Тема 5: Українська козацька держава другої половини XVII – XVIII ст

/2 год./

1. Територіально-адміністративний устрій.

2. Фінансова система та суд. Військо. Зовнішня політика.

3. Соціально-економічні зміни у період формування Козацької держави.

4. Духовне життя українців.

Література:

1. Борисенко В. Курс української історії / В. Борисенко. – К., 1997.

2. Гуржій І.О. Гетьманська Україна / І.О. Гуржій, Т.В. Чухліб. – К.: Альтернативи, 1999. – Т. 8 (Серія: Україна крізь віки). – 304 с. Електронний режим доступу: http://histans.com/LiberUA/966-7217-14-0/966-7217-14-0.pdf

3. Гуржій І.О. Українська козацька держава в другій половині XVII – XVIII ст.: кордони, населення, право / І.О. Гуржій. – К., 1996.

4. Економічна історія України. Історико-економічне дослідження у двох томах / Гол. ред. ради В.М. Литвин. – К.: Ніка-центр, 2011. – Т.1.

5. Історія України (навчально-методичний посібник) / В.Б. Атаманенко, М.Б. Близняк, Н.М. Лопацька та ін. – Острог, 2009. – 205 с.

6. Магочій П.-Р. Україна. Історія її земель та народів / П.-Р. Магочій. – Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2012. – 794 с.

7. Чухліб Т. Гетьмани і монархи: Українська держава в міжнародних відносинах. 1648 – 1714 рр. / Т. Чухліб. – К., 2003. – 518 с.

8. Яковенко Н.М. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. – 2-ге вид., переробл. та розширене – К.: Критика, 2005. – 584 с.

Необхідно звернути увагу на:

1) Територія держави неодноразово змінювалась. Наддніпрянщина складала основу державної території. Українська козацька держава йменувалась: «Військо запорозьке», «Запорожжя», «Руська земля», «Русь», російський уряд – «Мала Росія», «Малоросія». У військово-адміністративному відношенні Гетьманщина поділялась на полки: Гадяцький, Київський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Стародубський та Чернігівський. Всі поділені на сотні: від семи до двадцяти у кожному. Київ, Ніжин, Чернігів, Переяслав та інші мали самоврядування, користувались магдебурзьким правом, наданим їм ще до революції. Гетьмана обирали на військовій раді з наступним затвердженням. У його руках перебувала військова, адміністративна, фінансова та судова влада, презентував держава на міжнародній арені. При ньому дорадчим органом залишалась старшина (генеральний обозний, суддя, писар, два осавули, хорунжий, підскарбій і бунчужний). На кінець XVII ст. були сформовані з переселенців полки на Слобожанщині. Полкове управління очолювали полкова (обозний, суддя, осавул, хорунжий, два писарі) й сотенна (сотник, отаман, осавул і писар) старшина. Старшину обирали переважно на козацьких радах, а з XVIII ст. призначали з Москви. Правління полків підпорядковувалось Розрядному приказу, з 1688 р. – Посольському, а з 1708 р. зосереджувалось в руках азовського військового писаря. Запорізька Січ законодавчо підпорядковувалось адміністрації обох країн (воля гетьмана не бралась до уваги). Загальнокозацька рада.

2) Фінансова система перебувала під контролем гетьмана. Гетьманський підскарбій. «Екзатори». Військовий скарб. Приватна власність. Оренди. Поповнення державного скарбу. Чисельність війська неодноразово змінювалась. Поділ на полки та сотні. Реєстрове та запорозьке козацтво. Найманці. «Середенята». Відділи компанійців (військові та поліційні функції).«Бунчукові» та «значкові товариші». Зовнішню політику репрезентував гетьман. Контакти з Росією, Польщею, Кримським ханством, Швецією, Молдавією, Італією, Австрією тощо.

