Структура процесу прийняття рішень

Формулювання задачі
Усвідомлення задачі	Аналіз через синтез	Аналіз через порівняння
Вимоги задачі
Умови ситуації
Оцінка ситуації	Синтез — аналіз Дедукція	Аналіз — синтез Індукція
Часткові висновки
Синтез через аналіз	Синтез через порівняння
Висновки, що складають основу рішення
Оформлення рішення	Систематизація	Розподіл
Рішення

На другому етапі — оцінки ситуації — співвідносяться от­римані вимоги задачі з умовами їх виконання. Сукупність вимог задачі, що вирішується, дає можливість окреслити систему гіпотез, перевірка яких відбувається через зіставлен­ня з ситуацією шляхом перебору умов і ознак, що її склада­ють. Не кожна гіпотеза і створена на ЇЇ основі модель ситу­ації може сприяти виробленню оптимального рішення. Для оцінки створеної моделі оператор повинен умовно перетво­рити план дій у реальність і оцінити результат. Якщо ре­зультат не задовольняє оператора, він створює нову модель, яка так само оцінюється. В процесі оцінювання ситуації здійснюється перехід під часткових висновків до загальних, які будуть покладені в основу рішення. При отриманні ча­сткових висновків вирішальними є операції узагальнення і абстракції. Думки оператора прямують від фактів до вис­новків і розгортаються за схемою «аналіз — синтез». Але отримані висновки потребують уточнення і перевірки за допомогою дедуктивних операцій за схемою «синтез — ана­ліз». Процес узагальнення часткових висновків спирається на їх аналіз й здійснюється за схемою «синтез через ана­ліз». В разі виникнення суперечностей між частковими висновками їх зняття відбувається через зіставлення їхньої значущості і важливості у конкретній ситуації. Таким чи­ном, синтез через аналіз доповнюється синтезом через по­рівняння.

На етапі оформлення рішення оператор розміщує отри­мані висновки у певній послідовності шляхом їхньої класи­фікації, систематизації та розподілу відповідно до пунктів плану рішення.

З системних позицій проблема формування і прийнят­тя рішень умовно має такі аспекти: логіко-психологічний, операціональний, функціонально-динамічний, формалізо­ваний.

З логіко-психологічної точки зору процес переробки ін­формації і прийняття рішень пов'язаний з:

особливостями формулювання самої задачі;

пошуком, накопиченням і регулюванням інформації для прийняття рішень;

виявленням та оцінкою проблемної ситуації;

побудовою системи гіпотез;

реалізацією програми дій.

З операціональної точки зору процедура прийняття рі­шень охоплює інформаційну підготовку і прийняття самого рішення. Інформаційна підготовка складається з зовніш­нього та внутрішнього інформаційного забезпечення. Зов­нішнє інформаційне забезпечення вирішує питання кіль­кості інформації, форми і темпу ЇЇ подавання операторові. Внутрішня підготовка зводиться до проблеми пошуку, об'єд­нання та класифікації інформації, побудови поточних об­разів і концептуальних моделей. Процедура прийняття рі­шення охоплює операції структурного зіставлення поточних та еталонних образів їхньої побудови, розробку принципів та програми дій.

Функціонально-динамічний аспект пов'язаний із реалі­зацією комплексу внутрішніх психологічних механізмів, що забезпечують інформаційний пошук і вироблення са­мих рішень. Система механізмів до сьогодні ще не з'ясо­вана. Вважається, що пошукові програми спираються на структурний аналіз інформації, яка сприймається, а прий­няття рішень пов'язане з функціонуванням системи струк­турних, логічних і ймовірних механізмів. У цілому ж про­цеси прийняття рішень мають детерміновано-стохастичну природу [120].

