Сфери дитини дошкiльного вiку

Періоди — від народження до 6 років — називають перед-дошкільним або дошкільним. Систематичне навчання в дитячому садку і школі для багатьох дітей починається з 6 років. Воно здійснюється з урахуванням того, що психофізіологічна, морально-вольова готовність дітей - до систематичної навчальної праці, інтелектуальної, фізичної, емоційної напруги наступає до 7 років.
У дошкільний період емоції випереджають хід виконання дій, виникає здатність до співпереживання, здатність передбачити наслідки своїх дій, сумління совісті. Ці соціальні почуття лише починають формуватися. Вони розвиваються у грі. Дитина отримує задоволення від самої гри. Емоції беруть участь у підпорядкуванні мотивів, що призводить до становлення довільної регуляції. Психологічна готовність дитини до школи ґрунтується на фізичній готовності. Фізична готовність — це той рівень фізичного розвитку дитини, який дозволяє без значних труднощів виконувати учбову діяльність. Психологічна готовність до навчання це рівень психічного розвитку дитини який дозволяє їй безболісно займатися навчанням. Психологічна готовність включає: особистісна готовність (готовність дитини виконувати нову соціальну роль, роль школяра.) у дитини має бути сформована ієрархічність мотивів яка дозволяє дитині управляти власною поведінкою. У дитини також повинна бути сформована певна інформативна стабільність. Дитина повинна мати бажання йти до школи, якщо сформована особистісна готовність до навчання її приваблюють не зовнішні атрибути, але й сам процес учіння; інтелектуальна готовність включає — достатній рівень розвитку елементів словесно-логічної та смислової пам'яті, розвиток елементів логічного мислення, здатність дитини здійснювати певні розумові дії та мисленнєві операції, вміння виділяти учбову задачу, розвиток диференційованого сприймання, оволодіння мовою на слух та розуміння символів, розвиток тонкої моторики руки і здатність дитини відтворювати зразок, розвиток елементів довільної уваги, більший реалізм образів уяви та підкорення їх законам реальності та законам логіки. Соціально психологічний розвиток — це розвиток у дитини вміння спілкуватися та взаємодіяти з іншими учасниками навчання, виховного процесу. Діти мають визнати керівну роль вчителя, вміти підкорятися вимогам дитячого колективу і при необхідності себе захищати.

54. Гра як провiдний вид дiяльностi дошкiльника.
Недарма, мабуть, вважають, що той, хто в дитинстві багато та захоплено грався, подорослішавши, зможе так само багато та захоплено працювати. Тому не варто зверхньо ставитися до дитячих ігор і вважати, нібито гру та роботу відділяє прірва, звісно, у розвивальному значенні. Адже і ми, дорослі, не завжди помічаємо той момент, коли в нас під руками гра перетворюється на роботу, а робота — на гру: це чудово, якщо людина здатна перетворити на захоплення трудові обов’язки.

Гра — провідна діяльність дитинства.

Найважливіша ознака дитячої гри — цілковита захопленість, дитина повністю поринає у гру. Трапляється, що вона забуває про все — їжу, сон, оточуючих, реальне життя. У такі хвилини дитина живе в іншому світі. Крім цього, подібна захопленість доповнюється емоційною насолодою. Тому не варто дивуватися, якщо дитина розлючується, коли дорослі необережно порушують її гру - відбувається конфлікт двох світів, двох розумінь серйозності справи. З точки зору дорослих, дитина всього лише грається і вже час займатися кориснішими справами (вечеряти, вмиватися, гуляти тощо). А з точки зору дитини, вона зайнята дуже цікавою роботою, і перш ніж іти кудись, вона повинна її доробити.

Насамперед, під час гри дитина відкриває власне тіло, світ, знайомиться з речами, їхніми властивостями та призначенням. Гра активізує дитину, тримає напоготові її нервову систему, виробляє імунітет проти прикростей і тиску. Під час гри тренуються рухові здібності, створюються передумови для вправляння у розумових здібностях, дитина вчиться орієнтуватися на площині та в просторі, розширюється її світогляд. І це ще не все: під час гри дитина збагачує також і світ своїх переживань, повторює та знову переживає все приємне та неприємне, що щодня відбувається довкола неї та з нею.