3) Скрутне становище України після Національної революції середини XVII ст. Українські землі в складі різних держав. Соціальна диференціація тогочасного суспільства (козацтво, шляхта, міщанство, селянство та духовенство). Необхідно з’ясувати періодизацію історії козацької держави. Державний апарат з головними його атрибутами законодавчої, виконавчої та судової влади. Різні політичні форми правління – від демократії до міцної гетьманської влади. Реформаторська діяльність Петра І (1682 - 1725): укази про поширення в сільському господарстві України окремих технічних культур, культивування нових овочів та фруктів, зміни у виробництві полотна, канатів, розвиток скотарства тощо. Указ від 31 грудня 1719 р. про рудокопні «заводи», пошуки й розроблення на території України корисних копалин, права та привілеї на вільну торгівлю населення. Обмеження царського уряду в сфері економіки України на зламі XVII – XVIII ст. (заборона місцевим купцям займатись іноземною торгівлею, монополія державна на низку товарів). Прагнення російського уряду збувати на території українських земель «лихі» мідні гроші. Вплив на економіку постійного перебування вУкраїні великого числа російських військ, які утримувались коштом місцевого населення. З середини 1680-х рр. українська Церква підпадає під великий вплив московської патріархії. З 1721 р. «Святе письмо» дозволялось передруковувати не з давніх українських книг, а лише з московського. Розвиток товарно-грошових відносин, нові явища у мануфактурному виробництві, яке розвинулось на основі дрібних селянських промислів та міського ремесла (з 1720 р. почала працювати Путивльська суконна мануфактура з вільнонайманими майстрами та людьми)

4). Традиції та побут, норми поведінки. Посполиті й рядові козаки заперечували кріпосницькі взаємовідносини між людьми, спирались на писані закони. Ідеї військового стану надовго заполонили свідомість найширших верств населення. Тогочасне життя багато в чому визначали звичаї: неписані «права і звичаї» Війська Запорізького. Вся військово-адміністративна та суди спирались на загально вироблені норми звичаєвого права – ними керувались усі. Кошовий суд як вища судова інстанція на Запоріжжі керувався нормами регіональних звичаїв і міркуваннями «здорового глузду». Оглошевані вироки практично не підлягали оскарженню. Судові рішення у формі найсуворіших покарань («страта на горло» та ін.) виконувались дуже швидко, що пояснюється вимогами воєнного стану. Певна жорстокість кримінально-правових норм, козацька волелюбність, незалежність поглядів, ідея рівноправності, лицарство, готовність до самопожертви на благо Вітчизни. Церковні звичаї (сукупність правил поведінки не затверджених офіційно, але діючих в рамках функціонування християнських традицій, наприклад, поведінка в церкві під час богослужіня тощо). Сімейний побут, що ґрунтувався на звичаях (народження дитини, одруження, укладення шлюбів, поховання небіжчика). Народні звичаї у свята, розваги. Вбрання та харчування українців.

Тема 6: Велика Україна у 1860 – 1900 рр. /2 год./

1. Етносоціальна структура населення. Передумови проведення реформ

2. Реформи 1860 – 1870-х рр. та їх історичне значення.

3. Промисловий переворот в Україні.

4. Внутрішня та зовнішня торгівля

Література:

1. Борисенко В. Курс української історії / В. Борисенко. – К., 1997.

2. Економічна історія України. Історико-економічне дослідження у двох томах / Гол. ред. ради В.М. Литвин. – К.: Ніка-центр, 2011. – Т.1. Електронний режим доступу: http://histans.com/LiberUA/978-966-521-573-8/978-966-521-573-8.pdf

3. Сарбей В.Г. Національне відродження України / В.Г. Сарбей. – К.: Альтернативи, 1999. – 336 с. Серія: Україна крізь віки. – Т.9. Електронний режим доступу: http://www.history.org.ua/?litera& kat=7&id=5626

4. Грицак Я. Нарис з історії України: формування української модерної нації / Я. Грицак. – Електронний режим доступу: http://history.franko.lviv.ua/PDF%20Final/Grycak.pdf

5. Історія України (навчально-методичний посібник) / В.Б. Атаманенко, М.Б. Близняк, Н.М. Лопацька та ін. – Острог, 2009. – 205 с.

