Рег. ек

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОШІНИ

Д «ЗР

Немаловажне значення в регіональній економічній політиці мають принципи концентрації 'та адиціоналізму. Вони є взаємодоповнюючими і забезпечують розвиток місцевих ініціатив, пошук додаткових джерел фінансування програм регіонального економічного розвитку. Реалізація цих принципів забезпечує зниження навантаження на національний бюджет і сприяє залученню відповідних місцевих ресурсів для здійснення конкретних регіональних проектів економічного і соціального розвитку регіонів.

Як показує досвід країн Європи, єдиної універсальної моделі регіональної економічної політики, прийнятної для будь-яких умов господарювання, не існує. Кожний регіон в своєму соціально-економічному розвитку залежить від значної кількості факторів, які різняться між собою виходячи із територіальних особливостей. Відмінності між існуючими моделями зумовлені відмінностями в ідеях, які покладені в основу політики держави.

Класична теорія регіональної політики спирається на принципи, обгрунтовані Дж. Кейсом ще у ЗО роках минулого століття. Він вважав, що утримувати рівновагу без вгручання держави просто неможливо. Сформульована ним концепція регіонального розвитку одержала назву «захисної», оскільки вона передбачає активне втручання держави в регіональний розвиток з метою зменшення диспропорції у рівні розвитку окремих територій. З цією метою вшзористовується широкий спектр економічних засобів впливу - фінансові трансферти, прямі інвестиції, зміни в системі оподаткування, окремі пільги тощо. У центрі уваги такої політики, як правило, економіка депресивних територій, що характеризується загостренням проблем структурного безробіття, різким зниженням рівня життя населення.

Американський економіст А. Фрідман запропонував модель регіонального розвитку, яка ґрунтується на засадах ідеї неокласичної теорії економічного розвитку. За його моделлю, втручання держави у сферу господарювання є мінімальним, а головне завдання регіональної політики полягає не в подоланні регіональних диспропорцій, а в загальному підвищенні ефективності регіонального господарського

Глава 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики

комплексу. Найбільш гострі проблеми депресивних територій повинні вирішуватися не пріоритетно, а в міру нагромадження необхідних коштів внаслідок підвищення ефективності функціонування комплексів інших територій.

Світова практика підтверджує цей тезис і доводить, що зростання соціально-економічно відсталих територій не повинне відбуватись за рахунок механічного перерозподілу доходу, створеного у розвинутих регіонах.

У зв'язку з посиленням процесів глобалізації та регіональної інтег
рації виникла необхідність у розробці нової концепції державної ре
гіональної політики України. Необхідно зазначити, що регіональну
політику треба розглядати крізь призму конкретизації інтересів, які
вона реалізує. Наскільки специфічними є інтереси регіонів, що відоб
ражають історичні, етнічні, природні, економічні, соціальні, культурні
особливості території, настільки конкретно диференційованими є
інтереси держави по відношенню до них. V

Враховуючи, що Україна інтегрується в Європу і бере активну участь у європейському регіональному співробітництві, спираючись на норми європейського міжнародного права, їй необхідно здійснити реформу адміністративно-територіального устрою держави. В ній треба чітко визначити статус регіонів, механізму взаємодії інститутів на місцевому та регіональному рівнях.

5.2. Об'єкти і суб'єкти державної регіональної

політики

Серед науковців немає одностайної думки щодо однозначного визначення суб'єкта і об'єкта державної регіональної політики. На думку більшості, домінує погляд, згідно з яким провідним суб'єктом цієї політики визнається держава, а об'єктами - соціально-економічні процеси, що протікають на певній території, соціальні верстви населення, територіальні чи галузеві пропорції господарства. У законодавчому плані суб'єктами державної регіональної економічної політики визнаються центральні та місцеві органи державної влади та

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДМ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМШ

органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання, пов'язані з соціально-економічним розвитком регіонів [18, 886].

До об'єктів державної регіональної економічної політики зараховують територіальні утворення, в межаїх яких здійснюється державне управління і місцеве самоврядування.

