Збігалися з невербальними.

Дуже важливо, щоб вербальні сигнали самоподачі відносин

Дуже важливо вміти показати партнеру своє ставлення до нього: частіше добре, але іноді й не дуже.

Значно програють самоподачі відносин.

Самоподача ставлення.

Самоподача привабливості.

Привабливість теж є предметом управління. При цьому, якщо самоподача переваги не завжди важлива для людини, то самоподача привабливості важлива для всіх.

Механізми сприйняття привабливості і сприйняття переваги схожі.

УВАГА! Знаки привабливості треба шукати не в тій чи іншій зовнішній характеристиці (кольорі очей чи волосся), а в соціальному значенні певної ознаки, що служить знаком привабливості.

Існують схвалювані і не схвалювані суспільством чи конкретними соціальними групами типи зовнішності. І привабливість — це не що інше, як ступінь наближення до того типу зовнішності, що максимально схвалюється групою, до якої належать індивіди.

Знаками привабливості можуть бути:

o витрати людини на свій зовнішній вигляд,

o ті зусилля, та робота, яку вона має виконувати для створення певного зовнішнього вигляду.

Самоподача переваги і привабливості

за важливістю і «частотою вживання»

Самоподача ставлення відбувається набагато усвідомленіше, ніж попередні варіанти самопрезентації.

Знаками ставлення, котрі запускають відповідну схему формування враження, є усе, що свідчить про згоду чи незгоду партнера з нами.

Психологи Каррі і Кені, виявивши думку випробуваних з ряду питань, знайомили їх з думками з тих же питань, що належать іншим людям, і просили оцінити цих людей. Пропоновані думки варіювали від повного збігу до повної розбіжності з позицією ви­пробуваних. Виявилося, що чим ближче чужа думка до власної, тим вище оцінка людини, яка висловила цю думку. Ця закономірність має і зворотну силу: чим вище оцінюється хтось, тим більша подібність його поглядів із власними від нього очікувалася.

Способи самоподачі ставлення:

вербальні – основною метою є максимальне вираження згоди зі співрозмовником у значимих для нього питаннях. Гарним прийомом при цьому є використання спільної теми для розмови, де погляди свідомо збігаються.

невербальні – величезна кількість непрямих ознак згоди: це певна поведінка (рухи, що схвалюють чи підбадьорюють, усмішки в потрібних місцях), інші прояви, що відповідають вашій позиції, і навіть сама манера триматися, а такожвикористання пози, розташування тіла стосовно співрозмовника.

Ø Імідж

Імідж (від англ. Image — образ) — це візуальна привабливість особистості. Імідж виконує дуже важливу комунікативну функцію: це символ, що без слів розповідає навколишнім про те, на якому східці суспільних сходів перебуває людина, до якого передбачуваного кола професій належить, про її характер, темперамент, фінансові можливості, смак, іноді навіть про родинний стан і багато чого іншого.

Складові елементи іміджу:

те, як людина «обігрує» свою зовнішність,

її манера триматися,

жести,

голос і мовлення,

предмети, що її оточують,

навіть те, якими канцелярськими товарами вона користується.

Увага! Люди оцінюють один одного за зовнішнім враженням, що складається протягом перших п'яти секунд знайомства і за першими п'ятьма секундами розмови.

Красивим людям легше створювати ефект особистої чарівності. Психологи знають, що з 10 випадків принаймні у вісьмох наше перше враження про інших людей складається за їхніми зовнішніми даними. Однак відсутність привабливих зовнішніх даних не перекриває дорогу до створення сприятливого особистого іміджу. Треба тільки хотіти і вміти щонайкраще самовиразити свої позитивні особистісні якості.

У кожній людині закладена здатність подобатися іншим.

Бути чарівним — це свого роду мужність, тому що потрібна безупинна робота над собою. Можуть бути і поразки, які треба вміти стійко переносити. Чарівність — це не стільки візуальна привабливість особистості, скільки повнота довіри, щиросердечне ставлення до людей. Загальний імідж людини починається з її внутрішньої сутності, що відбивається в її зовнішності.

Центральну частину іміджу складає осмислений зовнішній вигляд, що повинен сигналізувати про професійно-ціннісні властивості особистості і сприяти формуванню репутації.

Стратегічні техніки самопрезентації, що їх люди використовують у повсякденному житті:

1) інграціація — прикрашання, самовихваляння, прагнення зробити себе привабливим, особливо для тих, хто має високий статус;

2) самопідтримка — прагнення справити враження, описуючи свої таланти і видатні знання;

3) «грітися в променях чужої слави» — вибудова свого образу через підкреслення тісного зв'язку з успішними, знаменитими, видатними людьми;

4) врівноважування успіхів і помилок — створення перешкод і обґрунтування виправдань для поганих результатів і невдач.

Пріоритетні якості, що формують позитивний імідж людини:

o Перша група – природні якості: комунікабельність (здатність легко сходитися з людьми), емпатичність (здатність до співпереживання), рефлексивність (здатність зрозуміти іншу людину), красномовність (здатність впливати словом). Ці якості складають матрицю природних обдарувань, що характеризуються як «уміння подобатися людям».

o Друга група – характеристики особистості, що є наслідком її освіти і виховання: моральні цінності, психічне здоров'я, знання набору людських технологій. Такими технологіями є: міжособистісне спілкування, діловий спіч, попередження і подолання конфліктних ситуацій тощо.

o Третя група – те, що пов'язане з життєвим і професійним досвідом особистості.

Імідж, що презентується навколишнім людям, складається з трьох частин:

o • власний уявний імідж;

o • проекційний імідж — те, як, на вашу думку, вас сприймає навколишній світ. Чим ближче ця репрезентація до власного уявлення, тим впевненіше може почувати себе людина відносно власного іміджу;

o • набутий імідж — те, як інші бачать вас насправді. Якщо цей імідж розходиться з проекційним, це означає, що людина погано обміркувала, яким чином представити себе.

Дата добавления: 2015-05-22