6. Магочій П.-Р. Україна. Історія її земель та народів / П.-Р. Магочій. – Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2012. – 794 с.

Необхідно звернути увагу на:

1) У дев’яти українських губерніях Росії у 1863 р. мешкало 13,6 млн. осіб. Заселення Південної України російським урядом представниками інших етнічних груп (серби, німці, греки, болгари). Найменше українців мешкало у великих містах (Одеса, Київ). Частка українців на етнічних землях у кінці ХІХ ст. – 80 %. На Правобережжі найчисельніше група – поляки. Найбільший природній приріст серед іудеїв. Домінування єврейських громад на Правобережжі. Чисельність німців. Українське селянство.Козацька старшина та російське дворянство. Духівництво. Купецтво. Міщанство. Ремісники. Вплив реформ та промислового перевороту на соціальну структуру в українських землях. Буржуажія. Пролетаріат.

2) В другій половині ХІХ ст. було здійснено низко реформ, ключовою серед яких було скасування кріпосного права. Передумови проведення реформ. Характеристика кріпосницьких відносин. Кримська війна 1853 – 1856 рр. Процес звільнення селян. Відмінності між Правобережжям та Лівобережжям у ході реалізації «селянської реформи». Лібералізація податкового законодавства. Судова реформа 1864 р. земська реформа (1864 р.), міська реформа (1870 р.). Запровадження загальної військової повинності (1874 р.). Наслідки та значення реформ.

3) Після реформи 1861 р. відбулась поступова економічна спеціалізація окремих регіонів. Машинне виробництво остаточно відривало робітників від землі. Перехід від ручної праці до машинної різко змінив структуру та кваліфікацію робітничих кадрів у промисловості. Під промисловим переворотом слід розуміти перехід від мануфактури, яка базувалась на високому ступені розподілу ручної праці, до великого машинного фабрично-заводського виробництва. Це передбачало впровадження у промислове виробництво і транспорт системи робочих машин, парових двигунів. Хронологія від 1830 – 40-х до 1870 – 1880-х рр. промисловий переворот в Україні розпочався з харчової промисловості (цукроваріння). «Торговий дім Яхненків та Семиренка». Парові гуральні. Винокурна промисловість. Акцизна політика уряду. Борошномельне виробництво. Олійне виробництво. Тютюнова промисловість. Текстильна галузь. Машинобудування. Металургія. Кам’яновугільна промисловість.

4) Зростаючі обсяги товарообороту після 1861 р. Господарська спеціалізація: Правобережжя, Лівобережжя, Південь України. Форми організації внутрішньої торгівлі. Головні центри торгівлі. Українські біржі. Постійна торгівля. Експорт. Морські порти та сухопутні митниці. Країни-споживачі українських товарів. Імпорт. Іноземні інвестиції.

Тема 7: Українські визвольні змагання 1917 – 1921 рр. /2 год./

1. Українська Центральна Рада.

2. Українська держава Павла Скоропадського.

3. УНР у часи Директорії.

4. Західно-Українська Народна Республіка

Література:

1. Борисенко В. Курс української історії / В. Борисенко. – К., 1997.

2. Грицак Я. Нарис з історії України: формування української модерної нації / Я. Грицак. – Електронний режим доступу: http://history.franko.lviv.ua/PDF%20Final/Grycak.pdf

3. Історія України (навчально-методичний посібник) / В.Б. Атаманенко, М.Б. Близняк, Н.М. Лопацька та ін. – Острог, 2009. – 205 с.

4. Копиленко О.Л. «Сто днів» Центральної Ради / О.Л. Копиленко. – К.: Україна,1992. – 204 с.

5. Литвин М. Р. Історія ЗУНР / М.Р. Литвин, К. Є. Науменко. – Львів, 1995. – 368 с.

6. Магочій П.-Р. Україна. Історія її земель та народів / П.-Р. Магочій. – Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2012. – 794 с.