Об'єктами державної регіональної економічної політики в ринкових умовах господарювання виступають самі регіони, які відрізняються між собою за темпами економічного розвитку, умовами для зайнятості населення та рівнем його життя. Спеціальним об'єктом регіональної економічної політики можуть бути депресивні чи моно-профільні території, зони стихійного лиха, природних, антропо- і техногенних катастроф. Як правило, у центрі уваги державної регіональної економічної політики постійно перебувають проблемні регіони, території яких характеризуються найвищим загостренням соціально-економічних проблем, пов'язаних з нераціональним розміщенням продуктивних сил. Такі проблемні регіони існують в усіх країнах світу незалежно від рівня їх соціально-економічного розвитку.

При формуванні і реалізації ефективної регіональної економічної політики розробляють типологію регіонів як об'єктів цієї політики. В основу типології можуть бути покладені різні ознаки: природно-географічні, геополітичні, демографічні, соціально-економічні. Основними індикаторами, за якими визначають тип регіону, є:

> виробництво внутрішнього валового продукту (ВВП) на душу населення;

> показники демографічної ситуації та якості життя людей;

> техногенне навантаження економічних районів;

> фінансовий стан і самозабезпеченість регіону;

> активність інвестиційної політики;

> забезпеченість бюджетної сфери.

Відповідно до структури економіки регіони, вирізняють індустріальні, індустріально-аграрні і аграрні території. Для успішної реалізації державної регіональної економічної політики необхідно враховувати

Глава 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики

міжрегіональні і міждержавні економічні зв'язки. Виділяють також експортно та імпортно орієнтовані території. Часто виділяють стратегічно важливі для держави території з метою можливого залучення іноземних інвестицій, зайнятості робочої сили, ефективного використання природних ресурсів. Сюди належать природні географічні та геополітичні характеристики територій, зокрема прикордонні, віддалені від основної території держави, приморські території.

Класифікація регіонів також здійснюється за такою ознакою, як рівень економічної і соціальної безпеки. Внутрішньою загрозою соціальній безпеці регіонів є інтенсивне посилення майнового розшарування населення, зростання бідності та чисельності безробітних. Певну загрозу економічній безпеці регіонів становить низька конкурентна спроможність продукції, високий рівень опрацювання основних виробничих фондів, незадовільна екологічна ситуація та недостатня забезпеченість інфраструктурними об'єктами, зокрема.кому-нального господарства.

Типологія регіонів дає можливість конкретно оцінити ситуацію і визначити прийнятні методи і форми регулятивного впливу на регіональний розвиток та диференціювати їх залежно від реальної соціально-економічної ситуації в регіоні.

Як бачимо, суб'єктно-об'єктні відносини мають динамічний характер. Реальною може бути ситуація, коли об'єкт виступає суб'єктом і навпаки. В умовах зростання ролі регіонів у розбудові держави і зміцненні її економічного потенціалу, територіальні громади, організації, колективи перетворюються з об'єктів регіональної політики в активних суб'єктів, які разом з державними органами істотно впливають на процес формування і реалізації регіональної політики.

Отже, держава відіграє провідну роль у формуванні і реалізації регіональної економічної політики. Вона визначає концептуальні основи та інституційні засоби регіональної політики, здійснює її правове, наукове і організаційне забезпечення.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДМ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

