Для управління людиною

Яку б люди не навчилися вико­ристовувати

І використовується маніпуля­торами.

Усе це може бути використане

У їх­ньому нерозумінні самих себе.

Питання 3.

Маніпуляторство (чи витончене удавання) – ре­зультат не стільки інтелектуальних зусиль людини, скільки умілого використання нею власних несвідомих ресурсів.

В основі маніпуляції завжди лежить

використання слабкостей партнера.

Ніхто не бажає показатися боягузом, нерішучим, жадібним, нерозумним. Навпаки, кожний бажає виглядати гідно, бути великодушним, захисником, відчувати свою перевагу, зна­чимість, дістати похвалу і т. ін.

За критерієм «ставлення до людей» особистість може бути:

ü актуалізатором,

ü маніпулятором.

Ø Актуалізатор (той, що прямує до оптимальності) відрізняє­ться:

o більшою незалежністю від нав'язаних схем,

o щирістю в по­чуттях,

o вірою в себе й інших

o розумінням себе й інших.

Ø Маніпулятор відрізняється:

o нещирістю,

o байду­жістю чи недружелюбністю до партнера,

o прагне до експлуатації й контролювання інших.

Маніпулятор прагне використовувати людей,

актуалізатор — взаємодіяти з ними.

Причини маніпулятивної поведінки:

o недовіра;

o неготовність зізнатися у своїх людських слабкостях;

o непередбачуваність життя;

o уникнення інтимності і незрачних ситуацій;

o прагнення догодити усім.

Характерні риси маніпулятора:

o неправда (фальш, шахрайство) — використання різних прийомів, методів і маневрів, розігрування ролей;

o неусвідомленість дійсного значення життя, обмеженість сприйняття локальними цілями; апатія, нудьга;

o закритість, навмисність, прагнення контролювати си­туацію;

o цинізм (безвір'я) — не довіряє ні собі, ні іншим; поділяє людей на контрольованих і тих, хто контролює.

Можливість маніпулювати людьми криється в них самих,

Джерела маніпулювання:

1. Людьми керують їхні потреби.

2. Кожна людина має якісь слабкі сторони.

3. Кожний має певні пристрасті.

4. Усі люди звикли діяти за певними правилами, дотримува­тись ритуалів.

Немає такої людської потреби,

Класифікація потреб людини, запропонована А. Маслоу: 1) фізіологічні потреби (їжа, вода, житло, відпочинок, здо­ров'я, бажання уникнути болю, секс і т. ін.); 2) потреба в безпеці, впевненості в майбутньому; 3) потреба належати до якоїсь спільноти (родини, компанії друзів, однодумців і т. ін.); 4) потреба у повазі, визнанні; 5) потреба самореалізації. 6) буде доцільним враховувати ще од­ну значну потребу — потребу в позитивних емоціях. Експлуатація кожної з названих потреб дозволяє маніпулятору впливати на людину.

Серед причин виникнення маніпуляцій треба відзначити

психокомплекси, притаманні практично всім людям.

Психокомплекси — це тонкі струни людської душі, які слух­няно відгукуються на різні лади від умілого дотику майстра. То­му вплив на психокомплекси і є найефективнішим засобом мані­пулювання людьми. Коли психокомплекси спрацьовують, люди­на стає некритичною, починає поводитися, як дитина, слухняна чужій волі. Не випадково було сказано, що істина не у вустах тих, що говорять, а у вухах тих, що чують.

Типовими психокомплексами є:

o страх; o цікавість; o жадібність; o перевага; o великодушність; o доброта; o жалість; o провина;

o муж­ність; o жіночність; o справедливість; o помста; o заздрість; o ревно­щі; o патріотизм;

o секс; o еротика; o виклик; o краса; o естетика; o досконалість; o діти

Всі шахрайства — від дрібних до найбільших — будуються, як пра­вило, на використанні жадібності людей, прагнення швидко роз­багатіти. Бажання легкого й великого виграшу є такими сильними, що паралізує елементарну обережність. Прикладів цьому безліч. Численні афери інвестиційних фондів і фінансових компаній, що обіцяли неправдоподібно високі дивіденди, сотні тисяч обдуре­них вкладників. Як тут не згадати Поле Чудес у Країні Дурнів. Ще одна людська слабкість — цікавість, зокрема — бажання довідатися про своє майбутнє, долю. Цю слабкість уже багато століть успішно експлуатують ворожки, провидці, хіроманти та інші. І в наше, здавалося б, освічене століття ті ж циганки постійно знаходять бажаючих поворожити. Інша людська слабкість — потреба гострих відчуттів. Реалізу­ється в азартних іграх. Цієї слабкості піддається, в основному, сильна стать. Не випадково через це в казино діє інструкція пер­соналу: якщо чоловік починає грати на великі ставки, то його дружину (якщо така поруч) варто відлучити від нього, наприклад, безкоштовним частуванням і випивкою в буфеті — тільки б не охолодила його азарт своєю розважливістю. Бажання створити враження, покрасуватися також викорис­товується маніпуляторами. Зразком тут може бути хитра лисиця з байки Крилова «Ворона і Лисиця». Таким чином, мова йде фактично про людські слабкості. Немає таких людських вад, що не використовувалися б для прихо­ваного управління людьми. Найпоширенішими вадми, що до­зволяють маніпулятору здійснювати приховане управління людиною, є: цікавість, непевність у собі, глупота, повільність, жалісливість, азартність, любов до підношень і до лестощів, приниженість, забо­бонність, сугестивність, схильність до впливу настанов, хвалькува­тість, неуцтво, нерозвиненість мовлення, слабкохарактерність, жадіб­ність і марнославство, відсутність морального стрижня, заздрість.