7. Макарчук С. А. Українська Республіка галичан. Нариси про ЗУНР / С.А. Макарчук. – Львів, 1997. – 192 с.

8. Нариси історії української революції 1917 – 1921 років. У двох книгах / Редкол.: В.А. Смолій (голова), Г.В. Боряк, В.Ф. Верстюк та ін. – К.: Наук. думка, 2011. – Кн. 1. – 390 с. Електронний режим доступу: http://histans.com/LiberUA/978-966-00-1145-8/978-966-00-1145-8.pdf

9. Нариси історії української революції 1917 – 1921 років. У двох книгах / Редкол.: В.А. Смолій (голова), Г.В. Боряк, В.Ф. Верстюк та ін. – К.: Наук. думка, 2012. – Кн. 2. – 464 с. Електронний режим доступу: http://histans.com/LiberUA/978-966-00-0000-0/978-966-00-0000-0.pdf

10. Рубльов О.С. Українські визвольні змагання 1917 – 1921 рр. / О.С. Рубльов, О.П. Реєнт. – К.: Альтернативи, 1999. Серія: Україна крізь віки. Т. 10. – 320 с.

11. Солдатенко В.Ф. Революційна доба в Україні (1917 – 1920 роки) / В.Ф. Солдатенко. – К.: Парламентське вид-во, 2011. – 568 с.

12. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис / В.Ф. Солдатенко. – К., 1999.

13. Тищак Б. Й. Західноукраїнська Народна Республіка (1918-1923) (До 75-річчя утворення) / Б.Й. Тищак, О. А. Вівчаренко. – Коломия, 1993. – 120 с.

14. Українська Центральна Рада. Документи та матеріали: У 2-х тт. – К., 1996. – Т. 1. – 580 с.; – К., 1997. – Т.2. – 424 с.

Необхідно звернути увагу на:

1) Українська революція була прямим породженням, безпосереднім продовженням Лютневої революції, стала складовою частиною демократизації всіх сфер суспільного життя, розпочатого поваленням самодержавства. Лютнева революція і становище України після повалення самодержавства. Українська Центральна Рада – орган народної влади. Товариство українських поступовців. Політичні партії у склади УЦР. Лідери УЦР. Проведенні Українського національного конгресу. І Всеукраїнський військовий з’їзд. Перший Всеукраїнський селянський з’їзд. Перший та другий універсали УЦР. УЦР та Тимчасовий уряд Соціально-економічні та політичні процеси в країні. Соціально-політична база та характер української революції. Реформування державного механізму (голова, два заступники, писар, скарбник та дев’ять комісій). Мала Рада. Генеральний секретаріат (червень 1917 р.). Третій універсал. Утворення Української Народної Республіки. Українсько-російський конфлікт. Зовнішня політика УЦР. Брестський мир. Перший прихід більшовиків до влади в Україні. Діяльність УНР на початку 1918 р. Втручання окупаційних властей в сфери укр. життя. Ухвалення конституції УНР. Національно-культурне будівництво в часи Центральної Ради, церковно-релігійне життя.

2) Портрет Павла Скоропадського. Державне будівництво в період гетьманату. Формування місцевих органів влади. Законодавча діяльність гетьманату. Судова система. Аграрне питання. Фінансово промислова політика. Робітниче питання. Військове будівництво. Зовнішньо-політична діяльність уряду. Україна та Росія. Питання церковного життя та шляхи їх розв’язання. Наука та культура в Українській державі.

4) Початковий період діяльності Директорії. Трудовий конгрес. Директорія та більшовики: від співробітництва до війни. Організація влади в першій половині 1919 р. Отаманщина. Уряд УНР в Кам’янці-Подільському. Державний устрій у другій половині 1919 – 1920 рр. Законотворчість у часи Директорії. Вирішення продовольчого та аграрного питань. Промислова та робітнича політика. Заходи щодо зміцнення обороноздатності. Зовнішньополітичні орієнтири. Інтелігенція в часи Директорії. Становище православної церкви. Україна під владою більшовиків у 1919 р. діяльність більшовицького уряду в 1919 р. Денікінська окупація України. Відновлення радянської влади в Україні в 1920 р.