Для розвитку гри велике значення мають особливості іграшок, які даються дітям і на яких дорослий показує їм ігрові дії. Найважливіша іграшка для малюка - лялька. Дослідження, проведені з дітьми другого-третього року життя, показали, що ляльки, що мають багато деталей (одяг, зачіску тощо) і надто схожі на дитину, мало сприяють розвитку сюжету і появі ролей. Дитина надто захоплюється виконання предметних дій з такими ляльками (роздяганням, причісуванням тощо), не мають для нього ігрового сенсу. Набагато краще ляльки, тільки умовно передають основні риси людини, без зайвих деталей, але зате з досить певним виразом обличчя (веселі, сумні). Вони наштовхують дитини на прояв відношення до себе, як до людини, допомагають йому придумати сюжети гри.

55. Особливостi формування особистостi дошкiльника.
Маленька дитина дуже пластичний, сенсібілен, легко навчається. Він багато чого може, значно більше, ніж припускали психологи і педагоги до цих пір. Це відкриває перспективи суттєвого збагачення пізнавального змісту дошкільної програми, зокрема введення в систему освітньої роботи дитячого саду навчання засадам математики та грамоти, а також значного підвищення рівня морального і естетичного виховання дітей дошкільного віку. Разом з тим, отримані дослідні дані говорять про те, що підвищення ефективності дошкільного виховання вимагає суворого обліку вікових психофізіологічних особливостей дитини-дошкільника.
По-перше, треба, враховувати, що ми маємо справу з зростаючим дитячим організмом, зі зростаючим дитячим мозком, дозрівання якого ще не закінчилося, функціональні особливості якого ще не склалися і робота якого ще обмежена. При перебудові педагогічного процесу, при вдосконаленні виховних програм необхідно передбачати не тільки те, що дитина даного віку здатна досягнути при інтенсивної тренуванні, але і яких фізичних і нервово-психічних витрат буде йому це коштуватиме. Бо відомо, яку небезпеку представляють перевантаження, перевтома для стану, здоров'я і подальшого ходу дитячого розвитку.
По-друге, психолого-педагогічні дослідження говорять, що максимальний ефект у реалізації великих можливостей дитини-дошкільника досягається лише в тому випадку, якщо застосовані методи та форми виховання будуються відповідно до психофізіологічними особливостями дошкільного віку, якщо, наприклад, навчання дошкільнят тим чи іншим знань і вмінь проводиться не у формі традиційного шкільного уроку, а в процесі дидактичних ігор, безпосередніх спостережень і предметних занять, різних видів практичної та образотворчої діяльності і т. д.
По-третє (і це, може бути, найважливіше), справді розвивається характер дошкільне виховання може придбати лише в тому випадку, якщо воно будується з урахуванням того особливого значення, яке має дошкільне дитинство і інтенсивно формуються на даній віковій ступені психічні новоутворення для загального ходу поетапного формування особистості. Такі специфічні для дошкільного віку новоутворення, як синтетичні форми сприйняття простору і часу, наочно-образного мислення, творчої уяви і т. д. можуть складатися досить по-різному залежно від умов життя і виховання дитини.

За відсутності цілеспрямованого морального виховання, коли оточуючі піклуються лише про задоволення всіх потреб маленької дитини, не привчаючи його з перших років життя до виконання найпростіших обов'язків перед оточуючими, до дотримання найпростіших моральних норм, неминуче виникає наївне дитяче егоїзм, неодноразово описаний в літературі з дитячої психології і загрожує перетворитися згодом у значно менш наївний і набагато більш небезпечний егоїзм дорослого. Але егоїзм дитини не є неминучою особливістю віку, а являє собою значною мірою результат недоліків виховання, слідство бідності та обмеженості соціально-морального досвіду дитини.
Відповідно до цієї концепції, оптимальні педагогічні умови для реалізації потенційних можливостей маленької дитини, для його гармонійного розвитку створюються не шляхом форсованого, надраннього навчання, спрямованого на скорочення дитинства, на передчасне перетворення немовляти в дошкільника, дошкільника в школяра і т. д. Необхідно, навпаки, широке розгортання і максимальне збагачення змісту специфічно дитячих форм ігрової, практичної та образотворчої діяльності, а також спілкування дітей один з одним і з дорослими. На їх основі має здійснюватися цілеспрямоване формування тих найцінніших душевних властивостей і якостей, для виникнення яких створюються найбільш сприятливі передумови в ранньому дитинстві і які увійдуть потім у золотий фонд зрілої людської особистості.

Дата добавления: 2015-05-22