Образи уяви та процеси їх утворення

Процеси уяви, як і мислення, пам'яті, сприймання, мають аналітико-синтетичний характер. Основа її робо­ти полягає у перетворенні уявлень пам'яті, що забезпе­чує формування наперед заданої нової ситуації.

У структурі уяви поєднуються постійні та змінні складові, що може відбуватися з різноманітних причин і набувати різноманітних форм: суб'єктивне, об'єктивно-наукове та інше об'єднання образів. Завершує роботу уяви комбінування, зведення в систему образів, побудо­ва складної картини. На цьому діяльність творчої уяви не завершується, її образи втіляться в реальність, викристалізуються в зовнішніх образах (картина, музи­ка, скульптура, роман тощо). Ці реальні продукти є результатом внутрішніх конструювальних процесів створення продукту.

Синтез уявлень у процесах уяви здійснюється таки­ми способами:

1) аглютинація (лат. agglutinatio- склеювання) - об'єднання у створюваному образі властивостей та еле­ментів образів інших предметів (казкові образи русал­ки - напівжінки-напівриби; тролейбус - поєднання ознак трамвая та автомобіля тощо). Залежно від кілько­сті та якості синтезованих елементів виникають образи різних ступеня складності й новизни. Внаслідок аглю­тинування об'єкт включають у нову ситуацію, що змі­нює його ознаки, «одухотворюють» неживе, живому приписують ознаки неживого;

2) гіперболізація (грец. hyperbole - перебільшення) - збільшення або зменшення в образі реального об'єкта або його частин. У фольклорі такими постають образи богатирів, дракона із сімома головами, багаторуких богинь в індійській міфології, Гулівера, ліліпутів. Не­рідко її використовують у спілкуванні, довільно чи мимовільно спотворюючи форму та зміст подій;

3) загострення - уявне наголошення на властиво­стях реального об'єкта, унаслідок чого його образ набу­ває особливої виразності. Широко застосовують цей спосіб творення в літературній творчості, де одні харак­теристики персонажа витісняють інші і простежуються в усіх можливих ситуаціях. Так створюють шаржі й карикатури. Загострення не спотворює дійсності, а лише акцентує на її характерних особливостях;

4) аналогія (грец. analogia - відповідність, подіб­ність) - побудова образу, подібного на реальний об'єкт, у якому проектується принципово нова модель явища чи факту. На цьому принципі ґрунтується біоніка - галузь біології та інженерії, в якій на основі певних якостей живих організмів створюють механізми (лока­тор - аналог органів орієнтації кажана). Аналогія має бути близькою, безпосередньою і віддаленою. Воло­діння нею - одна з найважливіших складових здатно­сті до конструювання, інженерної справи та винахід­ництва;

5) схематизація (грец. shema - зовнішній вид, форма) - згладжування відмінностей між порівнюва­ними об'єктами. Завдяки їй вдається позбутися зайвих і другорядних деталей, що перешкоджають створенню нового образу. Відіграє суттєву роль у науковій творчо­сті, сприяючи образному узагальненню елементів шуканого;

6) типізація (грец. typos - відбиток, форма, зразок) - уявне виокремлення суттєвого в однорідних явищах і вті­лення його в новому образі, який завдяки цьому поєднує ознаки різних об'єктів. Поширений такий прийом у різ­них видах творчості, вимагає тривалої творчої роботи;

7) наголошування (акцентування). Полягає в нав­мисному підсиленні певних ознак об'єкта, які стають домінувальними на тлі інших. Малюючи дружній шарж або карикатуру, художник відшукує в характері чи зовнішності людини неповторне, притаманне тільки їй, наголошуючи на цьому художніми засобами.

Процес уяви містить і механізм оцінювання, що виконує протилежні функції; знецінювання способів побудови образів та отриманих результатів, а також переоцінювання їх. Знецінювання розширює поле пошуку, забезпечує формування нових образів на осно­ві заперечення створеного раніше, переоцінюваннянаділяє нові варіанти винятковими властивостями. Обидві функції регулюють процес створення нового образу.

Отже, створюючи майбутнє, уява виконує пізна­вальну, інструментальну, регулятивну функції, забез­печує втілення образу в дійсність.

Дата добавления: 2015-05-22