4) В переддень розпаду Австро-Угорської імперії. Створення Української національної ради. 31 жовтня 1918 р. «Листопадовий зрив». Перемишльський інцидент. Формування органів влади. Державне будівництво: проблема національних кадрів. Польський бунт та бої за Львів. створення Галицької армії. Злука українських земель. Місія Бертелемі. Державне будівництво в 1919 р. Польсько-французька армія генерала Й. Галлера.

Тема 8: Українські землі у міжвоєнний період / 2 год. /

1. Нова економічна політика. Утворення СРСР.

2. Українізація.

3. Радянська модернізація економіки (індустріалізація, колективізація).

4. Західноукраїнські землі.

Література:

1. Вегеш М. Карпатська Україна 1938 – 1939 років у загальноєвропейському історичному контексті / М. Вегеш. – Ужгород, 1997. – Т. 1, 2.

2. Грицак Я. Нарис з історії України: формування української модерної нації / Я. Грицак. – Електронний режим доступу: http://history.franko.lviv.ua/PDF%20Final/Grycak.pdf

3. Історія України (навчально-методичний посібник) / В.Б. Атаманенко, М.Б. Близняк, Н.М. Лопацька та ін. – Острог, 2009. – 205 с.

4. Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор. – К., 1993.

5. Кульчуцький С.В. невідомі сторінки голоду 1921 – 1923 рр. в Україні / С.В. Кульчуцький, О.М. Мовчан. – К.: Ін-т історії України АН України, 1993. – 70 с.

6. Кульчуцький С.В. Україна між двома війнами (1921 – 1939 рр.) / С.В. Кульчицький. – К.: Альтернативи, 1999. Серія: Україна крізь віки. – Т.11. – 336 с.

7. Магочій П.-Р. Україна. Історія її земель та народів / П.-Р. Магочій. – Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2012. – 794 с.

8. Новохатько Л.М. Проблеми соціально-економічного і культурного розвитку України в контексті національної політики (20 – 30-ті рр. ХХ ст.) / Л.М. Новохатько. – К.: Стилос, 1998. – 320 с.

9. Шаповал Ю. Україна 20 – 50-х років: сторінки ненаписаної історії / Ю. Шаповал. – К.: Наук. думка, 1993. – 232 с.

Необхідно звернути увагу на:

1) Міжнародне становище. На початку 1920-х рр.. Російська імперія існувала у вигляді 13 держав. П’ять з них добились справжньої самостійності – Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія та Польща. В інших утвердилась радянська форма державності. Внутрішнє становище на початку 1920-х рр. Запровадження НЕПу. Повстання матросів та робітників Кронштадта. «Товарообмін». «Бартер». «Воєнний комунізм». «Соціалізм». Голод 1921 – 1923 рр. Утворення Союзу РСР. «Договірна федерація». Конституція СРСР. Ліквідація національної державності. Народне господарство в умовах непу. «Культурна революція».

2) Українізація: форма та зміст. Проблема поширення на державному рівні національної мови. Наркомат освіти. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Здобутки й проблеми культурного життя. «Плуг», «Гарт». «Вільна академія пролетарської літератури». Театр «Березіль». Музичне життя. Образотворче мистецтво. Українське кіномистецтво. «Націонал-ухильництво». Ліквідація неписьменності. Запровадження чотирирічного обов’язкового початкового навчання дітей. Підготовка фахівців робітничого походження. Релігійне життя. Наслідки «українізації». Поступове згортання політики «українізації». Зростання національної свідомості українців. Націонал-комуністичні настрої.

