Тема 9. Собівартість продукти

Розрахунок впливу техніко-економічних чинників на зміну собівартості продукції в плановому році.

1. Відносна економія за рахунок змін обсягу виробництва.

а) відносна економія амортизаційних відрахувань:

Ап Аб

Е = (----- - -------) k_А * ТПп,

ТПп ТПб

де Аб, Ап - сума амортизаційних відрахувань у базисному і плановому роках;

ТПб, ТПп - обсяг товарної продукції в базисному і плановому роках;

k_А - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, що відносяться на собівартість продукції в базисному році.

б) відносна економія умовно-постійних витрат (без амортизації):

• визначаємо питому вагу умовно-постійних витрат (заробітна плата АУП, робітників на погодинній оплаті; витрати на освітлення і обслуговування будівель і споруджень, на пожежну і вартову охорону і тд.) у собівартості товарної продукції базисного року (Пб);

• визначаємо питому вагу приведених (до постійних) умовно-постійних витрат у собівартості товарної продукції базисного року (П^п_б):

де Т^б тп, Т^б _упв - темпи приросту (в %) товарно} продукції умовно-постійних витрат в базисному році;

• визначаємо економні умовно-постійних витрат в плановому році (Е):

де С_б - собівартість товарної продукції базисного року;

Т^птп - темп приросту товарної продукції в плановому році.

2. Відносна економія витрат за рахунок структурних зсувів у виробництві.

Зміна питомої ваги окремих виді в продукції в плановому році в порівняні з базисним роком:

де n - кількість видів продукції, що випускається;

С⁶_і - собівартість одиниці продукції і-го виду в базисному році;

Ц⁶_і; - оптова ціна одиниці проекційного виду в базисному році;

Q^п_б - обсяг виробництва продукції і-го виду (в натуральному вимірі) в плановому році;

3₆ - витрати на 1 грн. товарної продукції в базисному році;

ТП⁶_п - обсяг товарної продукції планового року в базисних цінах.

3. Економія витрат за рахунок підвищення технічного рівня виробництва.

а) економія від застосування нових видів сировини і матеріалів:

Е =(Н₁Ц₁ - Н_оЦ_о) х Q₁,

де Но, Н₁ - норма витрат старого і нового матеріалу;

Цо, Ц₁ - ціна натуральної одиниці матеріалу (відповідно старого і нового);

Q₁ - кількість одиниць продукції, що випускається з початку впровадження заходу до кінця планового року.

б) економія від зниження норм витрат сировини і матеріалів:

Е = (Н₁ Цо - НоЦо) х Q₁,

де Но, Н₁ - норма витрат сировини і матеріалів до і після впровадження заходів з її зниження;

Цо - ціна натуральної одиниці сировини і матеріалів у базисному році.

в) економія витрат за рахунок зниження трудомісткості виробництва одиниці продукції (економія заробітної плати з відрахуваннями на соціальні заходи):

д с

Е = [(Т₁ Сг₁ - Т_оСг_о) * (1 + —) * (1- —)] * Q₁

100 100

де То, Т1 - трудомісткість виробництва одиниці продукції в нормо-годинах до \ після впровадження заходу;

Сг_о,Сг₁ - середнього динна тарифна ставка робочого до і після впровадження заходу;

Д - середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії робітників;

С - встановлений відсоток відрахувань на соціальні заходи.

4. Економія витрат за рахунок удосконалення організації виробництва і праці.

а) економія витрат за рахунок поглиблення спеціалізації виробництва і
розширення кооперованих зв’язків (передача виробництва окремих
вузлів, деталей, лиття на інші підприємства):

Е = ((С-(Ц+Т_Р)* Q₁,

де С - виробнича собівартість вузла, деталі, лиття, що передається для виробництва іншим підприємствам;

Ц - ціна, за якою вузол, деталь чи лиття буде поступати за кооперацією від інших підприємств;

Тр - транспортні витрати на один вузол, деталі які будуть поступати за кооперацію від інших підприємств;

Q₁ - кількість вузлів, деталей, лиття, яка буде отримана за кооперацію від інших підприємств до кінця року.

б) економія витрат за рахунок вивільнення працівників, які знаходяться на погодинній оплаті праці:

С
Е = Л х Ф (1 +- -----) х М,

де Л - кількість працівників, що вивільнюються;

В - середньомісячна заробітна плата одного працівника даної категорії;

С - установлений процент відрахувань на соціальні заходи;

М - кількість місяців робота від початку введення заходу до кінця року.