Формалізований опис процедур прийняття рішень скла­дається з кількісного опису вхідних та вихідних даних і формалізованого опису самих процесів. На першому етапі використовується математичний апарат. Так, для фор­мальної побудови гіпотез використовують факторний ана­ліз, а для їхньої оцінки — апарат теорії ймовірності, те­орії ігор і масового обслуговування. В багатьох випадках застосовують методи теорії інформації. Вирішення другої проблеми складніше. Прийняття рішень завжди індивіду­альне і потребує мобілізації всіх можливостей людини і як індивіда, і як особистості, і як суб'єкта діяльності, що визначається інтелектуальним запасом знань, індивідуаль­ними особливостями прояву розумової активності, пра­цездатністю, а також системою соціально зумовлених цін­нісних орієнтацій. Процес прийняття рішень (особливо нових, оригінальних) залежить не тільки від соціально-сталих норм і вимог, а й від індивідуального досвіду. Тому людину-оператора необхідно розглядати як систему при­таманних йому внутрішніх властивостей, певним чином пов'язану з зовнішнім світом, що відображається в со­ціальній позиції особистості, її ставленні до довколиш­нього середовища, самооцінці тощо.

Однією з інтегральних форм опису всіх особливостей людини є стиль її поведінки, стратегія досягнення обраної мети, в яких віддзеркалюються зовнішні (соціокультурні особливості, інтенціональні мотиви, особливості проблем­них ситуацій) і внутрішні (якості розуму, особливості про­яву інтелектуальної активності) умови діяльності. На думку Д. Брунера, X. Гуднау та Д. Остіна, стратегія належить до моделей рішення з точки зору набуття, збереження і вико­ристання інформації, яка сприяє досягненню певної мети. При цьому стратегія не обов'язково пов'язана зі свідомою сферою рішення, вона розглядається як фактична законо­мірність у прийнятті рішень. Дослідженнями В. М. Бондаровської, В. Ф. Венди, Ю. П. Козелецького, Ю. Л. Трофімова було переконливо доведено, що стратегія — це не тіль­ки форма виявлення певного рівня організації діяльності оператора, а й своєрідний регулятор цієї діяльності. Основу формування стратегій складають психологічні та психофізіо­логічні особливості людини як індивіда, особистості і су­б'єкта діяльності, особливості проблемної ситуації або ситу­ації задачі, а також особливості умов, у котрих вона вирі­шується. Кожна стратегія вирізняється не тільки показни­ками результативності, але й типом психологічної регуляції діяльності оператора.

На формування певного типу психологічної регуляції впливають:

стильові особливості пізнавальної діяльності, характер прояву яких пов'язаний з особливостями перебігу нерво­вих процесів;

ціннісно-орієнтаційна спрямованість особистості, станов­лення якої залежить від соціокультурних, екологічних, трудових та інших факторів;

особливості прояву емоційно-вольової регуляції;

особливості структури потребнісно-емоційної сфери.

З психологічної точки зору важливо визначити структу­ру психологічних детермінант, що забезпечують певний рівень психологічної регуляції і, відповідно, певної стратеги. До того ж дуже важливо визначити критерії певної стра­тегії. Для цього використовують різні характеристики:

час пошуку і його спрямованість;

кількість помилок і їх місце в структурі діяльності;

послідовність зміни тактичних схем [18; 114].

Слід зауважити, що набір і структура психологічних де­термінант залежать від особливостей самої діяльності опе­ратора.

Як бачимо, структура і механізми процедури прийняття рішень не є стабільними, вони можуть змінюватись і залеж­но від рівнів психічного відображення — перцептивно-пізнавального та мовно-мисленнєвого.

На перцептивно–пізнавальному рівні переробки інформації та прийняття рішень складається з низки етапів і операцій. Типовим є завдання обробки пер­винної інформації (радіолокаційних, фотоелектронних, оп­тичних зображень) і приладової інформації у важких про­сторово-часових умовах [126]. На основі проведених дослі­джень була запропонована гіпотеза про шароступеневу при­роду обробки інформації, яка охоплює:

пошаровий аналіз структури зображень;

ступеневу обробку інформації на кожному прошарку;

формування на виході кожного прошарку проміжних образів з їх послідовним збільшуванням;

зіставлення цих образів з еталонами різного інформацій­ного змісту.

Всі ці процедури спираються на складну взаємодію еврис­тичних та ймовірних механізмів.

