Обряди й вірування племен ямно-катакомбної культури

З проникненням степовиків на територію Правобережної України та Нижнього Подунав'я (IV тис. до н,е.) значних змін зазнає трипільська культура. Зі сходу запозичується звичай ховати покійників у скорченому, на спині, положенні й посипати їх вохрою, а також так звані конеголові скіпетри, антропоморфні стели тощо (Тєлєгін Д. Я. Основні періоди історичного розвитку населення території України у V — першій половиш IV тис. до н.е. // Археологія. —1993.—№1.— С.18). А, як відомо, поховальний обряд, ритуали, пов'язані зі смертю? — найважливіші складові стародавніх релігій. Племена, які ховали покійників в ямах у скорчених позах, носять умовну назву племен ямної культури, катакомбної — на території України (назва від гробниць — катакомб). Питання походження катакомбних племен викликають багато суперечок, бо ж релігійній системі цього населення спостерігаються близькосхідні культові елементи, особливе місце серед яких посідає обряд модельованих черепів, котрий полягав у тому, що на лицеві кістки черепа, звільненого від м'яких тканин і мозку, накладалася спеціально виготовлена маса з глини з домішками вохри та потовчених кісток. Після моделювання череп розмальовувався фарбами, а на тім'я натягувався скальп. Форма та прийоми цього обряду тісно пов'язані з Близьким Сходом. (Подібні знахідки в Ієрихоні датуються 7000—6000 рр. до н.е.).

Згідно з уявленнями давньоєгипетської релігії кожна людина в потойбічному світі має свого двійника, який живе доти, доки зберігається тіло. З метою збереження тіла в Єгипті проводилося бальзамування померлих. Аналогічна за змістом, формою та засобами муміфікація відома й для часів катакомбної спільності на території України. Серед катакомбних племен були поширені вірування, що відображалися в обожнюванні сонця й вогню та в пов'язаних з ними ритуалах. Відоме Виноградненське святилище, присвячене Богові сонця, подібне за конструкцією до хетських храмів. А знайдена там гранітна стела у вигляді сокири дає підстави говорити про вшанування Бога дощу та грози. Адже сокира на Близькому Сході була атрибутом саме цього божества. (Пустова-лов С.Ж. Деякі блізькосхідні елементи в ідеології катакомбного населення Північного Причорномор'я // Археологія. — 1993. — №1. — С. 24—31.)

Населенню ямно-катакомбного часу були притаманні й міфологічні уявлення. Зокрема, змієборчий космогонічний міф, пов'язаний з боротьбою Бога сонця з темрявою та водною стихією, уособленими в образі міфічної рибозмієподібної істоти. У гроті Кам'яної Могили (поблизу м. Мелітополя) відкрито скульптурне подібне зооморфне зображення з позначеними слідами ударів гострим предметом і відбитком людської стопи. Це пов'язано з релігійним обрядом вбивства. Зображення ступні, що пов'язане з культом предків, слугувало символом героя або антропоморфного божества, яке перемагає рибо-змія. Черепи бика, знайдені у поховальній споруді поблизу м. Красноперекопська, свідчать про поширення серед племен катакомбної культури культу домашніх тварин.

У катакомбному суспільстві був пантеон на чолі з громовержцем або іншим богом, зберігалися основні для простого населення мисливсько-магічні вірування, поширювалися землеробсько-скотарські культи — близькосхідні за походженням, яких дотримувалася пануюча верхівка.

Під впливом катакомбної ідеології в стародавніх праслов'ян, до яких багато вчених відносять племена східнотшинецької культури (північні райони України), комарівської культури (Підкарпаття та Західне Поділля) та племена білогрудівської культури (між середньою течією Дніпра на сході й рікою Збруч на Заході), поширювалися віра в існування душі й потойбічного світу, землеробські та скотарські культи, обожнювання сонця та вогню.

Дата добавления: 2015-05-22