3) Встановлена компартійно-радянськими вождями політична та економічна диктатура давала їм можливість на власний розсуд розпоряджатись людським й матеріальними ресурсами велетенської країни. Курс на прискорений розвиток воєнно-промислового комплексу. Сталінська теза про неминучість збройного нападу повинна була служити аргументом для наповнення максимально можливим мілітаристським змістом курсу на індустріалізацію. Прагнення радянського керівництва одночасно подолати економічну відсталість та побудувати соціалізм за декілька років. 1929 р. – рік «великого перелому» і «стрибка в соціалізм». Індустріалізація передбачала максимальне нарощування важкої промисловості за рахунок легкої та харчової промисловості, сільського господарства. Організація з 1929 р. соціалістичних змагань. Повне одержавлення економіки. Наслідки політики прискореної індустріалізації. Посилення тиску на селян (збільшення продподатку, заборона вільної торгівлі). Форсована індустріалізація зумовила перехід до насильницької колективізації і як наслідок – забезпечення країни дешевими продуктами харчування, а промисловості – дешевою сировиною. Диспропорція між промисловістю та сільським господарством, між важкою та легкою промисловістю. Перехід від непу до командно-адміністративної економіки створив монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості, уповільнення темпів розвитку господарств. Створення видимості безперервних успіхів (плани довоєнних п’ятирічок). Шахтинський процес 1928 р. Позитивні досягнення індустріалізації. Запровадження форсованої колективізації. Політика «соціалістичного штурму». Політика «ліквідації куркульства як класу». Дезорганізація аграрного сектору. Хлібозаготівельна комісія в Україні на чолі з В. Молотовим. Голодомор 1932 – 1933 рр. «Спілка визволення України» 1930 р. Перемога соціалізму в СРСР, прийняття нової конституції.

4) Західноукраїнські землі: Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя (у складі Польщі). Північна Буковина та Бесарабія (у складі Румунії). Закарпаття (Чехо-Словаччина). Перебіг політичних подій в Європі після Першої світової війни виявився вкрай несприятливим для українського народу. Політика радянського керівництва щодо Західної України. Союзні відомства обмежували рееміграцію в Україну. Політика польської влади в українських землях. Економічне становище західноукраїнських земель. Центриський рух у Західній Україні. Утворення та діяльність УНДО. Ліворадикальний рух у Західній Україні (КПЗУ). Праворадикальний рух (УВО, ОУН). Пацифікація. Становлення незалежної Карпатської України. Карпатська Січ. Мирний період між двома світовими війнами виявився для українського народу не менш трагічним, ніж лихоліття понад десяти воєнних років.

Тема 9: Україна в роки Другої світової війни /2 год./

1. Радянсько-німецькі відносини та «українське питання» в кінці 1930-х рр.

2. Початок німецько-радянської війни. Оборонні дії на території України у 1941 – 1942 рр.

3. Окупаційний режим в Україні (1941 – 1944 рр.).

4. Рух Опору проти німецько-фашистського окупаційного режиму на території України

5. Звільнення України та її внесок у перемогу.

Література:

1. Грицак Я. Нарис з історії України: формування української модерної нації / Я. Грицак. – Електронний режим доступу: http://history.franko.lviv.ua/PDF%20Final/Grycak.pdf

2. Історія України (навчально-методичний посібник) / В.Б. Атаманенко, М.Б. Близняк, Н.М. Лопацька та ін. – Острог, 2009. – 205 с.

3. Коваль М. В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняних війнах (1939 – 1945 рр.) / М. В. Коваль. – К.: Альтернативи, 1999. – 336 с. Електронний режим доступу: http://histans.com/LiberUA/966-7217-51-5/966-7217-51-5.pdf

4. Косик В. Україна під час Другої світової війни. 1938 – 1945 / В. Косик. – К.; Париж; Нью-Йорк; Торонто, 1992.

5. Магочій П.-Р. Україна. Історія її земель та народів / П.-Р. Магочій. – Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2012. – 794 с.

6. Муковський І.Т. Звитяга і жертовність. Українці на фронтах Другої світової війни / І.Т. Муковський, О. Є. Лисенко / За ред. В. Д. Конашевича. – К.: Книга пам’яті України, 1997. – 568 с.

