Теоретичні основи психології управління. Раціональність в українській ментальності яскраво виражена в тяжінні до повільних, еволюційних шляхів розвитку

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Раціональність в українській ментальності яскраво виражена в тяжінні до повільних, еволюційних шляхів розвитку. Емоційність же як риса соціальної психіки є скоріше проявом культурно-цін­нісних настанов соціуму, ніж логіко-нормативних. Сенсорність пов'язана з конкретним, предметним сприйняттям дійсності на від­міну від інтуїтивності, для якої більш характерним є абстрактно-образний спосіб мислення. Щодо шкали екстернальності-інтер-нальності, то слід зазначити, що більшість якостей, що відобража­ють характер українського етносу, зміщені в бік екстернальності.

Ідентифікація українського менталітету дає можливість підійти до вирішення проблеми соціального управління, спира­ючись на дві детермінанти — національну ідею та лідерство як її виразника. Національна ідея має бути адекватною ментальним особливостям української нації. Така ідея може містити в собі ра­ціональне начало, визначаючи конкретні цілі й реальний механізм їх досягнення. У житті українця з його чутливо-емоційно-чуттєвим характером біосфера завжди стояла попереду техносфери. Остання є більш адекватною раціонально-логічному менталітету північно-західних етносів. Характерною рисою українського соціуму є те, що міцність внутрішніх колективних зв'язків у ньому великою мірою залежить від особистісних характеристик взаємодіючих суб'єктів, тобто визначальну роль відіграють морально-етичні фак­тори. Інтелект, високий професіоналізм не «володіють» такою си­лою й авторитетом для колективної свідомості, як уміння емоційно впливати на оточення, використовуючи механізм симпатії. Пре­валювання в соціальній психіці українського соціуму емоційного фактора створює в організаційній структурі суспільства дисбаланс у співвідношенні між формальною й неформальною організаціями на користь останньої. Такий дисбаланс підсилює тенденцію до під­бору кадрів в організаційних структурах за принципом довіри.

«Всесвітня чутливість», про яку говорили кращі представ­ники української культури, — не просто елегантна формула. Це спосіб існування слов'янської душі: відібрати краще — прийня­ти — увібрати — пережити — переосмислити — трансформувати.

Україна засвоїла й переплавила у своїй суспільній свідомості, у своїй ментальності ряд рис та особливостей європейських та азі­атських культур. Ці риси лише посилили своєрідність української ментальності, але не змогли кардинально вплинути на неї, а тим більше — змінити її.

Спробуємо спрогнозувати майбутнє управлінських культур.

Незважаючи на істотні відмінності між управлінськими куль­турами, в умовах інтернаціоналізації всіх сфер життя ця проблема поступово починає втрачати свою актуальність. Більше того, на думку багатьох авторів, поява в науковому обігу декількох різно­видів управлінських культур була зумовлена необхідністю дати зрозумілі пояснення «економічного дива» японського, скандинав­ського, корейського зразків.

Сьогодні кожен із нас існує не тільки в національному духо­вному просторі, а й, загалом, у культурно-інформаційному полі людства. Ми відкрили для себе моделі існування інших народів. Це зумовило прискорення процесу конвергенції різних управ­лінських культур і становлення принципово нової управлінської культури. Між керівниками, які представляють різні управлінські моделі, відбувається взаємний обмін новими ідеями, найбільш про­дуктивними методами управління, сучасними організаційно-тех­нічними формами й засобами управління.

Попри всі труднощі цього суперечливого процесу, важливо уникнути двох крайнощів. По-перше, замикання в рамках націо­нально-етнічних підходів щодо вирішення актуальних проблем, абсолютизації явних переваг нашого менталітету, обожнювання й схиляння перед колишньою радянською управлінською культу­рою, підживлюваних гаслом, яке відомий поет виразив словами: «У советских — собственная гордость...».

По-друге, орієнтація винятково на зарубіжний управлінський досвід, що звеличується як джерело мудрості на всі випадки життя. Життя показує безперспективність сліпого перенесення та присто­сування управлінських рецептів, придатних для однієї країни, для однієї ситуації, до потреб і запитів іншої країни, іншої ситуації.

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

Важливо пам'ятати, що в кожного народу — своя особлива цінність. В американців — це успіх і запал молодої нації, у європей­ців — усталеність, стабільність життя, у японців — вірність традиці­ям, «японському духу». Наша надцінність — емоційне сприйняття навколишнього світу, всесвітньовідома «слов'янська душа» з її про­тиріччями й моральними шуканнями, життєва філософічність. Актуальним завданням сучасної психології управління є до­цільний відбір усього позитивного з радянської і зарубіжних управ­лінських культур. Надалі постає завдання поступово сформувати на цій основі власну управлінську культуру. Зробити це буде дуже непросто, оскільки елементи культури (у тому числі й управлін­ської) неможливо ввести, використовуючи закони, декрети, накази. Щоб утвердилося нове — спочатку в головах керівників, а потім і в їхніх щоденних вчинках — потрібен досить тривалий період.

Дата добавления: 2015-05-22