На мовно-мисленневому рівні більша роль від­водиться оперативному мисленню, в якому умовно виді­ляють алгоритмічний і евристичний підрівні. Типовим завданням є пошук вад у системі. Оператор повинен ус­тановлювати різні зв'язки між елементами вирішуваної задачі на основі апріорних міркувань, які і формують пев­ні гіпотези. У подальшому ці гіпотези оцінюються з точ­ки зору їхньої ймовірності і формується модель ситуації, яка є основою розробки оператором алгоритму пошуку вад [40].

Застосування обчислювальної техніки при моделюванні процесів мислення дало змогу використовувати її для вирішення задач, котрі раніше вирішувала людина — автома­тизований переклад з однієї мови на іншу, гра у шахи, на­писання музичних творів, доведення теорії тощо, тобто за допомогою машин стало можливим відтворення певних сторін мисленнєвої діяльності людини. З іншого боку, ви­користання ЕОМ розширює можливості людини щодо пе­ревірки гіпотез, мисленнєвого експериментування у про­цесі вирішення задачі, тобто реалізації вищих форм мислительної діяльності, що сприяє психічному розвиткові людини.

Аналіз можливостей комп'ютерної техніки та досвіду її експлуатації свідчить, що вона може сприяти адекватній реа­лізації різних функцій психіки людини [145]. ЕОМ значно розширює можливості реалізації когнітивної функції, ос­кільки:

полегшує інформаційно-довідкову діяльність користувача, накопичуючи, зберігаючи і відтворюючи значну кількість знань;

сприяє інформаційній підготовці й оцінці проміжних рі­шень шляхом «програвання» різних варіантів досягнення мети, проведення шаблонних перетворень просторових і часових ознак об'єкта, розглядання його у різних площи­нах;

стимулює формулювання різних гіпотез, розгортаючи перед оператором цілий спектр методичних засобів (прийо­ми, тактики, стратегії), що забезпечує інформаційну під­тримку і «підказування» різних шляхів пошуку остаточ­ного рішення;

вивільняє оператора від проведення трудомістких розрахунків у процесі знаходження нових закономірностей.

ЕОМ відіграє значну роль у підтримці регулятивної фун­кції психіки людини, оскільки:

сприяє більш раціональному плануванню діяльності опе­ратора, розкладаючи задачу на ряд під задач за певними критеріями;

контролює і коригує послідовність керуючих дій оператора відповідно до прийнятого плану;

застосовує оперативний контроль за введенням та виве­денням інформації з ЕОМ;

реалізує різні форми організації індивідуальної і групової діяльності;

прискорює випуск нормативно-технічної документації об'єкта на різних носіях.

У реалізації комунікативної функції психіки ЕОМ може забезпечити:

реалізацію певних техніко-технологічних відносин у системі;

підтримку необхідного рівня і темпу взаємодії операторів, у тому числі й опосередкованої ЕОМ;

обмін інформацією про проміжні результати діяльності партнерів;

збір інформації про оператора, формуючи його психоло­гічний портрет з метою подальшого комплектування науково-технічних, виробничих груп.

Та автоматизація діяльності оператора має і певні нега­тивні моменти, пов'язані з трудомісткістю розробки про­грамного забезпечення і впливом стандартного, «машинно­го» мислення на розвиток творчої компоненти в діяльності оператора. Крім того, в цілій низці досліджень відзначались явища анімізації (використання для опису роботи технічних засобів понять, які застосовують при описі об'єктів живого світу) і персоніфікації (перенесення окремих властивостей або рис людини на технічні об'єкти) [145].

Таким чином, упровадження нових засобів в операторсь­ку діяльність якісно змінило виробничі умови і відносини, висунуло підвищені вимоги до повноти врахування люд­ського фактора в процесі проектування і експлуатації авто­матизованих систем. Це можна здійснити тільки завдяки створенню системи інженерно-психологічного забезпечен­ня, яка сприяє вдосконаленню технічних систем, організації і підтримці ефективної взаємодії в самій системі і підготовці спеціаліста або професійних груп.

Дата добавления: 2015-05-22