Зведений розрахунок змін витрат на гривну товарної продукції за техніко-економічними чинниками.

Після розрахунків впливу техніко-економічних чинників складається зведений розрахунок зниження витрат на гривну товарної продукції. Цей процес підрозділяється на ряд етапів.

1. Витрати на 1 грн. ТП в базисному році (Вб):

Вб = Сб/ТПб

2. Собівартість товарної продукції планового року в цінах і умовах
базисного року:

3. Сума економії від зниження собівартості в плановому році під впливом
окремих техніко-економічних чинників:

Езаг = Σ Е_і,

де Е_і - економія (збільшення) собівартості під впливом і-го чинника.

4. Собівартість товарної продукції планового року в умовах планового
року і базисних цінах:

С^бп.п. = С⁶п.б.-(+)Езаг

5. Собівартість товарної продукції планового року в умовах і цінах
планового року:

Сп = С^бп.п. +(-)ΔС(ц)

5. Товарна продукція планового року в планових цінах:

ТПп = ТП^бп +(-) ΔТПц)

6. Витрати на 1 грн. ТП в плановому році (з урахуванням впливу техніко -
економічних чинників і змін цін на готову продукцію і матеріальні
ресурси):

Вп = Сп / ТПп

7. Зміна витрат на 1 грн. ТП в плановому році:

Вб -Вп
Д3 =----- ----- _х 100%

Вб

Методика калькуляції собівартості окремих видів продукції

Калькуляція собівартості продукції заключається у відношенні прямих та непрямих витрат (згрупованих за калькуляційними статтями) на собівартість одиниці окремих видів продукції. Для складення планових калькуляцій необхідно підготувати специфікації на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, а також ряд кошторисів комплексних непрямих витрат.

Порядок віднесення прямих витрат

1.Прямі матеріальні витрати розподіляються на собівартість окремих видав продукції (одиниці продукції) на основі планових норм витрат, специфікації, тарифів і цін з урахуванням усіх витрат щодо заготовки і доставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів і палива (що йде на технологічні цілі) на склад підприємства. Зворотні відходи (відходи матеріалів, які ще можуть бути використані самим підприємством в якості матеріалів, палива, на інші виробничі потреби або реалізовані на сторону) виключаються із вартості прямих матеріальних витрат.

2.У статтю «Основна заробітна плата виробничих робітників» включається заробітна плата виробничих робітників, які безпосередньо беруть участь у виготовлені продукції. Дані витрати відносяться на собівартість методом прямого рахунку, виходячи з технологічної трудомісткості продукції, погодинних тарифних ставок виробничих робітників, індивідуальних і комплексних відрядних розцінок.

3.У статтю «Додаткова заробітна плата виробничих робітників» включаються виплати, передбачені законодавством про працю»колективними угодами. Дані витрати включаються в собівартість окремих виробів пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників.

4.Відрахування на соціальні заходи визначаються у відповідності з встановленою нормою у відсотках до витрат на основну і додаткову заробітну плату виробничих робітників..

5.Кошторис витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції складається для кожного виду продукції, що освоюється. Сюди включаються частини витрат на проектування продукції, технологічну підготовку виробництва, проведення дорозвідкових робіт (в добувній промисловості), що відносяться на собівартість продукції. Дані витрати називають витратами майбутніх періодів. Друга частина витрат на освоєння виробництва продукції покривається із фонду розвитку виробництва.

Витрати майбутніх періодів включаються в собівартість продукції методом прямого рахунку протягом встановленого строку к покриття з початку їх серійного або масового випуску, виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що випускається в цьому періоді.

Порядок розподілу непрямих витрат

6. Витрати на утримання і експлуатацію машин іобладнання (ВУЕМО) можуть розподілятися 3-ма способами.

а) на спеціалізованих виробництвах, що випускають тільки один вид
продукції, ВУЕМО розподіляються методом прямого рахунку;

б) на підприємствах, що випускають продукцію з однаковими
(приблизно рівними) рівнями механізації виробництва і структурою
машиноемності продукції, ВУЕМО можуть розподілятися у відповідності
з рекомендаціями СБО 16 «Витрати»:

• пропорційно сумі основної зарплати виробничих робітників;

• пропорційно прямим витратам на оплату пращ;

• пропорційно прямим матеріальним витратам;

• пропорційно всій сумі прямих витрат на одиницю продукції.