Необхідно звернути увагу на:

1) Наприкінці 1930-х рр. обстановка в Європі характеризувалась наявністю двох протилежних політичних полюсів: нацистська Німеччина на чолі блоку держав антикомінтернівського пакту (Японія, Італія, Угорщина, Іспанія) та на сході – СРСР. Радянсько-німецький договір про ненапад 23 серпня 1939 р. (пакт «Ріббентропа-Молотова»). Радянський наступ на Польщу. Договір про дружбу та кордон. Питання Бессарабії та Буковини у 1940 р. Питання української соборності. Плани Гітлера щодо України. План «Барбаросса». Україна – «німецька Індія». Праця Розенберга «Україна вузол світової політики». Група армій «Південь».

2) Перші успіхи «Барбаросси». Трагедія Червоної Армії. Перші перебої «Барбаросси». Червона Армія за перші тижні війни втратила понад 850-тис. чоловік, 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків, 9,5 тис. гармат. Контрнаступ радянських мотомеханізованих корпусів у районі Луцьк – Броди – Рівне. Здобуття Києва. Бої за Одесу (5 серпня – 16 жовтня 1941 р.), Керч (30 грудня 1941 р. – 19 травня 1942 р.), Севастополь (30 жовтня 1941 р.). Поразка в районі Харкова (травень 1942 р.). 22 липня 1942 р. Червона армія залишила м. Свердловськ Луганської області. Причини поразок Червоної армії на початку війни. Мобілізація сил для відсічі німецької армії. Переведення економіки на воєнні рейки.

3) Політичні та економічні плани нацистів щодо України та методи їх реалізації. Два варіанти німецького командування стосовно того, як розпорядитись українськими землями: а) здобути підтримку українців проти Кремля, надавши їм власну державу (під опікою Німеччини); б) знехтувати інтересами українців, а українську територію повністю використати для німецької нації. План «Ост». Поділ України на адміністративні одиниці. «Трансністрія», дистрикт «Галичина», рейхскомісаріат «Україна» (поділений на 6 генеральних округів). Територія України як «німецький простір». Політика німців щодо освіти. Ставлення окупантів до інших народів. Масове насильницьке вивезення молоді на каторжні роботи до Німеччини («остарбайтери»). «Новий порядок» на окупованих територіях. Наслідки окупаційного режиму в Україні.

4) Партизанський рух на початку війни. В перший рік війни на територію республіки було перекинуто майже 350 партизанських загонів і диверсійних груп. Розгортання народного опору. Створення обласних штабів партизанського руху. Підпільні антифашистські організації «Молода гвардія» (м. Краснодон), «Спартак» (Кіровоградська область), «Вуйко» (Тернопіль), «Народна гвардія ім. І. Франка» (м. Львів). Рейди партизанських з’єднань (з’єднання М. Наумова, О. Федорова, С. Ковпак). Діяльність ОУН-УПА в 1941 – 1945 рр. С.Бандера. А. Мельник. «Нахтігаль». Я. Стецько. 30 червня 1941 р. Представник екзильного уряду УНР Т. Боровець. «УПА Поліська Січ». Польсько-українська війна. Створення стрілецької дивізії «Галичина» 1943 р.

5) У 1943 р. почався корінний перелом у війні. Звільнення Лівобережної України. Чернігівсько-Прип’ятська операція з серпня 1943 р. Визволення Києва. Звільнення Правобережної України. Розгром німецьких військ «Південь» і групи армій «А». Наступальна операція 1-го Українського фронту на Рава-Руському та львівському напрямках. Завершальний етап Другої світової війни та її уроки. У Збройних силах СРСР брали участь 6 мільйонів українців. Кожен другий з них загинув на фронті. Три роки і чотири місяці бойові дії тривали в українських землях. Демографічні втрати України. 42 % (або 714 міст і містечок) від усіх міських поселень, що постраждали на території СРСР було перетворено на руїни. Україна та ООН.

Дата добавления: 2015-05-22