Команди

Фактори ефективної діяльності

Ефективна команда формується за умови, якщо існує і взаємо­діє низка факторів.

Позитивна взаємозалежність — це усвідомлення членами команди важливості міжособистісної комунікації, що забезпечує

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ФОРМУВАННЯ КОМАНД ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ

успішну діяльність кожного. Це переконаність у тому, що «ми міцно зв'язані». Вона забезпечує максимальний внесок кожного в спільну справу, об'єднання ресурсів, взаємну підтримку та святку­вання спільного успіху.

Формування позитивної взаємозалежності передбачає певні зусилля з боку керівника:

1) встановлення мети створення позитивної взаємозалежності на
основі існування сукупності спільних цілей (прагнення досяг­
ти їх поєднує всіх членів групи) і відчуття того, що загальний
успіх залежить від зусиль кожного;

2) заохочення розвитку позитивної взаємозалежності. Кожного
члена групи слід заохочувати за виконання групових завдань
та індивідуальні зусилля, що визначають його якість;

3) встановлення й розподіл у рамках взаємозалежності ролей,
відповідно до яких члени групи виконуватимуть взаємодопов­
нюючі та взаємозалежні функції. Кожен член групи повинен
нести персональну відповідальність за ефективну діяльність
групи в цілому;

4) формування взаємозалежності завдань. При цьому завдання
слід розділити на частини чи етапи, щоб робота одного члена
могла бути завершеною в тому випадку, якщо інший співробіт­
ник уже виконав свою частину завдання (у цьому разі він теж
залежить від відповідальності іншого члена групи);

5) формування позитивної взаємозалежності ресурсів. Кожен
член групи повинен мати у своєму розпорядженні лише час­
тину ресурсів, інформації чи матеріалів, необхідних для вико­
нання групового завдання.

Умовами формування й розвитку індивідуальної відповідаль­ності в групі є:

• постійне інформування групи про те, хто з членів найбільше
потребує допомоги й підтримки для завершення завдання;

• підтримання переконаності членів групи в тому, що їхній пер­
сональний внесок у групову роботу відзначено і їм варто під­
вищувати свою відповідальність за спільний успіх.

Процедура визначення якісних і кількісних показників вне­ску кожного члена групи є необхідною з ряду причин. По-перше, це дозволяє членам групи чітко визначити частку внеску кожного в загальну справу. По-друге, знижується ймовірність того, що члени групи несвідомо дублюють один одного. По-третє, члени групи одержують можливість надавати й одержувати необхідні підтрим­ку та допомогу По-четверте, підкреслюється й визначається від­повідальність кожного члена групи. І, нарешті, мінімізується ймо­вірність прояву лінощів та бездіяльності.

Відомий ефект соціальних лінощів — зниження працездатності кожного члена групи у випадку, коли частка й величина його зу­силь не визначаються й не мотивуються, а також відсутня персо­нальна відповідальність за кінцевий результат.

Регулярне міжособистісне спілкування є невід'ємним елементом формування команди. Під час спілкування виробляються групові норми, здійснюється обмін багатоплановою інформацією, розвивається довіра та взаєморозуміння. Невелика кількість членів команди — це обов'язкова умова, що забезпечує регулярне спілку­вання між членами.

Навички співробітництва потрібні членам групи для ефектив­ної спільної діяльності. Багато людей не мають досвіду роботи в команді та не уявляють, якого роду професійні та соціальні нави­чки їм потрібні, щоб успішно працювати за таких умов.

Співробітництво — це особливий вид діяльності, спрямо­ваний на пошук і реалізацію взаємовигідних цілей і завдань. Він заснований на підтримці й розвитку атмосфери доброзичливості та співпереживання, на взаємному доповненні та повазі членів коман­ди один до одного.

Формування й підтримка групових процедур необхідні для реалізації потреб в обговоренні всіх питань, які викликають жва­вий інтерес, зокрема таких, як: • досягнення групової мети;

підтримка ділових взаємин та обмін думками.

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

ФОРМУВАННЯ КОМАНД ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ

Команда потребує обговорення й описування моделей пове­дінки як корисних, так і некорисних, на основі чого приймаються рішення про їх зміну або поширення.

Вплив групових процедур на формування команди залежить від змісту проблем, які виносяться на обговорення її майбутніх учасників, а також від того, як ці процедури проводяться. Має зна­чення і те, як члени групи взаємодіють і наскільки ефективними є лідерство, комунікація, процес прийняття рішень, усунення кон­фліктів і т. і.

Формуванню команди сприяє регулярний колективний аналіз таких питань:

1) підсумовування результатів функціонування групи за даними
особистого контролю, який здійснюють її члени;

2) обговорення результатів спостереження за ефективними й не­
ефективними діями колег;

3) досягнення згоди щодо статистики ефективних та неефектив­
них дій, пошук причин такого співвідношення.

Для ефективної діяльності команди необхідний стійкий емо­ційний зв'язок між членами колективу, відчуття єдності та взаємо­розуміння. На основі позитивного емоційного зв'язку та взаємо­розуміння виникає спільність поглядів, моделей поведінки, тобто згуртованість членів групи.

Згуртованість залежить від впливу багатьох факторів, що ви­значають бажання індивідів бути членом групи. Основними факто­рами, що впливають на згуртованість команди, є:

• природа групи;

• механізм і процедури встановлення мети й завдань;

• організаційна культура;

• характер співробітництва та взаємодії членів команди;

• способи й методи досягнення мети й вирішення конфліктів;

• ступінь гармонійного поєднання особистісних і ділових якос­
тей кожного з членів команди між собою та їх адекватність за­
гальним цілям;

• ймовірний ступінь привабливості та вигідності участі в інших
групах.

Прагнення й готовність до зміцнення єдності виявляються в тому, як оцінюють члени групи бажані та прийняті наслідки від своєї участі в ній. Чим більші сподівання покладаються на член­ство в групі, тим наполегливіші прагнення до укріплення єдності буде виявляти індивід.

Створити ефективну команду можна лише за умови активної участі в цьому процесі всіх її потенційних членів. Тому керівник на етапі формування повинен проводити зустрічі з кандидатами в члени команди, щоб вияснити для себе їхні мотиви, інтереси, рівень професійної кваліфікації і схильність до певних соціальних ролей. Керівник також повинен ініціювати збори кандидатів для відкритого обговорення місії команди, ролі й внеску кожного члена в її функціонування. На зборах відбувається зближення позицій і думок учасників, що полегшує загальне розуміння особливостей команди. Фактично під час дискусій відбувається первісна іденти­фікація учасників з командою, формування почуття «ми».

Позитивний результат створення та управління командами за­лежить від методів, котрі керівник може використовувати для зміц­нення команди. Фахівці виділяють п'ять основних методів. Кожен метод дозволяє зробити конкретний внесок у зміцнення команди та підвищення ефективності її діяльності:

1) метод катарсису дає команді можливість виразити емоційні
переживання, що є основою для досягнення взаєморозуміння;

2) метод каталізації нівелює індивідуальні відмінності членів
групи, забезпечуючи ефективне функціонування команди як
союзу однодумців;

3) метод конфронтації привертає увагу команди до її цінностей,
до норм розподілу влади та впливу, що має значення в команд­
ній роботі;

4) метод рекомендацій дозволяє дослідити конкретну ситуацію й
оцінити ступінь ефективності функціонування кожного члена
команди;

5) метод теоретичного обґрунтування пропонує концепції і
техніки, що довели свою корисність та ефективність в умовах
командної діяльності.

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

УПРАВЛІНСЬКЕ СПІЛКУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА

Контрольні запитання

Дата добавления: 2015-05-22