ТЕМА 3 Нематеріальні ресурси та активи підприємства

Крім матеріальних ресурсів підприємства (фірми), до яких нале­жать основні виробничі фонди та оборотні засоби, на ефективність його діяльності впливають такі чинники, як наявність та ступінь використання нематеріальних ресурсів.

До нематеріальних ресурсів входять ресурси, які не мають матеріальної основи, але здатні давати прибутки або користь підпри­ємству впродовж досить тривалого періоду. Головною особливістю таких ресурсів є відсутність можливості визначення загального кон­кретного розміру користі, вигоди, яку вони дають підприємству.

Усі нематеріальні ресурси поділяються на об'єкти промислової та інтелектуальної власності.

До об'єктів промислової власності належать винаходи, про­мислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, ноу-хау, товарні мар­ки та товарні знаки, гудвіл.

Винаходом називається принципово нове технічне вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для народного господарства.

Промисловий зразок – це розроблена автором або авторським колективом модель виробу, який буде випускатися на даному підприємстві. Промисловий зразок буває об'ємним, плоским (малюнок) або комбінованим і застосовується для демонстрації продукції на презентаціях та виставках. Він вважається новим, якщо сукупність властивостей нового виробу не відома в жодній з країн до фіксації його пріоритету.

Раціоналізаторська пропозиція є корисною рекомен­дацією, що стосується техніки та технології, які використовуються на даному підприємстві. На відміну від винаходів, вона може бути вже відомою на інших підприємствах або в інших галузях економіки, але на даній фірмі має застосовуватись вперше. Раціоналізаторські пропозиції можуть виявлятися в удосконаленні техніки, що використо­вується, поліпшенні якості продукції, способів контролю, умов праці, техніки безпеки; у підвищенні продуктивності праці, ефективності використання енергії, матеріалів тощо.

Ноу-хау втілює певний досвід підприємства у будь-якій сфері його діяльності: науково-технічній, виробничій, управлінській, ко­мерційній, фінансовій та ін. Ноу-хау не захищається охоронними документами, але і не оприлюднюється. Вони мають конфіденційний характер тих знань та досвіду, на здобуття яких підприємство витра­чає значні кошти. У буквальному перекладі "ноу-хау" означає "зна­ти, як зробити".

Товарні знаки та товарні марки — це оригінальні символи, яки­ми товар даної фірми відрізняється від товарів конкурентів.

Гудвіл означає сформований імідж фірми, складовими якого є досвід, ділові зв'язки, престиж товарних знаків, стала клієнтура, доб­розичливість та прихильність споживачів тощо.

До об'єктів інтелектуальної власності, в широкому ро­зумінні, належить інформаційна діяльність, пов'язана з одержанням інформаційних матеріалів, їх опрацюванням, зберіганням, використан­ням та поширенням; програмне забезпечення; банк даних, який ха­рактеризується сукупністю програмних, організаційних та технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та викорис­тання інформації; бази даних; бази знань, а також твори літерату­ри та мистецтва.

Права на використання об’єктів промислової та інтелектуальної власності називаються нематеріальними активами підприємства. Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту, до яких відносять патент та авторське право.

Патентом називається документ, яким держава (державний орган) надає особі або підприємству виключне право використання зазначеного в патенті винаходу або раціоналізаторської пропозиції. Патентовласник володіє монопольним правом на промислове або інше комерційне використання нематеріальних ресурсів і за необхідності може заборонити будь-кому їх використовувати без певного дозволу.

Авторське право є системою правових норм, що визна­чають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці.

Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може або сам їх власник, або довірена особа чи підприємство.

Дозвіл на використання таких ресурсів називається ліцензією. Він передбачає, що користувач (ліцензіат) використовуватиме об'єкти промислової або інтелектуальної власності впродовж зазначеного в ліцензії терміну та сплачуватиме винагороду власникові (ліцензіару).

Така винагорода може сплачуватись у вигляді встановлених пев­них відсоткових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва, до вартості одиниці ліцензійної продукції (роялті) або як разова за весь період користування (паушальна виплата). Фак­тично паушальна виплата є платою за ліцензію.

Дата добавления: 2015-05-22