в) на підприємствах, що випускають продукцію з різним рівнем
механізації виробництва і/чи різноманітною структурою машиноемності
продукції ВУЕМО повинні розподілятися на основі кошторисних ставок.
Останні розраховуються на основі:

- машинного часу (в розрізі окремих груп обладнання), що витрачається
на виготовлення одного виробу;

- вартості однієї машино-години (верстато-години) відповідного
обладнання.

7.Загальновиробничі витрати. Якщо підприємство (цех) випускає
один вид продукції, то ЗВВ будуть прямими витратами і не потребують
розподілу за видами продукції. В інших випадках необхідно вибрати базу
розподілу (СБО 16 «Витрати»).

8.Адміністративні витрати розподіляються аналогічно загально виробничим витратам.

9.Витрати на збут. Частина витрат, пов'язаних із збутом продукції,
є прямими (тобто можуть бути віднесені до конкретних видів продукції) і
розподіляються методом прямого рахунку. Друга частина, яка відноситься до непрямих витрат, розподіляється пропорційно виробничій собівартості одиниці продукції.

Складення кошторису витрат на виробництво

Кошторис витрат на виробництво складається з цілю визначення загальної суми всіх планових витрат підприємства (за економічними елементами) і взаємного зв'язку плану собівартості з іншими розділами техніко-економічного плану підприємства.

В кошторис витрат на виробництво включаються: 1) витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у випуску промислової продукції; 2) витрати на виконання робіт та послуг нормативного характеру як для господарств свого підприємства (капітальне будівництво, житлово-комунальне господарство), так і для інших організацій.

Не включаються в кошторис витрат на виробництво: 1) витрати окремих підрозділів підприємства, що відносяться до інших галузей народного господарства (будівництво, сільське господарство і т.ін.); 2)вартість продукції власного виробництва, яка споживається всередині підприємства на промислово-виробничі потреби (внутрішньозаводський обіг).

Виключення становлять підприємства текстильної, шкірно-взуттєвої, хутряної, м'ясної, цукрової, маслобійно-жирової, мукомольної, тютюново-махорочної промисловості.

Порядок розрахунку, що проводиться у звідному кошторису витрат на виробництво, може бути представлений слідуючою схемою:

1. Приводиться і підсумовуються дані за статтями калькуляції на основі розроблених окремих кошторисів витрат за цими статтями (поза виробничих витрат). Сума величин за цими статтями е сумою витрат на виробництво.

2. Для визначення виробничої собівартості валової продукції
необхідно зкорректувати величини, розраховані в попередньому пункті.

2.1.Вирахувати витрати на роботи і послуги, які не включаються до
складу валової продукції (будівельно-монтажні роботи, що виконуються
промисловим персоналом підприємства для капітального будівництва
житлово-комунального господарства; послуги транспорту підприємства,
що надаються стороннім організаціям \ невиробничим господарствам
підприємства; лабораторій, проектні та науково-дослідницькі роботи, які
виконуються для сторонніх організацій; роботи, пов'язані з підготовкою
та освоєнням виробництва продукції, що відшкодовуються за рахунок
коштів фонду розвитку виробництва чи спеціальних асигнувань.

2.2.Врахувати зміни залишків витрат майбутніх періодів: якщо
залишок на кінець періоду зростає в порівнянні з початком періоду, сума
збільшення відраховується із витрат на виробництво, якщо зменшується
то сума зменшення додається до витрат на виробництво.

2.3.Врахувати зміни залишків резервів майбутніх платежів: приріс
додається, зменшення віднімається.

Отримана сума є виробничою собівартістю валової продукції.

3. Для визначення виробничої собівартості товарної продукції
необхідно виробничу собівартість валової продукції з коректувати на
величину змін собівартості залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструментів, оснащення власного виробництва за період, що планується: приріст віднімається, зменшення додається. Отримана сума є виробничою собівартістю товарної продукції.

4. Додавання до розрахованої суми поза виробничих витрат формує повну собівартість товарної продукції.

6. Коректування повної собівартості товарної продукції на величину зміни собівартості залишків нереалізованої продукції формує собівартість реалізованої продукції (приріст віднімається, зменшення додається).

Дата добавления: 2015-05-22