5.3. Основні цілі державної економічної політики

У ринкових умовах господарювання регіональна економічна політика стає вагомим інструментом просторового регулювання соціально-економічного розвитку. Формування і реалізація регіональної економічної політики ґрунтується на чітко визначеній системі цілей як загального, так і специфічного характеру. Вони мають постійний пріоритетний характер вирішення завдать розвитку національної економіки. Система економічних і соціальних цілей повинна враховувати інтереси усіх верств населення, трудових колективів, підприємців, а також інтереси суб'єктів, зацікавлених у їх здійсненні на усіх рівнях управління народним господарством. Головна мета державної регіональної економічної політики охоплює певні групи підцілей в економічній, соціальній та екологічній сферах. Особливого значення набуває система підцілей, зорієнтована на успішне здійснення економічної реформи, підтримку недержавного сектора економіки, формування конкурентного середовища. Дуже актуальним є надання соціального спрямування регіональній економічній політиці, яка має забезпечити високий рівень добробуту народу, а також його заохочення до соціального прогресу. Всі цілі мають певне співвідношення, яке гармонійно поєднується в єдиній системі розвитку всієї держави. Вони перебувають у діалектичному взаємозв'язку і є факторами стратегічного їх спрямування. При цьому стратегічна ціль, в якій акумулюється головний напрям регіональної економічної політики, визначає можливості досягнення всіх інших груп підцілей. їх вирішення залежить від соціальноекономічної ситуації в державі і регіонах, вони можуть змінюватися, відповідним чином реагуючи на нагальні потреби та протиріччя регіонального розвитку. Це ми можемо спостерігати на прикладі формування урядової адміністрації як у центрі, так і в регіонах (після березневих виборів у 2006 p.).

У законодавчому акті «Про концепцію державної регіональної політики» визначається, що на сучасному етапі соціально-економічного розвитку головною метою державної економічної політики є збільшення національного багатства країни на основі ефективного використан-

fjjssa 5. Сутність, вяета і завдання регіональної економічної політики

ня природно-ресурсного трудового і науково-технічного потенціалу регіонів, раціоналізації систем розселення та досягнення внутрірегіо-нальної збалансованості. В процесі реалізації будь-якої цілі, вона, виходячи з певних обставин, може бути значно деталізована стосовно конкретних сфер суспільного розвитку.

Так, наприклад, у економічній сфері вона полягає:

ф у досягненні економічно доцільного рівня комплексності господарства регіонів та раціональної її структури;

® у створенні економічних передумов для розвитку підприємництва та ринкової інфраструктури, проведення земельної реформи та приватизації державного майна, інших ринкових перетворень;

<& у створенні і розвитку спеціальних (вільних) економічних зон;

^> в удосконаленні економічного районування країни.

Головною метою державної регіональної економічної політики у соціальній сфері є:

<$> реалізація конкретних заходів, спрямованих на стабілізацію рівня життя всіх верств населення з поступовим підвищенням рівня добробуту;

<$> запровадження єдиних соціальних стандартів та посилення всіх форм соціального захисту населення;

<$> забезпечення продуктивної зайнятості населення через ефективне регулювання регіональних ринків праці та міграційних процесів;

Ф сприяння покращенню демографічної ситуації з метою збільшення тривалості життя та забезпечення природного приросту населення в регіонах;

Ф формування раціональної системи розселення населення на основі збереження існуючих та створення нових населених пунктів, активізації невеликих сільських та малих міських поселень, регулювання великих міст, створення міст-супутників.

На сучасному етапі екологічного розвитку важливого значення набула екологічна сфера. Тут головною ціллю має бути:

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗЛЄАДМ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМШ
<3> запобігання забрудненню довкілля та л іквідація його наслідків;

^ впровадження механізму раціонального природокористування;

Ф збереження унікальних територій та природних об 'єктів.

Оскільки Україна вибрала європейський напрям економічного розвитку, дуже важливим і корисним для України є досвід Європейського Союзу щодо визначення пріоритетних цілей регіонального розвитку та ліквідації територіальних диспропорцій в межах регіонів у їх соціально-культурному і економічному розвитку. Тут також велика увага приділяється забезпеченню конкурентоспроможності регіональної економіки, підвищенню продуктивності праці, зростанню інноваційної активності.

Підсумовуючи сказане, варто зазначити, що найвищою стратегічною ціллю державної регіональної економічної політики має бути вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів. Адже побудова соціалістичної держави, яка проголошена Конституцією України, по своїй суті означає забезпечення єдиних життєвих стандартів для всіх громадян держави, незалежно від місця їх праці і проживання.

Дата добавления: 2015-05-22