Схильність до ризику

Мотиви

Соціально-психологічні складові діяльності

Діяльність виникає тоді, коли у свідомості людини актуалізується конкретний обʼєкт.

Соціально-психологічні складові діяльності:

Потреба – це обʼєктивна необхідність, потреба людини у речовині, енергії, інформації. Їх можна обʼєднати в 3 групи: жити, пізнавати, займати відповідне становище в суспільстві. Потреби є збудниками діяльності.

Мотиви – усвідомлені психологічні фактори, що визначають вибір мети. Є формою субʼєктивного відображення потреб.

Мета – це ідеальний результат діяльності, що подається думкою. «Мотив - мета» - це своєрідний «вектор», що задає спрямованість і інтенсивність мети. Мета повʼязує соціально-психологічні і процесуальні аспекти діяльності.

Діяльність – це форма активного ставлення людини до навколишнього світу. Вектор «мотив - мета» реалізується в діяльності. Здійснена діяльність (досягнена мета) створює можливість «переходу» цього вектора на новий рівень. У цьому напрямку розвиваються здібності людини, її інтереси, навички, морально-вольові якості, професійна майстерність, тобто особистість у цілому. У діяльності відбувається взаємне доповнення і компенсація одних якостей іншими.

Стимули – зовнішні фактори, які посилюють прагнення до мети.

Мотиви є тими психологічними факторами, виходячи з яких, людина у певній ситуації діє так, а не інакше, часом навмисно йде на порушення правил, піддаючи себе небезпеці.

При дотриманні балансу мотивів можна досягти досить високого рівня безпеки.

Людям властиво керуватися не окремими, а кількома мотивами, діяти під впливом не одиничних, а ряду потреб. Усі ці збудники, разом узяті, створюють складний комплекс рушійних і спрямованих показників діяльності людини. Але «будь-яка діяльність потенційно небезпечна» - це основна аксіома БЖД. Серед індивідуальних якостей особистості, що впливають на безпеку діяльності, мотивація займає найважливіше місце.

Щоб зрозуміти причини, що спонукають розсудливих людей часом навмисно йти на порушення правил, і наражати себе при цьому на високу небезпеку, необхідно перш за все розкрити мотиви такої поведінки. Виявивши ці мотиви і ті обʼєктивні причини, які стоять за ними, уже можна шукати практичні шляхи для усунення або зменшення впливу факторів, що породжують небажану мотивацію, а також шляхи психологічних чинників, які б допомогли неприйняттю таких мотивів.

У діяльності проявляються такі основні змістовнотвірні мотиви (мотиви трудової діяльності):

1) вигода – матеріальна (зарплата, премія) і соціальна (престиж, самоствердження);

2) безпека – фізична (уникнути небезпеки), матеріальна (позбавлення премії, зниження зарплати), соціальна (адміністративне покарання, втрата авторитету);

3) зручність – вибір способу виконання завдання з меншими енергетичними витратами і психологічною напругою;

4) задоволення – задоволення від результатів праці залежно від ціннісних критеріїв;

5) нівелювання в трудовому колективі – бути не гірше за інших.

Крім того, психологи виділяють ситуативні мотиви, що відбивають загальне орієнтування субʼєкта на досягнення мети (мотивація до успіху) або запобігання невдач (мотивація до самозахисту).

Було експериментально встановлено, що перевага мотивації до запобігання невдачі властива людям, більш схильним до небезпек («уродженим травматикам» з К. Марбе). Ті робітники, які мали багато нещасних випадків, віддавали перевагу більш простим і безпечним завданням, тобто більше орієнтувалися на запобігання невдач (спрацьовувала мотивація до самозахисту). Ті ж, хто не мав власного досвіду нещасного випадку, не боявся складних і небезпечних завдань, орієнтується, в основному, на досягнення мети.

На вибір мотиву поведінки впливають такі властивості як темперамент і ціннісна орієнтація особистості. Було, наприклад, помічено, що меланхолікам більш властива мотивація до самозахисту, ніж до досягнення мети.

Психологи виділяють два основні напрямки ціннісної орієнтації особистості:

• орієнтація на «я» (переважають егоїстичні думки);
• орієнтація на завдання.

Люди індивідуалістичної спрямованості з орієнтацією на «я» дуже чутливі до суспільної думки дуже вразливі, якщо мова йде про їх репутацію. У них переважає мотив прагнення до успіху.

Люди колективістського типу «орієнтовані на завдання», прагнуть домогтися обʼєктивних соціально цінних результатів. У такій позиції людину більше за все хвилює можливість невдачі. Треба зазначити, що чим сильніший мотив до досягнення мети, тим більше переживається загроза її недосягнення. Тому виходить, що при дуже сильній мотивації до успіху люди схильні вибирати більш прості завдання, в яких менша небезпека невдачі.

Вибір мотиву поведінки в конкретній ситуації переважно визначається такою психофізіологічною якістю особистості, безпосередньо віддзеркалюваною на безпеці її діяльності, як схильність до ризику. Ця якість не тільки визначає вибір більш ризикованої поведінки, а й породжує недооцінку можливої небезпеки.

Словник російської мови С.І. Ожегова наводить два трактування слова «ризик». Згідно з першим, «ризик» розцінюється як «можлива небезпека», тобто як небезпечна умова виконання дії, наприклад, якщо людина свідомо «йде на ризик» і з «ризиком для життя» виконує обовʼязки пожежника. Згідно з другим трактуванням, ризик розглядається як «дія навдачу» в надії на щасливий результат, тобто як дія «на свій страх і ризик», чинена в умовах невизначеності. При цьому невизначеність може стосуватися і можливості досягнення бажаної мети при такій ризикованій поведінці (діє мотивація до успіху), і можливості запобігання фізичної небезпеки (травми) при її здійсненні (мотивація до самозахисту). Прикладом ризикованої дії служать випадки, коли люди навмисно порушують правила безпеки в надії, що все обійдеться.

Аналіз різних життєвих ситуацій показує, що ризик може бути і метою діяльності, якщо людина спеціально ризикує тільки задля того, щоб переконатися або показати іншим, що вона не боїться небезпеки (фізичної або недосягнення мети). В цьому випадку ризик стає засобом самоствердження.

Часом про ризик говорять як про якусь потребу, що виявляється в потязі до небезпеки. При цьому людина спеціально вибирає небезпечні цілі або небезпечні способи їх досягнення тільки заради самого ризику і повʼязаних з ним гострих відчуттів.

Поведінка людини в небезпечній ситуації залежить не тільки від названих обʼєктивних умов, а й від того, наскільки адекватно ці умови відбиваються у її свідомості. Як свідчать дослідження, ступінь адекватності усвідомлення небезпечних ситуацій значним чином залежить від індивідуальних якостей особистості. Наприклад, люди, що відрізняються слабкою нервовою системою, тривожністю, звичайно завищують ступінь небезпеки. Людям же, що спонукаються сильним прагненням до досягнення мети й одержання виграшів від цього, властиво часом, навпаки, занижувати рівень небезпеки і вважати її прояв малоймовірним.

Дата добавления: 2015-05-22