Фактори виробничого середовища. Розміри робочого місця у положенні «сидячи-стоячи»

Р и с. 42

Розміри робочого місця у положенні «сидячи-стоячи»

Ось чому в роботі у положенні «стоячи» треба уникати фіксо­ваних поз і робити короткі перерви для відпочинку в положенні «сидячи». Різні варіанти робочих місць наведені на рис. 43.

a

Рис 43

Приклади організації робочих місць оператора (а, б)

Проектування виробничого середовища базується на знанні фізичних, фізіологічних і психологічних механізмів впливу факторів цього середовища на організм і діяльність опера­тора. Врахування цих факторів дає можливість створити нормальні умови праці, підтримувати працездатність опера­тора та ефективність його діяльності.

Умовно елементи виробничого середовища складаються з чотирьох груп факторів:

психофізіологічних до яких належать фізичні навантаження, нервово-психічне напруження, елементи робочого місця (робоча поза, засоби відображення інформації, орга­ни управління тощо), котрі належать від умов праці;

соціально-психологічних, які породжуються соціально-економічними відносинами в суспільстві, на виробництві, міжособистісними стосунками і створюють певний со­ціально-психологічний клімат;

естетичних, що зумовлюють естетичне відношення до процесу виробництва і самої праці;

санітарно-гігієнічних, які характеризують зовнішнє сере­довище і впливають на працездатність людини.

Зовнішнє середовище робочого місця оператора зале­жить від таких факторів:

ü метеорологічних умов різних кліматичних зон, у яких відбувається професійна діяльність оператора (на півдні чи на півночі, в долині чи в горах і т.п.);

ü мікроклімату і газового складу повітря у приміщенні (температура, вологість і швидкість переміщення повітря, вміст кисню і вуглекислоти тощо);

ü використання і експлуатації різних технічних засобів, пристроїв, агрегатів і т.п. (шуми, вібрація, випромінюван­ня, токсичні домішки тощо).

Для раціонального врахування цих факторів у розробці СЛМ суттєве значення мак їхня класифікація (табл. 21). Зовнішнє середовище робочого місця оператора визначаєть­ся дією двох груп факторів — фізичних і хімічних.

У проектуванні СЛМ слід ураховувати і нормувати всі групи факторів, оскільки в певних умовах вони можуть ви­кликати функціональні відхилення в організмі людини і — як наслідок — негативно вплинути на її здоров'я та ефектив­ність діяльності.

У нормуванні впливу факторів виробничого середовища виділяють чотири рівні:

· оптимальний рівень роботи людини за довготривалої дії факторів;

· експлуатаційний, розрахований на певний час перебуван­ня людини в даних умовах (зміна, чергування тощо);

· гранично допустимий, коли людина короткочасно, епізо­дично перебуває в певних умовах і коли допускається пев­не зниження її працездатності;

· гранично витримуваний, при якому забезпечується життє­діяльність людини за мінімальної працездатності. Цей рі­вень характеризує аварійні ситуації.

Способи захисту оператора від негативного впливу фак­торів залежно від конкретної ситуації можуть бути активни­ми або пасивними. Активний захист пов'язаний з ліквідацією негативно діючих факторів. Якщо це неможливо, то розробляються заходи, котрі запобігали б діям цих факторій. Це — методи пасивного захисту, які можуть бути спрямо­вані на захист певних приміщень або кожної людини чи можуть поєднувати групові та індивідуальні форми захисту.

Фактори виробничого середовища можуть впливати на стан і ефективність діяльності оператора не тільки безпосе­редньо, а і опосередковано. Наприклад, шум може вплива­ти на сприймання мовленнєвих повідомлень і в цей самий час знижувати швидкість сенсорних реакцій, координацію рухів, концентрацію уваги, «провокувати» виникнення не­гативних емоцій (роздратування).

Таблиця 21

Дата добавления: 2015-05-22