Психофізіологічний стан особистості

Психофізіологічний стан – це тимчасові фізіологічні зрушення в організмі людини, що, накладаючись на стійкі індивідуальні якості, впливають на результат її діяльності. Такі стани можуть істотно впливати на психічні процеси, відбиватися на результатах діяльності. Наприклад, стан тривоги посилює спроможність до швидкого виявлення й оцінки небезпеки, а стан стомлення знижує цю спроможність.

1) трудове стомлення – тимчасовий занепад сил, що призводить до зниження дієздатності при фізичній або розумовій діяльності. Характеризується конфліктом між зовнішніми вимогами та можливостями, які знизилися, людини, що підвищує схильність до нещасних випадків. Кожному 4-му нещасному випадку передує стомлення.

2) монотонія – психофізіологічний стан, викликаний одноманітністю сприймання або дій.

Розрізняють 2 види монотонії:

• Інформаційне перевантаження – надходження великого обсягу однакових сигналів при багатократному повторенні одноманітних дій (конвеєр);
• Постійність інформації і нестача нової (спостереження за приладними пультами в очікуванні важливого сигналу).

Монотонія характеризується такими ознаками: «виробнича нудьга», уявне подовження тривалості робочого дня; стомлення; сонливість. Усе це призводить до збільшення травматизму й аварій.

3) стрес – стан психічної напруженості, викликаний труднощами, небезпеками, що виникають у людини при вирішуванні важливого для неї завдання. Стрес виявляється в зростанні біоелектричної активності мозку, підвищенні частоти серцебиття, зростанні систолічного тиску крові, розширенні кровоносних судин, збільшенні вмісту лейкоцитів у крові, тобто в цілому ряді фізіологічних зрушень в організмі, які сприяють підвищенню його енергетичних можливостей та успішності виконання складних та небезпечних дій. Тому сам по собі стрес є не тільки доцільною захисною реакцією людського організму, а й механізмом, що сприяє успіху трудової діяльності.

Рис. 1. Закон Йєркса-Додсона, що повʼязує активацію нервової системи з ефективністю роботи

Між активацією нервової системи та ефективністю дій немає пропорційної залежності. Була встановлена закономірність, що отримала назву інвертованої U-подібної кривої. Стрес позитивно впливає на результати лише доти, доки він не перевищив критичного рівня. При перевищенні цього рівня в організмі розвивається процес гіпермобілізації, що тягне за собою порушення механізмів саморегулювання і погіршення результатів діяльності аж до її зриву.

Стрес, що перевищує критичний рівень, називають дистресом. У стані дистресу людина метушиться, має загнаний вигляд, працює через силу, не бачить, що відбувається навколо. У результаті виникають небезпечні ситуації, підвищується ймовірність нещасних випадків. Прояв активації нервової системи і самі криві Йеркса-Додсона для всіх людей індивідуальні. Люди з сильною нервовою системою при виконанні звичайних завдань під впливом активації підвищують ефективність праці (ліва частина кривої). Люди зі слабкою нервовою системою і симптомами тривоги відповідають високою активацією вже на порівняно прості завдання, тобто переходять у стан дистресу зі всіма наслідками, що звідси випливають.

Таким чином, стрес, який не перевищує певного рівня, сприяє подоланню труднощів. Однак слід памʼятати, що це досягається за рахунок мобілізації ресурсів організму. Часта мобілізація ресурсів негативно відбивається на здоровʼї людей.

4) алкогольне спʼяніння

5) пережита небезпека чи «травматичний невроз»

Характеризується занепокоєнням, тривогою, що виникає як реакція на пережитий нещасний випадок і сприймається людиною не в минулому, а як майбутнє, що ще треба пережити. Звідси виникає настрій на допущення помилки.

6) стан тривоги

Характеризується емоційною реакцією людини (переживання) на зміст виниклої ситуації. Така реакція може сприяти успіху в певній обстановці чи протидіяти йому залежно від значущості переживань.

Дата добавления: 2015-05-22