняно з іншими методами, які вимірюють силу нервової системи, він не є довготривалим (триває 30 сек), зберігаючи при цьому високий ступінь кореляції з ними, зокрема, з методикою «нахил кривої», з рефлексометричною методикою «згасання з підкріпленням».

В окремих модифікаціях теппінг-тесту може відбуватися:

– оцінка максимальної частоти рухів упродовж 5 сек. Нейрофізіологічний зміст цього тесту полягає в оцінці властивості лабільності нервової системи – здатності нервових клітин швидко переходити зі стану загальмованості до стану збудження і навпаки. Цей показник використовується як один із показників швидкості поряд із часом простої сенсомоторної реакції.

– оцінка зручного і максимального темпу впродовж 10 сек, що дозволяє оцінити психомоторну установку на максималізацію чи мінімалізацію зусиль. У плані психомоторної регуляції цей варіант тест дозволяє оцінити здатність досліджуваного вибирати для себе такий темп рухів, при якому він зможе продемонструвати найкращий результат.

Слабким місцем теппінг-тесту є жорсткі критерії діагностики. Тому за критеріями тесту досліджуваних із сильною нервовою системою виявляється менше, ніж за іншими методиками. Проте під час використання теппінг-тесту чіткіше проявляються відмінності між «сильними» і «слабкими» за рядом діяльнісних та поведінкових характеристик.

Обов’язковою умовою діагностування сили нервової системи за допомогою теппінг-тесту є максимальна змобілізованість досліджуваного. Щоби досягти цього, варто не лише зацікавлювати суб’єкта результатами дослідження, але й стимулювати його в процесі роботи словами («не здавайся», «працюй швидше» тощо). Це сприяє більш чіткому диференціюванню досліджуваних на «сильних» та «слабких».

Важливо акцентувати увагу досліджуваних на тому, що починати варто відразу у високому темпі, інакше можна спотворити результати дослідження, наприклад, штучно створити випуклий тип кривої.

Методику «теппінг-тест» недоцільно застосовувати з дітьми, оскільки у них максимальна частота рухів невелика і міжіндивідуальні відмінності нівелюються. Крім того, вони не можуть тривалий час змушувати себе працювати у максимальному темпі.

Дата добавления: 2015-05-22