Ефективність інновацій

Ефект інноваційної діяльності є багатоаспектовим. Умовно взаємозв’язок цих ефектів наведено на рис. 5.6.

Розмір ефекту від реалізації інновацій безпосередньо визначається їх очікуваною ефективністю, яка проявляється в покращенні якості продукції; зростанні продуктивності праці та покращенні умов праці; зростанні ефективності управління; покращенні якості життя.

Науково-технічний Соціальний ефект

ефект

Економічний ефект

Рисунок 5.6 – Взаємозв’язок ефектів

Ефективність інновацій безпосередньо визначається їхнього конкретною здатністю зберігати відповідну кількість праці, часу, ресурсів і грошей в розрахунку на одиницю всіх необхідних корисних ефектів, продуктів, технічних систем, структур, що створюються.

Результат, що одержується від реалізації інновацій має економічний, соціальний та науковий характер.

Соціальним називається результат, що сприяє задоволенню потреб людини та суспільства, що не одержують, як правило, вартісної оцінки (покращення здоров’я, задоволення естетичних потреб та ін.). Багато які прояви соціального ефекту неможливо виміряти прямо або непрямо, тому доводиться обмежуватися лише якісними показниками. Чим значніше соціальне досягнення, тим складніше дати йому інтегральну оцінку.

Науковий ефект є результатом фундаментальних і прикладних досліджень і може бути оціненим через потенційний економічний ефект. Науково-технічний ефект є результатом прикладних досліджень, дослідно-конструкторських розробок і може бути оціненим через очікуваний економічний ефект.

Економічним називають результат, що призводить до збереження трудових, матеріальних і природних ресурсів або дозволяє збільшити виробництво засобів виробництва, предметів споживання та послуг, які одержують вартісну оцінку.

Економічний ефект від інновацій подає собою підсумок спільної діяльності науки та виробництва. Виступаючи як кількісний вимірник суспільної корисності, він використовується для відбирання проблем для розробки, розподілу ресурсів між науковими темами і напрямками, розробки цін на наукову продукцію, оцінки діяльності наукових колективів та побудови систем стимулювання.

У цілому проблема вимірювання економічного ефекту та вибору найбільш переважних варіантів реалізації інновацій вимагає, з одного боку, перевищення кінцевих результатів від їхнього використання над затратами на розробку, виготовлення та реалізацію, а з іншого - зіставлення отриманих при цьому результатів з результатами від застосування інших аналогічних по призначенню варіантів інновацій.

Показники ефективності інновацій можуть класифікуватися за наступними ознаками:

1. За видом економічних суб’єктів розрізняють:

- комерційну ефективність, яка враховує фінансові наслідки для учасників інноваційного проекту;

- бюджетну ефективність, яка враховує вплив інноваційного проекту на витрати (доходи) бюджету;

- народногосподарську ефективність, яка відображає ефективність проекту з точки зору всього національного господарства, а також регіонів, галузей, які приймають участь у проекті;

2. За видом узагальнюючого показника, що виступає як критерій економічної ефективності інноваційного проекту показники діляться на:

- абсолютні, в яких узагальнюючі показники визначаються як різниця між вартісними оцінками результатів і затрат, пов’язаних з реалізацією проекту;

- відносні, в яких узагальнюючі показники визначаються як відношення вартісних оцінок результатів проекту до сукупних затрат на їхнє отримання;

- тимчасові, якими оцінюється період окупності інвестиційних затрат.

3. За методом зіставлення різнотимчасових грошових затрат і результатів показники поділяються на:

- статистичні, в яких грошові потоки, що виникають в різні моменти часу, оцінюються як рівноцінні;

- динамічні, в яких грошові потоки, викликані реалізацією проекту, приводяться до єдиного моменту часу шляхом їх дисконтування.

Наведені в табл. 5.6 показники використовують для оцінки економічної ефективності інноваційних проектів.

Таблиця 5.6 – Показники оцінки економічної ефективності

Дата добавления: 2015-05-22