Системи маніпулятивної поведінки:

Активна: маніпулятор прагне очолювати і панувати за будь-яку ціну, за допомогою активних методів, користаючись більш високим положенням у відносинах. Спирається на безсилля ін­ших і домагається контролю над ними.

Пасивна: маніпулятор ніколи не виявляє роздратування; мля­вий і пасивний. Прикидається безпомічним і дурним. Дозволяє іншим думати і працювати за себе. Виграє, зазнаючи поразки.

Змагальна: маніпулятор прагне виграти за будь-яку ціну. Життя — постійний турнір, а люди — суперники чи вороги. Поєднання активної і пасивної системи.

Байдужна: відкидання турботи; маніпулятор грає в байдуж­ність, індиферентність. Намагається піти, відсторонитися від кон­тактів. Йому ніби-то «на все начхати». Насправді це провокація, розрахована на почуття провини у партнера.

У рамках тієї чи іншої маніпулятивної системи кожен з тих, хто маніпулює, прагне вибрати ту роль, яка йому більше зна­йома, була ним використана раніше і принесла бажаний резуль­тат; найбільшою мірою відповідає ситуації та цілям; відповідає його внутрішнім уявленням й особистісним якостям.

Відповідно можна говорити про певні

маніпулятивні ролі (чи типи маніпуляторів):

«Тато-мама» — оберігає своїх обранців від хвилювань по­всякденного життя. Піклується про них, однак під тягарем доб­ровільних обов'язків часто забуває запитати, чи хочуть інші його опіки. Він «впевнений», що робить саме те, що найкраще як для нього, так і для його найближчого оточення. Не допускає думки, що може помилятися.

«Останній з праведників» — відмітними рисами маніпуляції є постійний контроль, критика і пробудження комплексу непов­ноцінності в іншої людини. Намагається викликати в оточуючих почуття провини, довести, нібито вони погані, слабохарактерні, безвідповідальні і т. ін. Сам поводиться як «диктатор», будучи впевненим у власній безгрішності.

«Диктатор» — мова йде про начальника, що не терпить запе­речень, чи батька, чиє «Я сказав!» звучить дуже вагомо. Як прави­ло, посилаються на авторитет, на традиції чи спадщину предків.

«Неборака» — охоче б виконав усе, що необхідно, але йому ні­бито не вистачає здібностей. Випинає свою удавану ущербність, виказує себе людиною, комплекс неповноцінності якої виник не на порожньому місці. Малоприємні доручення «не чує», «забуває».

«Математик» — швидко, легко й успішно прораховує, що для нього найвигідніше в сформованій ситуації. Обирає тактику пряника або батога, чи зненацька про все «забуває», «хворіє». Однак про те, що йому дійсно цікаво чи потрібно, він прекрасно пам'ятає.

«Плющ» — схожий на «небораку». Маніпулює оточуючими, симулює повну від них залежність. Нібито інші більш сильні, по­винні про нього піклуватися, а він буде на них паразитувати. Да­ний тип схильний до іпохондрії, випинання власних проблем і нелегкої долі.

«Грубіян» — просто перекрикує своє оточення. Маніпулює за допомогою хамської поведінки, перебуваючи в абсолютній впев­неності, що саме він має право на істину в останній інстанції. Люди поступаються його натиску головним чином тому, що їм неприємно бути схожими на нього.

«Самовідданий» — маніпулятор декларує, нібито йому для себе нічого не потрібно, він старається заради блага інших, не думаючи ні про яку подяку. Готовий віддати останню сорочку, жертвувати і любити до повної самовіддачі, а від вас, мовляв, по­трібна лише дрібниця: зробити те і те.

«Мафіозі» — вихідна маніпулятивна позиція з деякою част­кою перебільшення, як у легенді про Фауста і Мефістофеля. В основу ідеології покладено наступне: «Я твій захисник, надія й опора. Я багато чого готовий для тебе зробити, але ти не повинен робити нічого такого, що мені не подобається чи може мені зашкодити. Хто не зі мною, той проти мене!»

Дата добавления: 2015-05-22